1 2 3 4 5 6 7 8

Державне регулювання цін у країнах з ринковою економікою є спробою держави за допомогою законодавчих, адміністративних та бюджетно-фінансових заходів впливати на ціну таким чином, щоб сприяти стабільному розвиткові економічної системи в цілому, тобто через ціни нівелювати циклічні коливання процесів відтворення. Залежно від конкретної господарської кон’юнктури регулювання цін має антикризовий і антиінфляційних характер.

На спроби й методи державного регулювання цін впливають такі чинники:

Ø національні;

Ø кліматичні;

Ø сировинні;

Ø політичні;

Ø позиція країни у світовому поділу праці та інше.

Слід зазначити, що контроль за дотриманням законодавства про ціни і ціноутворення носить досить поширений характер у країнах, де розвинуті ринкові відносини існують давно. Так, у Франції існує близько 3 тис. державних контролерів за цінами, які є співробітниками відділу з державного регулювання цін і цінової конкуренції департаменту з конкуренції міністерства планування і фінансів, галузевих міністерстві і 1000 департаментів. Контролери мають право складати акти про порушення правил ціноутворенні і передавати їх у фінансовий трибунал, який приймає рішення про санкції до юридичних осіб, пов’язані з порушенням цінового законодавства.

Контроль з формуванням цін в Іспанії здійснює Велика Рада з цін при міністерстві економіки та фінансів, яка є робочим органом урядової комісії з економічних питань. Перелік контрольованих державою товарів публікується у пресі. Контроль за цінами поширюється не лише на державні підприємства, а й на підприємства інших форм власності, у тому числі приватні.

Регулювання і контроль над цінами в Іспанії держава здійснює на товари першої необхідності, а також на товари і пологи, виробництво яких монополізовано. Списки товарів і послуг, що підпадають під примусове ціноутворення, регулярно публікуються в бюлетенях комерційної інформації. Ще стосується в основному продукції підприємств держсекторів і деяких часток компаній.

Контроль на формуванням цін здійснюється Вищою радою з цін при Міністерстві економіки і фінансів, що є робочим органом Урядової комісії з економічних питань. Державне регулювання цін здійснюється на основі дозвільних, повідомних і місцевих цін.

Дозвільні ціни. Державна чи приватна компанія, що передбачає підвищення цін на конкретний товар чи послугу, направляє клопотання у вищу раду з цін і після одержання дозволу від урядової комісії проводить підвищення цін. Такі ціни встановлюються на :

• соєву олію;

• електроенергію, газ, бензин, дизпаливо, гас, нафту для виробництва добрив та інші види палива;

• фармацевтичні товари;

• страхування в сільському господарстві;

• поштові й телеграфні послуги;

• послуги телефонного зв’язку;

• залізничні, автомобільні, пасажирські та вантажні перевезення;

• морські пасажирські перевезення в межах країни, а також фрахтування суден для даного виду перевезень, повітряні перевезення пасажирів у межах країни.

Повідомні ціни. Підвищення цін на такі товари, як стерилізоване молоко, рослинна олія, фуражне зерно, мінеральні добрива відбувається після повідомлення Вищої ради з цін про майбутнє підвищенні за один місяць до його здійснення.

Місцеві ціни. Підвищення цін на такі товари і послуги, як водопостачання для потреб населення, міські пасажирські перевезення, залізничні перевезення, послуги клінік, санаторіїв, лікарень, належать до компетенції провінційних комісій з цін.

У всіх випадках клопотання, що направляються до Вищої ради з цін чи в провінційні комісії, повинні містити:

- опис товарів і послуг, на які пропонується підвищення цін;

- структуру витрат виробництва;

- опис способів реалізації товарів і послуг;

- діючі ціни й тарифи на ці товари і пологи, а також передбачувані нові ціни й тарифи;

- обґрунтування зростання витрат виробництва, а отже, збільшення цін.

Список товарів і послуг, ціни на які підпадають під державне регулювання, значно скоротився в останні роки. Так, кількість галузей економіки, де існувало активне втручання держави в ціноутворення, скоротилося з 174 до 21. Нині питома вага встановлюваних безпосередньо державою регульованих цін у загальній структурі споживчих цін становить близько 10%.

У Норвегії контроль за дотриманням законодавства, що регулює питання ціноутворення та підприємництва, здійснює система органів, серед яких найважливішими є спеціалізовані органи ціноутворення: Рада цін, Директорат цін, Державна інспекція цін.

1 2 3 4 5 6 7 8