| Назва: | Функція заощадження коштів |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 44,16 KB |
| Скачувань: | 16 |
Важливим елементом маркетингового інструментарію є ціна, яка посідає провідне місце в механізмі формування ринкових відносин між суб’єктами вітчизняної економіки і чинить певну дію на процес регулювання пропорцій у суспільному виробництві. Від ефективності функціонування системи цін значною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у державі на сучасному етапі її формування.
Відомі найрізноманітніші види цін на товари і послуги. У найзагальнішому вигляді ціни є результатом домовленості між покупцем і продавцем товару (послуги). Природно, продавець прагне встановлювати високу ціну за свій товар, а покупець—заплатити якомога менше (рис. 1). В результаті в кінцевому підсумку і встановлюється прийнятна для обох сторін ціна. Не дивлячись на те, що на прийняття рішення про купівлю вливає безліч нецінових факторів, ціна залишається одним з найважливіших елементів, що визначають частку компаній на ринку і рентабельність.
Компанії застосовують різноманітні економічні форми управління ціноутворенням. У порівняно невеликих компаніях ціни встановлює вище керівництво, у великих же ціноутворенням, як правило, керує менеджер з асортименту. Але і тут вище керівництво визначає генеральні цілі та політику цін. У галузях, де ціни є ключовим фактором бізнесу (нафтова, залізнична), компанії часто створюють спеціальні відділи для ціноутворення. У будь-якому випадку повинні бути вирішені принаймні три проблеми: як ціна встановлюється спочатку; як вона модифікується через певний час; як слід реагувати на зміну цін.
З проблемами ціноутворення компанії, фірми стикаються постійно: коли розроблюють чи купують нові товари; представляють уже відомі товари на нові ринки чи направляють їх на відомий ринок через нові канали розподілу; виходять з пропозиціями про нові контракти тощо. Процес ціноутворення проходить шість основних етапів. Це вибір мети ціноутворення, визначення еластичності попиту, оцінка рівня витрат, аналіз цін конкурентів, вибір методу ціноутворення, визначення кінцевої мети.
Оскільки підприємство в процесі своєї діяльності несе відповідні витрати, то воно, природно, намагається встановити такий рівень ціни на продукцію, який забезпечить покриття всіх цих витрат і одержання бажаного прибутку. Отже, воно повинно постійно вести облік і контролювати рівень усіх своїх витрат, які залежно від сфери їх виникнення характеризують процес виробництва та реалізації продукції. Проте визначення величини цих витрат у процесі ціноутворення є досить складним процесом, а труднощі, які при цьому виникають, зумовлені низкою чинників (рис. 1.1)
Рисунок 1.1 – Чинники, що ускладнюють процес визначення рівня витрат під час формування ціни на підприємстві
Для захисту внутрішнього ринку споживчих товарів необхідна орієнтована на споживача політика регулювання цін. Стратегічне значення мають заходи держави, спрямовані на лібералізацію ринків, підвищення конкуренції на них, розбудову ринкової інфраструктури та зниження маркетингових витрат. Одним із основних чинників стабілізації цін є державне сприяння розширенню місткості ринків – збільшення пропозиції та зростання сукупного попиту. Більш місткий ринок пожвавлює конкуренцію, змушує товаровиробників знижувати витрати, активніше виготовляти й продавати нові товари. Розглянемо як держава регулює рівень цін.
1.1 Пряме регулювання цін державою
Вплив на виробників з одного боку держави може бути як прямим (шляхом встановлення певних правил ціноутворення), так і непрямим (через такі економічні важелі, як фінансово-кредитний механізм, оплата праці, оподаткування).
Пряме регулювання цін здійснюється головним чином у галузях суспільного користування (транспорт, зв’язок, електроенергетика, водопостачання тощо). Серед прямих методів державного регулювання цін необхідно назвати адміністративне встановлення цін, воно поширене у розвинутих країнах. Пряме втручання держави доцільно тоді, коли ставиться завдання стабілізації діючих цін чи їх незначного зростання.
В умовах ринкової економіки регульовані ціни, як і вільні ціни встановлюються й затверджуються самими підприємствами. Державний вплив на такі ціни здійснюється шляхом методичної та організаційної єдності у встановленні цін на товари і послуги, у розробленні рекомендацій з обґрунтуванням, у тому числі й за галузями народного господарства.
Держава в особі своїх органів управління визначає порядок обчислення рівня витрат – калькуляції собівартості, уточнює склад витрат спеціальними нормативними документами, визначає витрати, що відшкодовуються з прибутку, установлює нормативи рентабельності на продукцію підприємств-монополістів.
Відомі найрізноманітніші види цін на товари і послуги. У найзагальнішому вигляді ціни є результатом домовленості між покупцем і продавцем товару (послуги). Природно, продавець прагне встановлювати високу ціну за свій товар, а покупець—заплатити якомога менше (рис. 1). В результаті в кінцевому підсумку і встановлюється прийнятна для обох сторін ціна. Не дивлячись на те, що на прийняття рішення про купівлю вливає безліч нецінових факторів, ціна залишається одним з найважливіших елементів, що визначають частку компаній на ринку і рентабельність.
Компанії застосовують різноманітні економічні форми управління ціноутворенням. У порівняно невеликих компаніях ціни встановлює вище керівництво, у великих же ціноутворенням, як правило, керує менеджер з асортименту. Але і тут вище керівництво визначає генеральні цілі та політику цін. У галузях, де ціни є ключовим фактором бізнесу (нафтова, залізнична), компанії часто створюють спеціальні відділи для ціноутворення. У будь-якому випадку повинні бути вирішені принаймні три проблеми: як ціна встановлюється спочатку; як вона модифікується через певний час; як слід реагувати на зміну цін.
З проблемами ціноутворення компанії, фірми стикаються постійно: коли розроблюють чи купують нові товари; представляють уже відомі товари на нові ринки чи направляють їх на відомий ринок через нові канали розподілу; виходять з пропозиціями про нові контракти тощо. Процес ціноутворення проходить шість основних етапів. Це вибір мети ціноутворення, визначення еластичності попиту, оцінка рівня витрат, аналіз цін конкурентів, вибір методу ціноутворення, визначення кінцевої мети.
Оскільки підприємство в процесі своєї діяльності несе відповідні витрати, то воно, природно, намагається встановити такий рівень ціни на продукцію, який забезпечить покриття всіх цих витрат і одержання бажаного прибутку. Отже, воно повинно постійно вести облік і контролювати рівень усіх своїх витрат, які залежно від сфери їх виникнення характеризують процес виробництва та реалізації продукції. Проте визначення величини цих витрат у процесі ціноутворення є досить складним процесом, а труднощі, які при цьому виникають, зумовлені низкою чинників (рис. 1.1)
Рисунок 1.1 – Чинники, що ускладнюють процес визначення рівня витрат під час формування ціни на підприємстві
Для захисту внутрішнього ринку споживчих товарів необхідна орієнтована на споживача політика регулювання цін. Стратегічне значення мають заходи держави, спрямовані на лібералізацію ринків, підвищення конкуренції на них, розбудову ринкової інфраструктури та зниження маркетингових витрат. Одним із основних чинників стабілізації цін є державне сприяння розширенню місткості ринків – збільшення пропозиції та зростання сукупного попиту. Більш місткий ринок пожвавлює конкуренцію, змушує товаровиробників знижувати витрати, активніше виготовляти й продавати нові товари. Розглянемо як держава регулює рівень цін.
1.1 Пряме регулювання цін державою
Вплив на виробників з одного боку держави може бути як прямим (шляхом встановлення певних правил ціноутворення), так і непрямим (через такі економічні важелі, як фінансово-кредитний механізм, оплата праці, оподаткування).
Пряме регулювання цін здійснюється головним чином у галузях суспільного користування (транспорт, зв’язок, електроенергетика, водопостачання тощо). Серед прямих методів державного регулювання цін необхідно назвати адміністративне встановлення цін, воно поширене у розвинутих країнах. Пряме втручання держави доцільно тоді, коли ставиться завдання стабілізації діючих цін чи їх незначного зростання.
В умовах ринкової економіки регульовані ціни, як і вільні ціни встановлюються й затверджуються самими підприємствами. Державний вплив на такі ціни здійснюється шляхом методичної та організаційної єдності у встановленні цін на товари і послуги, у розробленні рекомендацій з обґрунтуванням, у тому числі й за галузями народного господарства.
Держава в особі своїх органів управління визначає порядок обчислення рівня витрат – калькуляції собівартості, уточнює склад витрат спеціальними нормативними документами, визначає витрати, що відшкодовуються з прибутку, установлює нормативи рентабельності на продукцію підприємств-монополістів.