| Назва: | Туристичний бізнес, визначальні поняття, маркетинг, загальна характеристика |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,47 KB |
| Скачувань: | 59 |
Набір послуг, здатних задовольнити специфічні потреби покупців, який пропонується на специфічному ринку туристичних послуг, у еко¬номічній літературі визначається поняттям туристичної пропозиції. Він включає ряд альтернатив для задоволення потреб покупців.
В оптимальному варіанті подорожування має бути недорогим, безпечним, швидким та необтяжливим, але комплекс побажань, вимоги щодо комфортності мандрівок у різних клієнтів різні. Визначення відчутної цінності послуги - це попередній аналіз можливостей задо¬вольнити запити споживачів. Оцінка якості кожної конкретної послуги залежить від того, наскільки близькою вона є до запитів клієнтів, а комплексна їх оцінка складає головний зміст якості туристичного обслуговування.
У найпростішому вигляді вартість послуги є споживна, в основі якої лежить суб'єктивна оцінка споживачем корисного ефекту послуги. Тобто, споживна вартість послуги визначається ступенем її корисності. Першим наближенням до сучасного розуміння проблеми визначення споживної вартості товару чи послуги є теорія граничної корисності, авторами якої є представники австрійської школи економічної теорії - К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер. Конкретним вираженням такої «суб'єктивної корисності певного блага» є «гранична корисність», тобто корисність «граничного» (останнього) примірника, який задовольняє найменш значущу («граничну», «останню») потребу у ньому.
Гранична корисність визначається як задоволення, яке отримує окрема людина від споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Отже, ціна окремої послуги згідно з цією теорією безпосередньо зале¬жить від ступеня насичення потреби у ній, а за вихідний пункт вартості товару береться суб'єктивна мотивація та об'єктивна оцінка еконо¬мічної поведінки індивідів.
Суспільна оцінка граничної корисності визначається при рівності попит) й пропозиції на дану послугу й вимірюється ціною рівноваги, або суспільною вартістю. Якщо попит перевищує пропозицію, то відпо¬відно конкуренція між покупцями зумовлює підвищення ціни вище від вартості, а при перевищенні пропозиції над попитом І відповідно конку¬ренції між виробниками у боротьбі за споживача (що є центральним моментом конкуренції) ціни знижуються й відхиляються вниз від вар¬тості. Для туристів об'єктом споживання в процесі здійснення подорожі є корисність товарів і послуг, які можуть задовольнити їхні потреби. Саме корисність товарів і благ природи та діяльності суб'єктів, що надають туристичні послуги, складає відчутну цінність туристичного продукту.
Отже, специфіка діяльності туристичних підприємств і організацій визначається специфічними потребами споживачів, середовищем, у якому здійснюється виробництво й споживання туристичного про¬дукту, та засобами праці, які при цьому використовуються (транспортні засоби, підприємства готельного й ресторанного господарства, рекреа¬ційні ресурси тощо).
Фахівці застосовують таку класифікацію споживних вартостей, які від¬биваються у мотивах туристських подорожей:
1. Споживні вартості, що є дарами природи: морська вода, гірське по¬вітря, південне сонце, кліматичні умови тощо.
2. Споживні вартості, що являють собою продукти уречевленої люд¬ської праці, витраченої в минулому й не набирають товарної форми у свідомості туриста (пам'ятки архітектури, музейні цінності, твори живопису тощо).
3. Споживні вартості, якими користуються туристи, переважно безоп¬латно, але які передбачають потребу систематичної живої й уречев¬леної праці (витрати на підтримання в належному стані зелених господарств, парків, на будівництво й експлуатацію автомобільних шляхів тощо).
4. Споживні вартості, що являють собою споживчі товари й послуги.
Обов'язковими є послуги транспорту, готельного господарства, під¬приємств громадського харчування.
Але споживання обов'язкових послуг - лише передумова для задо¬волення специфічних туристських потреб у належному курортному обслуговуванні, розвагах, ділових зустрічах та ін., що є основним моти¬вом подорожі.
Будь-яка окрема чи комплексна послуга, з одного боку, має ознаки товару, а з іншого - ознаки послуги, що відрізняють її від товару. По-перше, послуга, як і будь-який товар має вартість, споживну вартість і споживну цінність для покупця.
Вартість послуги, як і будь-якого товару - це суспільне необхідна кількість втіленої праці і капіталу виробників, яку споживачі здатні й готові оплатити грошима завдяки платоспроможності.
Споживна вартість послуги - це її здатність задовольняти конкретні потреби споживачів, визначальною ознакою якої є якість послуги.
Відчутна цінність послуги для покупця - це різниця між ринковою ці¬ною й цінністю послуги в уяві покупця. Якщо ця різниця із знаком «-».- це є виміром так званої «споживчої вигоди» та запасу конкурентоспро¬можності послуги.
В оптимальному варіанті подорожування має бути недорогим, безпечним, швидким та необтяжливим, але комплекс побажань, вимоги щодо комфортності мандрівок у різних клієнтів різні. Визначення відчутної цінності послуги - це попередній аналіз можливостей задо¬вольнити запити споживачів. Оцінка якості кожної конкретної послуги залежить від того, наскільки близькою вона є до запитів клієнтів, а комплексна їх оцінка складає головний зміст якості туристичного обслуговування.
У найпростішому вигляді вартість послуги є споживна, в основі якої лежить суб'єктивна оцінка споживачем корисного ефекту послуги. Тобто, споживна вартість послуги визначається ступенем її корисності. Першим наближенням до сучасного розуміння проблеми визначення споживної вартості товару чи послуги є теорія граничної корисності, авторами якої є представники австрійської школи економічної теорії - К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер. Конкретним вираженням такої «суб'єктивної корисності певного блага» є «гранична корисність», тобто корисність «граничного» (останнього) примірника, який задовольняє найменш значущу («граничну», «останню») потребу у ньому.
Гранична корисність визначається як задоволення, яке отримує окрема людина від споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Отже, ціна окремої послуги згідно з цією теорією безпосередньо зале¬жить від ступеня насичення потреби у ній, а за вихідний пункт вартості товару береться суб'єктивна мотивація та об'єктивна оцінка еконо¬мічної поведінки індивідів.
Суспільна оцінка граничної корисності визначається при рівності попит) й пропозиції на дану послугу й вимірюється ціною рівноваги, або суспільною вартістю. Якщо попит перевищує пропозицію, то відпо¬відно конкуренція між покупцями зумовлює підвищення ціни вище від вартості, а при перевищенні пропозиції над попитом І відповідно конку¬ренції між виробниками у боротьбі за споживача (що є центральним моментом конкуренції) ціни знижуються й відхиляються вниз від вар¬тості. Для туристів об'єктом споживання в процесі здійснення подорожі є корисність товарів і послуг, які можуть задовольнити їхні потреби. Саме корисність товарів і благ природи та діяльності суб'єктів, що надають туристичні послуги, складає відчутну цінність туристичного продукту.
Отже, специфіка діяльності туристичних підприємств і організацій визначається специфічними потребами споживачів, середовищем, у якому здійснюється виробництво й споживання туристичного про¬дукту, та засобами праці, які при цьому використовуються (транспортні засоби, підприємства готельного й ресторанного господарства, рекреа¬ційні ресурси тощо).
Фахівці застосовують таку класифікацію споживних вартостей, які від¬биваються у мотивах туристських подорожей:
1. Споживні вартості, що є дарами природи: морська вода, гірське по¬вітря, південне сонце, кліматичні умови тощо.
2. Споживні вартості, що являють собою продукти уречевленої люд¬ської праці, витраченої в минулому й не набирають товарної форми у свідомості туриста (пам'ятки архітектури, музейні цінності, твори живопису тощо).
3. Споживні вартості, якими користуються туристи, переважно безоп¬латно, але які передбачають потребу систематичної живої й уречев¬леної праці (витрати на підтримання в належному стані зелених господарств, парків, на будівництво й експлуатацію автомобільних шляхів тощо).
4. Споживні вартості, що являють собою споживчі товари й послуги.
Обов'язковими є послуги транспорту, готельного господарства, під¬приємств громадського харчування.
Але споживання обов'язкових послуг - лише передумова для задо¬волення специфічних туристських потреб у належному курортному обслуговуванні, розвагах, ділових зустрічах та ін., що є основним моти¬вом подорожі.
Будь-яка окрема чи комплексна послуга, з одного боку, має ознаки товару, а з іншого - ознаки послуги, що відрізняють її від товару. По-перше, послуга, як і будь-який товар має вартість, споживну вартість і споживну цінність для покупця.
Вартість послуги, як і будь-якого товару - це суспільне необхідна кількість втіленої праці і капіталу виробників, яку споживачі здатні й готові оплатити грошима завдяки платоспроможності.
Споживна вартість послуги - це її здатність задовольняти конкретні потреби споживачів, визначальною ознакою якої є якість послуги.
Відчутна цінність послуги для покупця - це різниця між ринковою ці¬ною й цінністю послуги в уяві покупця. Якщо ця різниця із знаком «-».- це є виміром так званої «споживчої вигоди» та запасу конкурентоспро¬можності послуги.