1 2 3 4 5 6

Із функціональної точки зору класифікація конфліктів може будуватися за принципом доцільності-недоцільності. Згід¬но з цим принципом виділяють позитивні (конструктивні) та негативні (деструктивні) конфлікти. Спираючись на ве¬лику кількість соціально-психологічних досліджень, спря¬мованих на пошуки шляхів усунення конфліктів, можна дійти висновку, що конфлікт відіграє лише негативну роль, виконує лише деструктивну функцію. Насправді конфлікт, будучи одним із яскравих проявів протиріччя, сам є внут¬рішньо суперечливим. Він виконує не тільки деструктивну, а й конструктивну функцію. При з'ясуванні ролі конфлікту необхідно виходити з конкретної ситуації. Один і той самий конфлікт може бути деструктивним в одному плані та кон¬структивним в іншому, відігравати негативну роль на одно¬му етапі розвитку й позитивну — на іншому.

Вияви деструктивних функцій конфлікту дуже різні. Особистісний конфлікт породжує стан психологічного диском¬форту, що викликає інші негативні наслідки і може при¬звести до розпаду особистості. На рівні групи конфлікт здат¬ний руйнувати систему комунікацій, взаємозв'язків, послаб¬лювати ціннісно-орієнтаційну єдність групи, знижувати ефективність її функціонування в цілому. Так само дест¬руктивні функції конфлікту виявляють себе й у міжгрупових взаєминах. Деструктивний вплив конфлікту може мати міс¬це на кожному етапі його розвитку: етапі об'єктивної конф¬ліктної ситуації, етапі її усвідомлення, етапі конфліктної поведінки та етапі вирішення конфлікту. Особливо гостро деструктивний вплив конфлікту виявляється на стадії конф¬ліктної поведінки.

Конструктивні вияви конфлікту теж різноманітні. Відо¬мо, що особистісний конфлікт не тільки здатний справляти негативний вплив на особистість, а й може сприяти по¬зитивному розвитку (наприклад, у вигляді почуття невдово¬леності собою). У групових та міжгрупових стосунках конфлікт може запобігати стагнації організації, бути чин¬ником розвитку, вияву нових цілей, норм, ціннісних орієн¬тацій. Конфлікт, особливо на етапі конфліктної поведінки, відіграє пізнавальну функцію, функцію практичної перевір¬ки та корекції тих образів ситуації, що склалися. Виявляючи суперечності, що існують між членами групи, та ліквідуючи їх на стадії розв'язання, конфлікт звільняє групу від руй¬нівних факторів і сприяє її стабілізації. Зовнішній конфлікт може виконувати інтегративну функцію, згуртовуючи групу перед зовнішньою небезпекою.

Функціональний підхід потребує практичного ставлення до проблеми конфлікту. Тому не менш важливими, ніж розв'язання конфліктної ситуації, є питання, пов'язані з запобіганням конфлікту, його профілактикою, послаблен¬ням. Конфліктом треба вміти управляти. Управлінський ас¬пект цієї проблеми, крім розв'язання, запобігання та пос¬лаблення, охоплює також симптоматику, діагностику, про¬гнозування та контролювання конфлікту. Це допомагає своєчасному виявленню ознак конфліктної ситуації та фор¬муванню відповідного стилю поведінки.

Особливо важливо розуміти психологічну природу конф¬ліктів керівникові, бо від нього великою мірою залежать напруженість, тривалість та результативність конфліктних ситуацій.

Список використаної літератури

1. А.Т.Ішмуратов. Конфлікт і згода. К., Наукова думка, 1996.

2. А.Я.Анцупов, А.А.Малишев. Введение в конфликтологию. К., 1996.

3. Беззубко Л. В., Лобас В. М., Чернобай А. В. Вопросы трудовых отношений в условиях рынка: Учеб. пособие. — Макеевка: ДонГАСА, 2000. — 206 с.

4. Джини Грехем Скотт “Конфликты. Пути их преодоления” - Киев, “Внешторгиздат”, 1991

5. Москвичев С. Г. О личности руководителя и мотивации его деятельности. Киев, 1994.

6. Щекин Г. В. Практическая психология менеджмента: Как де¬лать карьеру. Как строить организацию. Киев, 1994.

1 2 3 4 5 6