| Назва: | Cвітовий ринок: поняття, структура, ціни |
| Розмiр: | 224,23 KB |
| Надіслав(ла): | Стебницька Надія |
| Опис: | Черннівецький торгово-економічний інститут, 2001 р., Каспрук О.Я., відмінно /курсова/ |
| Скачувань: | 4349 |
Вступ
Україна, ставши в 1991 р. на шлях незалежності, за прикладом інших постсоціалістичних держав Східної Європи почала налагоджу¬вати економічні зв'язки з країнами світу. Проте, не маючи відповідно¬го досвіду, кваліфікованих кадрів та державних органів, які могли б проводити самостійну і виважену зовнішньоекономічну політику, Україні досить часто доводилось зазнавати невдач на фоні більш іме¬нитих конкурентів — Росії, Польщі та ін. Стабільні взаємовигідні зв'язки з індустріальними країнами світу необхідні для того, щоб швидше подолати економічну кризу. Адже лише залучивши до перебудовчих процесів у національному господарстві зарубіжних інвесторів, придбавши нові технології випуску продукції та заручившись підтри¬мкою міжнародних організацій, можна сподіватися на успіх. Тим більше, що приклади Угорщини, Польщі, країн Прибалтики свідчать про ефективність такого шляху.
Найголовнішою причиною, що стримує нині входження України у світове господарство як повноправного партнера є дуже низька кон¬курентоспроможність її продукції на міжнародних ринках. Головними причинами такого стану є:
1. Практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не від¬повідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табо¬ру використовувалася своя система стандартизації, яка значно відріз¬нялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз ви¬магає чимало часу і коштів. Ось чому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Окрім того, характерними рисами української продукції є її ни¬зька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів.
2. Переважання в експорті України сировинних товарів і практи¬чно повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, лі¬цензій, «ноу-хау», що користуються на ринках величезним попитом.
3. Гостра нестача високопрофесійних кадрів, що можуть працю¬вати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції. Недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. Часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників.
4. Низька зацікавленість вітчизняних підприємців у виробництві продукції на експорт. У провідних країнах світу держава всіма можли¬вими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. На Україні, на жаль, цього поки що не зроблено.
У зв'язку з таким важким становищем виникає запитання, чи мо¬жливе взагалі становлення України як однієї з провідних держав світо¬вого економічного простору, чи ми так і залишимося на його задвір¬ках? Відповіддю можуть бути лише конкретні дії...
Слід зауважити, що визначальними факторами розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, спеціалізація та інтернаціоналізація виробництва, вільне переміщення товарів і робочої сили. В цьому виражаються взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів, регульовані системою міжнародних економічних відносин і міжнаціональних механізмів, які визначають форми господарського обміну між країнами. Матеріальну основу всесвітнього господарства утворюють світові ринки капіталів, товарів і послуг, цінних паперів тощо.
Актуальність данної теми полягає у диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України. У найзагальнішому вигляді зовнішня торгівля є засобом розвитку спеціалізації країни, зростання продуктивності ресурсів, збільшення обсягів виробництва, отже – і піднесення добробуту держави. Дослідження, проведене Світовим банком, засвідчило наявність тісного зв’язку між розвитком зовнішньої торгівлі та економічним зростанням.
Ступінь наукової розробки теми.
Україна, ставши в 1991 р. на шлях незалежності, за прикладом інших постсоціалістичних держав Східної Європи почала налагоджу¬вати економічні зв'язки з країнами світу. Проте, не маючи відповідно¬го досвіду, кваліфікованих кадрів та державних органів, які могли б проводити самостійну і виважену зовнішньоекономічну політику, Україні досить часто доводилось зазнавати невдач на фоні більш іме¬нитих конкурентів — Росії, Польщі та ін. Стабільні взаємовигідні зв'язки з індустріальними країнами світу необхідні для того, щоб швидше подолати економічну кризу. Адже лише залучивши до перебудовчих процесів у національному господарстві зарубіжних інвесторів, придбавши нові технології випуску продукції та заручившись підтри¬мкою міжнародних організацій, можна сподіватися на успіх. Тим більше, що приклади Угорщини, Польщі, країн Прибалтики свідчать про ефективність такого шляху.
Найголовнішою причиною, що стримує нині входження України у світове господарство як повноправного партнера є дуже низька кон¬курентоспроможність її продукції на міжнародних ринках. Головними причинами такого стану є:
1. Практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не від¬повідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табо¬ру використовувалася своя система стандартизації, яка значно відріз¬нялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз ви¬магає чимало часу і коштів. Ось чому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Окрім того, характерними рисами української продукції є її ни¬зька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів.
2. Переважання в експорті України сировинних товарів і практи¬чно повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, лі¬цензій, «ноу-хау», що користуються на ринках величезним попитом.
3. Гостра нестача високопрофесійних кадрів, що можуть працю¬вати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції. Недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. Часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників.
4. Низька зацікавленість вітчизняних підприємців у виробництві продукції на експорт. У провідних країнах світу держава всіма можли¬вими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. На Україні, на жаль, цього поки що не зроблено.
У зв'язку з таким важким становищем виникає запитання, чи мо¬жливе взагалі становлення України як однієї з провідних держав світо¬вого економічного простору, чи ми так і залишимося на його задвір¬ках? Відповіддю можуть бути лише конкретні дії...
Слід зауважити, що визначальними факторами розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, спеціалізація та інтернаціоналізація виробництва, вільне переміщення товарів і робочої сили. В цьому виражаються взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів, регульовані системою міжнародних економічних відносин і міжнаціональних механізмів, які визначають форми господарського обміну між країнами. Матеріальну основу всесвітнього господарства утворюють світові ринки капіталів, товарів і послуг, цінних паперів тощо.
Актуальність данної теми полягає у диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України. У найзагальнішому вигляді зовнішня торгівля є засобом розвитку спеціалізації країни, зростання продуктивності ресурсів, збільшення обсягів виробництва, отже – і піднесення добробуту держави. Дослідження, проведене Світовим банком, засвідчило наявність тісного зв’язку між розвитком зовнішньої торгівлі та економічним зростанням.
Ступінь наукової розробки теми.