| Назва: | Сучасні тенденції розвитку ринку праці в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 15,88 KB |
| Скачувань: | 107 |
Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок , між роботодавцями та найманими працівниками, які вихо¬дять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб.
Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнан¬ня затрат праці на відтворення товару «робоча сила» і ви¬значається його вартість.
Стимулюючу. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості вироб¬ництва, також стимулює найманих працівників підвищу¬вати свій професійно-кваліфікаційний рівень.
Оздоровлюючу. Завдяки конкуренції суспільне вироб¬ництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з най¬більш високими якісними показниками робочої сили. Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників триматися за робоче місце в умовах гострої конкуренції, а з іншого - матеріально зацікавлює, стимулює їх ініціативність, компетентність, кваліфікованість.
Регулюючу. Певною мірою ринок впливає на форму¬вання пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші більш ефективні. Ринок пращ ре¬гулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне роз¬міщення, а, отже, і ефективне використання. В Україні ринок праці ще повною мірою не виконує всіх своїх функцій, оскільки знаходиться ще на стадії розвитку. Сегментація ринку праці.
Ринок праці обмежується певним економічним про¬стором, який має чіткі територіальні, галузеві, демогра¬фічні, соціальні, національні та інші параметри. Сегмен¬тація ринку праці - це розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.
Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (географічний), професіонально-кваліфі¬каційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношенням покупців та про¬давців товару «робоча сила», за умовами конкуренції. З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці:
- внутрішній - місцевий, регіональний, національний;
- зовнішній - транснаціональний та світовий.
Залежно від професій виділяють ринок:
робочих кадрів (працівники переважно фізичної
праці) наприклад, ринок верстатників, зокрема, токарів,
шліфувальників і т. ін.;
спеціалістів та керівників (працівників переважно
нефізичної праці).
З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:
внутрефірмовий, тобто ринок праці підприємства,
фірми, установи організації тощо;
галузевий;
національний. Даний тип ринку праці співпадає з
однойменним типом ринку за територіальною ознакою.
Залежно від кількісного співвідношення покупців та продавців товару «робоча сила», ринок: праці, подібно до то¬варного, може бути:
- монополією, монопсонією, олігополією, поліполіею.
З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки
праці:
необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);
обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).
Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення відповідно до співвідношення попиту та пропозиції.
Донедавна за умов адміністративно-командної еконо¬міки в Україні ринок праці виступав у формі монопсонії, при якій всім працівникам протистояв по суті один по¬купець - держава, що була єдиним власником засобів виробництва. У рамках державних підприємств держава диктувала умови найму.
Сучасна ситуація виглядає дещо інакше, здійснюють¬ся приватизація, роздержавлення підприємств, внаслідок чого відбуваються економічні, політичні, соціальні та моральні зміни щодо зайнятості, соціальної захищеності, розподілу прибутків, тощо. З'явилися нові форми власності і господарювання: малі підприємства, спільні підприємства, кооперативи, селянські (фермерські) гос¬подарства, різні форми господарських товариств в результаті формуються нові категорії вже можна говорити про перехід до такої форми ринку праці, як олігополія, при якій обмеженій кількості робо¬тодавців протистоїть велика кількість претендентів на робочі місця. Ця форма ще близька до абсолютної моно¬полії, без ліквідації якої неможливо сформувати дійовий, повноцінний, високоефективний ринок праці.
Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнан¬ня затрат праці на відтворення товару «робоча сила» і ви¬значається його вартість.
Стимулюючу. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості вироб¬ництва, також стимулює найманих працівників підвищу¬вати свій професійно-кваліфікаційний рівень.
Оздоровлюючу. Завдяки конкуренції суспільне вироб¬ництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з най¬більш високими якісними показниками робочої сили. Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників триматися за робоче місце в умовах гострої конкуренції, а з іншого - матеріально зацікавлює, стимулює їх ініціативність, компетентність, кваліфікованість.
Регулюючу. Певною мірою ринок впливає на форму¬вання пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші більш ефективні. Ринок пращ ре¬гулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне роз¬міщення, а, отже, і ефективне використання. В Україні ринок праці ще повною мірою не виконує всіх своїх функцій, оскільки знаходиться ще на стадії розвитку. Сегментація ринку праці.
Ринок праці обмежується певним економічним про¬стором, який має чіткі територіальні, галузеві, демогра¬фічні, соціальні, національні та інші параметри. Сегмен¬тація ринку праці - це розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.
Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (географічний), професіонально-кваліфі¬каційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношенням покупців та про¬давців товару «робоча сила», за умовами конкуренції. З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці:
- внутрішній - місцевий, регіональний, національний;
- зовнішній - транснаціональний та світовий.
Залежно від професій виділяють ринок:
робочих кадрів (працівники переважно фізичної
праці) наприклад, ринок верстатників, зокрема, токарів,
шліфувальників і т. ін.;
спеціалістів та керівників (працівників переважно
нефізичної праці).
З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:
внутрефірмовий, тобто ринок праці підприємства,
фірми, установи організації тощо;
галузевий;
національний. Даний тип ринку праці співпадає з
однойменним типом ринку за територіальною ознакою.
Залежно від кількісного співвідношення покупців та продавців товару «робоча сила», ринок: праці, подібно до то¬варного, може бути:
- монополією, монопсонією, олігополією, поліполіею.
З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки
праці:
необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);
обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).
Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення відповідно до співвідношення попиту та пропозиції.
Донедавна за умов адміністративно-командної еконо¬міки в Україні ринок праці виступав у формі монопсонії, при якій всім працівникам протистояв по суті один по¬купець - держава, що була єдиним власником засобів виробництва. У рамках державних підприємств держава диктувала умови найму.
Сучасна ситуація виглядає дещо інакше, здійснюють¬ся приватизація, роздержавлення підприємств, внаслідок чого відбуваються економічні, політичні, соціальні та моральні зміни щодо зайнятості, соціальної захищеності, розподілу прибутків, тощо. З'явилися нові форми власності і господарювання: малі підприємства, спільні підприємства, кооперативи, селянські (фермерські) гос¬подарства, різні форми господарських товариств в результаті формуються нові категорії вже можна говорити про перехід до такої форми ринку праці, як олігополія, при якій обмеженій кількості робо¬тодавців протистоїть велика кількість претендентів на робочі місця. Ця форма ще близька до абсолютної моно¬полії, без ліквідації якої неможливо сформувати дійовий, повноцінний, високоефективний ринок праці.