| Назва: | Сучасні тенденції розвитку ринку праці в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 15,88 KB |
| Скачувань: | 108 |
До суб'єктів ринку праці належать домогосподарства (сім'ї), які визначають пропозицію робочої сили та фірми, що формують попит на неї. Вони тісно взаємо¬діють між собою, задовольняючи конкретні інтереси.
Представниками домогосподарств на ринку праці є наймані працівники, а представниками фірм - робото¬давці в особі керівників підприємств і організацій.;
До суб'єктів ринку праці відносять: носіїв, виконавців та виразників господарсько-трудових інтересів.,
Носії господарсько-трудових інтересів - це соціальні групи, які відрізняються один від одного за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональ¬ними інтересами, Зокрема це власники засобів вироб¬ництва (роботодавці) та власники робочої сили (наймані працівники). Кожна з цих груп має свої інтереси, об¬умовлені їх соціально-економічним станом, тощо.
Виразниками господарсько-трудових інтересів висту¬пають об'єднання носіїв господарсько-трудових інтересів (спілки, асоціації). Серед них найбільш відомими є проф¬спілки, спілки роботодавців - фермерів, різних торгов¬ців, банківських установ і т. ін.
Найбільшими виразниками господарсько-трудових інтересів є профспілки та спілки роботодавців. Вони взаємодіють на ринку праці, прагнучи максимально вплинути на державні структури та один на одного. Вони мають свої друковані видання, значні фінансові кошти, центри підготовки кадрів і зв'язків з громадськістю. Ви¬разники господарсько-трудових інтересів використову¬ють такі засоби впливу на органи державного регулювання як консультації, поради, рекомендації, меморандуми тощо.
Виконавцями господарсько-трудових інтересів є орга¬ни трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принци¬пом, зокрема це: Міністерство праці; обласні, районні, міські служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при виконавчих комітетах. Ці органи державної влади покликані запроваджувати у життя про¬граму державної економічної політики.
Останнім часом помітна тенденція злиття суб'єктів державної та приватної економічної політики і поява в результаті цього нових регулюючих органів. Наприклад, створюється орган з представників спілок підприємців, профспілок і виконавчої влади для регулювання тариф¬ них угод між підприємцями та трудящими. Він служить
для узгодження інтересів головних суб'єктів праці - роботодавців і найманих працівників. 4
Носії та виразники використовують різні способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів: трудове та господарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи.
Об'єкти державного регулювання ринку праці - це си¬туації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібне для нор¬мального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності в суспільстві. До них належать:
соціальні відносини між роботодавцями і працюючими за наймом;
трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, включаючи оплату та охорону праці, найом та звільнення працівників;
зайнятість включаючи регулювання попиту та про¬позиції робочої сили;
допомогу по безробіттю;
підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфі¬кації працівників;
розподіл та перерозподіл робочої сили тощо.
Види державного регулювання ринку праці :
Захисне, призначене для обмеження дій, які при¬ зводять до незахищеності різних верств населення.
Заохочувальне, направлене на створення умов, у яких
можуть створюватися і розвиватися певні форми діяль¬ності.
Обмежувальне, яке здійснюється для виключення
дій окремих осіб або їх групи таким чином, щоб вони не
могли одержати переваг перед іншими.
Директивне регулювання, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням інтересів населення.
Регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяють росту про¬
позиції на ринку праці або зростанню зайнятості.
1.5. Функції і сегментація ринку праці
Ринок праці впливає на розвиток народного госпо¬дарства, діє в певних напрямах, проявляється в різно¬манітних формах і виконує різні функції. Під останніми розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції:
Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.
Інформаційну. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару робоча сила інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо.
Представниками домогосподарств на ринку праці є наймані працівники, а представниками фірм - робото¬давці в особі керівників підприємств і організацій.;
До суб'єктів ринку праці відносять: носіїв, виконавців та виразників господарсько-трудових інтересів.,
Носії господарсько-трудових інтересів - це соціальні групи, які відрізняються один від одного за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональ¬ними інтересами, Зокрема це власники засобів вироб¬ництва (роботодавці) та власники робочої сили (наймані працівники). Кожна з цих груп має свої інтереси, об¬умовлені їх соціально-економічним станом, тощо.
Виразниками господарсько-трудових інтересів висту¬пають об'єднання носіїв господарсько-трудових інтересів (спілки, асоціації). Серед них найбільш відомими є проф¬спілки, спілки роботодавців - фермерів, різних торгов¬ців, банківських установ і т. ін.
Найбільшими виразниками господарсько-трудових інтересів є профспілки та спілки роботодавців. Вони взаємодіють на ринку праці, прагнучи максимально вплинути на державні структури та один на одного. Вони мають свої друковані видання, значні фінансові кошти, центри підготовки кадрів і зв'язків з громадськістю. Ви¬разники господарсько-трудових інтересів використову¬ють такі засоби впливу на органи державного регулювання як консультації, поради, рекомендації, меморандуми тощо.
Виконавцями господарсько-трудових інтересів є орга¬ни трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принци¬пом, зокрема це: Міністерство праці; обласні, районні, міські служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при виконавчих комітетах. Ці органи державної влади покликані запроваджувати у життя про¬граму державної економічної політики.
Останнім часом помітна тенденція злиття суб'єктів державної та приватної економічної політики і поява в результаті цього нових регулюючих органів. Наприклад, створюється орган з представників спілок підприємців, профспілок і виконавчої влади для регулювання тариф¬ них угод між підприємцями та трудящими. Він служить
для узгодження інтересів головних суб'єктів праці - роботодавців і найманих працівників. 4
Носії та виразники використовують різні способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів: трудове та господарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи.
Об'єкти державного регулювання ринку праці - це си¬туації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібне для нор¬мального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності в суспільстві. До них належать:
соціальні відносини між роботодавцями і працюючими за наймом;
трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, включаючи оплату та охорону праці, найом та звільнення працівників;
зайнятість включаючи регулювання попиту та про¬позиції робочої сили;
допомогу по безробіттю;
підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфі¬кації працівників;
розподіл та перерозподіл робочої сили тощо.
Види державного регулювання ринку праці :
Захисне, призначене для обмеження дій, які при¬ зводять до незахищеності різних верств населення.
Заохочувальне, направлене на створення умов, у яких
можуть створюватися і розвиватися певні форми діяль¬ності.
Обмежувальне, яке здійснюється для виключення
дій окремих осіб або їх групи таким чином, щоб вони не
могли одержати переваг перед іншими.
Директивне регулювання, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням інтересів населення.
Регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяють росту про¬
позиції на ринку праці або зростанню зайнятості.
1.5. Функції і сегментація ринку праці
Ринок праці впливає на розвиток народного госпо¬дарства, діє в певних напрямах, проявляється в різно¬манітних формах і виконує різні функції. Під останніми розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції:
Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.
Інформаційну. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару робоча сила інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо.