1 2

СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕМУ: «ДОТРИМАННЯ ЖУРНАЛІСТАМИ ПРАВОВИХ ТА ЕТИЧНИХ НОРМ ПРИ НАПИСАННІ МАТЕРІАЛІВ НА КРИМІНАЛЬНУ ТЕМАТИКУ»

Дане соціологічне опитування було проведене з метою з’ясування реальної ситуації у сфері дотримання журналістами кримінальних відділів українських друкованих ЗМІ правових та етичних норм у своїй роботі. Досі подібні соціальні дослідження та анкетування в Україні не проводились. Для отримання чіткої картини на основі практичних досліджень було розроблено чотири типи анкет для опитування чотирьох відповідних груп осіб:

1) затриманих, підозрюваних, осіб, які перебувають під слідством чи відбувають покарання у місцях позбавлення волі;

2) родичів засуджених, обвинувачених чи засуджених до позбавлення волі;

3) правоохоронних органів та співробітників Державного Департаменту з питань виконання покарань, які мають право давати дозвіл на зустріч журналіста із засудженим чи особою, яка перебуває у СІЗО.

4) Судових репортерів та кримінальних журналістів українських друкованих ЗМІ.

Дані були зібрані шляхом письмового анонімного анкетування. Зокрема, у районних відділеннях міліції, районних судах та прокуратурах, пенітенціарних установах Тернопільської, Чернігівської, Житомирської, Київської, Харківської, Рівненської, Черкаської, Вінницької областей.

Під час дослідження фіксувалися дескриптивні характеристики респондентів:

- у засуджених та осіб, які перебувають під слідством - вік, стать, стаття Карного кодексу, за якою засудили, термін покарання.

Режим і місце ВТК;

- у родичів засуджених чи осіб, які перебувають під слідством – їхній вік та стать, вік, стать засудженого родича, статтю Карного кодексу, за якою його судили чи ту, яку йому інкримінують та термін ув’язнення, якщо суд уже виніс обвинувачувальний вирок;

- у правоохоронців та співробітників Державного департаменту з питань виконання покарань – стать, вік, посада, та час, який особа її обіймає;

- у журналістів кримінальних відділів ЗМІ – стать, вік та досвід роботи у відділі криміналу.

ОПИТУВАННЯ КОЛИШНІХ ЗАСУДЖЕНИХ ТА ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВАХ

ТА ПІД СЛІДСТВОМ

Текст питальника

1. Чи брали у вас інтерв’ю?

2. З якою метою? (біографічні дані, подробиці карної справи

тощо)

3. Якщо так, то на якому етапі: під час досудового/судового слідства, винесення вироку, відбування покарань чи після виходу з місць позбавлення волі?

4. На які питання Ви не відповіли? З яких причин?

5. На які питання не хотілося відповідати? Чому?

6. На які питання не можна було відповідати? Чому?

7. Чи виникали проблеми після публікації? Якщо так, то які саме? З ким – з адміністрацією чи з іншими засудженими?

8. Чи зверталися Ви до ЗМІ за допомогою? Результат.

9. Чи існує упереджене ставлення до Вас з боку журналістів?

10. Чи дотримуються журналісти етики під час розмови із Вами та іншими засудженими?

11. Чи мала місце недостовірна подача інформації з боку журналістів?

РЕЗУЛЬТАТИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Висновки. Із загальних даних можна з'ясувати, що на анкетування погоджуються чоловіки та жінки, засуджені здебільшого за нетяжкими статтями – розповсюдженням чи зберіганням наркотиків, дрібними крадіжками тощо, які відбувають покарання повторно у пенітенціарних установах 2 та 3 ступеня безпеки, тобто у колоніях загального чи суворого режимів. Переважна більшість – це чоловіки віком 19-25 років та 26-35-річні жінки.

Висновки. У дослідженні аналізувалися відповіді тільки тих засуджених, які принаймні один раз давали інтерв’ю кореспонденту, оскільки питання анкети передбачають поглиблене практичне знання специфіки спілкування самих засуджених з журналістами. Ці дві діаграми доводять, що більшість працівників мас-медіа цікавлять біографічні дані засуджених: їхнє життя, звички, світогляд, соціальний та сімейний статус до вчинення злочину. На другому місці – подробиці карної справи. Здебільшого такий інтерес у журналістів виникає на етапі досудового чи судового слідства, при підготовці матеріалу про вчинення злочину та затримку злочинця. При цьому, мова йде винятково про чоловіків. Жодна з опитаних жінок не давала коментарів під час розслідування чи судових засідань. Про бунти, неправомірні дії адміністрації колонії чи правоохоронців ЗМІ запитують рідко, у виключних випадках. У пенітенціарних установах засуджені почасти розповідають журналістам про умови свого життя. Переважна більшість таких інтерв’юйованих – жінки.

Висновки. З наведених діаграм можна зробити висновок, що засуджені, чи особи, які перебувають під слідством, якщо вже погоджуються на інтерв’ю, то відповідають практично на усі запитання. Винятком стають неетична чи неправомірна цікавість преси особистим життям злочинців чи підозрюваних у скоєнні злочину, їхніх взаємозв’язків зі співкамерниками чи інформації щодо виправданих чи не затриманих співучасників.

1 2