1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

У ІІІ тис. до н. е. в Східному Середземномор’ї з’явилися перші торгові центри: Бібл, Угарит, Тір, Сідон, Ебла, Аллалах та ін.. Тісні контакти з найдавнішими передньоазіатськіми вогнищами цивілізації – Єгиптом і Месопотамією – стимулювали в цих торгових містах цивілізаційний процес. Вони перетворилися на міста – держави які постійно конкурували між собою, укладали одне проти одного політичні союзи. До Фінікії належали: Тір, Сідон, Бібл, Угари, Арват. На межі XVIII – XVII ст. до н. е. Фінікійські міста потрапили під вплив могутнього політичного об’єднання гіксосів. Тривале порядкування гіксосів, війни між Єгиптом і хуритською державою Мітанні спричинили занепад багатьох східносередземноморских міст – держав, уціліли лише фінікійські міста.

Джерела нічого не розповідають про суспільний устрій найдавніших міст-держав Східного Середземномор’я. Скоріш за все тамтешня людність складалася з купців, воїнів, селян – общинників, ремісників та залежних робітників. Сильна централізована влада в східносередземноморских князівствах не склалася.

На межі XIII – ХІІ ст. до н. е. на Східне Середземномор’я звалилося страшне нашестя морських народів. Угарит і Сідон були зруйновані, але згодом Сідон возродився. Народи моря зруйнували місцеву ханаанейську культуру проте, згодом її відродили стародавні євреї, які поселилися у Палестині.

Розквіт давньої східно середземноморської цивілізації припав на І тис. до н. е. , це було зумовлено зовнішніми чинниками – Єгипет на той час занепав, йому вже було не до контролю за своїм колишнім васалом, а Ассирія на початок І тис. була ще не готова встановити тим своє володарювання.

Фінікійці, які у своїй господарській діяльності надавали перевагу посередницькій торгівлі, побудували наймогутніший на ті часи торгово – військовий флот. За його допомогою вони монополізували всю середземноморську торгівлю, зберігши при цьому тісні економічні зв’язки із Єгиптом. Основним предметом фінікійського експорту була пурпурна фарба, яка вироблялася із молюсків, мала спектр від яскраво - червоного до темно – фіолетового і користувалася не аби яким попитом серед інших народів. В VII ст. до н. е. в Сідоні почали виробництво скла, яке також стало приносити чималий зиск.

Політичний устрій фінікійських міст – держав був монархічним. Царі користувалися чималою владою, проте міські общини змушували царів зважати на їхню думку при вирішенні внутрішньо політичних проблем, але зовнішня політика залишалась прерогативою царської влади. Наприкінці ІІ тис. до н. е. політичне лідерство у Фінікії перебрав на себе найбагатший Тір, царі якого поширили владу й на Сідон. Тіро – Сідонське царство досягло свого розквіту у X ст. до н. е., за царювання Ахірама, який виторгував у царя Соломона Галілею і розбудував Тір, спорудивши на скелястому острові Новий Тір. За його царювання посилився фінікійській вплив на окремі князівства Кіпру. Однак у наслідок посилення олігархічних тенденцій з боку фінікійського купецтва, царська влада за наступників Ахірама підупала, отож створити сильну монархічну владу у Фінікії не вдалося.

На протязі усієї своєї історії Фінікія знаходилась під впливом могутніших сусідів. Так, на протязі ІІІ – ІІ тис. Фінікія була єгипетською вотчиною, після занепаду Єгипта контроль над фінікійськими містами перебрала на себе Ассирія, далі вона потрапила під жорсткий контроль Халдейського царства. Після підкорення Ново вавилонського царства персами Фінікія сама зголосилася платити данину останнім, незабув при цьому взяти на себе міжнародну торгівлю персів. В Елліністичну добу Фінікія увійшла до складу Сирійської держави Селевкідів, а в 63р. до н. е. стала римською провінцією. Фінікійці з рештою розчинилися серед сирійської людності.

19. Заселення Палестини древніми євреями.

До поселення в Палестині та утворення своєї держави старозаповітний союз12 – и ізраїльських племен насправді являв собою низку ворогуючих племінних груп, не об’єднаних між собою не етнічно, ні релігійно, кожна зі своєю історичною долею. Перші племена ( старозаповітні коліна ), очолювані вождями – суддями, потрапили в Заіордання майже без перешкод. Їм легко вдалося оволодіти Єрихоном, який зберігав вірність єгипетським фараонам, і зруйнувати Бетел. Проте іншим колінам вже доводилось брати Заіордання з боями. Місцеве населення ханаанці вчинили євреям стійкій опір. Хоча єврейські коліна і громили ханаанейські міста, однак вони не вирізали місцеве населення, а злилися з ним, бо вважали окремі ханаанейські племена своїми родичами.

Врешті-решт євреї та місцеві ханаанейські племена порозумілися між собою, бо треба було боронитися від спільного ворога – двох племен народів моря, філістимлян і чакара, які також оселилися на окраїні Палестини і в яких на відміну від євреїв вже була залізна зброя.

Поселившись у Палестині, євреї швидко запозичили в ханаанейців землеробську культуру і торгові традиції ханаанейців. Єврейські коліна нерідко конфліктували між собою, укладали одне проти одного політи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15