1 2 3

Перші згадки про власників Яготина відноситься до початку XVII ст. Так, по 1620 рік Яготином володіли українські магнати Острозькі. А з 1620 року – Заславські. З 1629 року по 1648 рік містечком та навколишніми землями володів Янош Заславський. До володінь потрібно відносити лише територіальні, оскільки населення містечка практично було козацьке й вільне. Доречно пригадати, що в універсамі Остряниці за 1637 рік згадується Яготинський повіт. З того часу Яготин набув значення адміністративного центру. За ревізією козаків 1723р. Яготин був центром козацької сотні, що складалася з 24 сіл. В місті жили міщани, козаки та ін.

Найбільш яскраву характеристику України першої половини XVIII ст. дав французький інженер та картограф Г.Левассер де Боплан. Він склав опис місцевості поблизу Яготина і Супою . Поселення, згадані Бопланом, не співпадають з розташуванням теперішнього Яготинського району. Баплан до числа містечок відносив і Яготин, вважаючи його значно “вище” нових поселень на карті Яготина першої половини XVIII ст. назва містечка зазначена як “Еготин”, а Підварки оточені дерев’яною загорожею, через яку пролягав шлях на Київ та Переяслав. До речі, ця дорога згадується і в інших історичних джерелах, як через Супій та перевід з Києва на Схід.

Після визвольної війни 1648-1654 р.р. було здійснено новий політично-адміністративний устрій, за яким територія тодішньої України розділилася на 17 полків, котрі відповідно ділились на сотні . Яготин увійшов у реєстр сотенських містечок і називався аж до скасування гетьманства.

В кінці XVII на початку XVIIIст. в Переяславі та Яготині існували такі професії: попи, мірошники, кравці, шевці, ковалі, рибалки, дударці.

Окремі з цих професій в кінці XIXст. набули особливого значення, деякі – зникли.

Другу половину XVIII ст. в історії Яготина, що 1751 р. в містечко завітав український мислитель і письменник Г.С.Сковорода.

В 1757 р. як згадувалося вище, Яготин став власністю К.Г.Розумовського – останнього гетьмана України. З допомогою свого брата Кирило Розумовський 1 1750 р. став гетьманом. Це була високоосвічена людина.

Він проводив політику того, що зміцнення політичних привілеїв козацької старшини – це суперечило політиці самодержавства. Намагався зробити гетьманську владу спадковою, за що фактично був позбавлений гетьманства, але обдарований пенсією в 60 тис. крб. в 1762-1764 р.р. К.Г. Розумовський завів у Яготині шовківництво.

Графа Розумовського в 1800 р. на центральній тоді площі Яготина була збудована кам’яна Троїцька церква ( зруйнована в 1936 році.). При ній існувала церковна бібліотека, дві церковно-приходські школи. Яготин за природними умовами був прекрасним місцем для графських маєтностей. Куплена Розумовським садиба мала лише невеличкий будиночок та 29 десятин присадибної землі. Поступово гетьман прикупив сусідні садиби та записи, збереглися навіть прізвища колишніх власників, ціни.

Розширивши земельні володіння, Розумовський почав розбудовувати маєток. В Яготині з давніх-давен існує легенда про те, як граф лише за одну добу, надіславши в Київ тисячу возів і таку ж кількість кріпаків, розібрав свій маєток у столиці і перевіз із берегів Дніпра на береги Супою. Взагалі останній гетьман України – особа не тільки відома в історії, а й легендарна. Можливо, завдяки саме Кирилу Розумовському, Яготин пізніше став містечком історичним..

Помер Кирило Розумовський у 1803 році. Після його смерті Яготин в числі інших земельних володінь дістався його сину Олексію Розумовському, відомому дипломату. При ньому яготинська садиба була перебудована, насаджено грандіозний парк, побудовані літні флігелі та господарчі будівлі. Будівництво флігелів у Яготині завершилося в 1807 році. Опис центрального маєтку не зовсім точний.

У 1805 році у Яготині заснували панчішну фабрику, яка стала одним із перших промислових підприємств містечка.

За Олексія Розумовського Яготин як містечко набував ще більшого значення. Але останні роки життя граф проводив у Почені, де і помер (1822р). В 1820 році О.К.Розумовський подарував Яготинський маєток своїй дочці Варварі, яка вийшла заміж за князя М.Г.Репніна-Волконського.

В 1843 році 2 липня , в супроводі декабриста О.В.Капміста до Репніних приїздить Т.Г.Шевченко. Спричинила його перше перебування в Яготині домовленість про змалювання двох копій з портрету Репніна. Тут він зустрів незвичайну для панських маєтків доброзичливість, познайомився не лише з дочкою князя Варварою Миколаївною, а й з міщанами та селянами. Йому виповнилося тільки 29 років, а Репніній – 35. Запам’яталися перші кроки Шевченка по Яготинській землі, злива, під час якої вона вперше його побачила, і навіть час, коли та злива була.

В Яготині Т.Г.Шевченко під впливом розповідей про декабристів написав поему “Тризна” і присвятив Варварі Репніній. Геній поета полонив уяву Варвари, вона була не просто захоплена Шевченком, а й закохана в нього і фактично не таїла цього.

1 2 3