1 2 3 4

БОРИСПІЛЬ У ХVIII СТОЛІТТІ

Наприкінці ХVII ст. Бориспіль поступово втратив військове значення, осипавсь і частково зруйнувався земляний вал, який колись виконував роль укріплення. Але малі містечка значно розширились. В ньому були дві брами - Київська і Переяславська і кілька вулиць. В містечку жили переважно міщани, які займалися ремеслами та промислами. Дедалі більшої ваги набирає хліборобство. Проте великі земельні наділи зосереджувалися в руках старшини, а безземельна людність живе переважно з ремесла та промислів. В 1770-х роках у Борисполі жили тільки з хліборобства 239 дворів. 63 двори поєднували заняття хліборобства з ремеслом та промислом, 207 дворів не займалися хліборобською працею.

За Київською брамою були вулиці Київська та Полуляхова, а за. Переяславською - Глибоцька і Олесницька /Олексенка/, нині Коцюбинського. Були й менші вулиці - Козерівка і Груздівка. На

Київській та Глибоцькій вулицях/ остання називалась ще Переяславським трактом стояли чотири церкви з шкільними класами при них. Три церкви були в самому центрі містечка. Це - Різдва Богородиці, Борисоглібська і Михайлівська. Неподалік від центра, на Глибоцькій вулиці - Миколаївська церква.

Були в Борисполі три шпиталі. В одному з них жили бездомні жебраки. Та частина населення, що проживала за Переяславською брамою, займалася здебільшого хліборобством, а жителі Київської вулиці - ремеслом та промислами. Тут було зосереджено 57 дворів ремісничих І 23 двори промисловців та крамарів. Це була найдавніша вулиця, заселена міщанами. Значна частина містечка належала

старині. Найбільше дворів - 204 належали полковниці Дараган. значковому товаришу Поваловичу - 11, ВОЄННОМУ сотенному Горковському - 3, по одному двору переяславському полковникові .Судимі, значковому товаришу Лубенського полку Шепелевому, писареві Бориспільської сотні Яновському, сотенному хорунжому Жученкові та військовому канцеляристу Переяславського полку Опанасу Дем’яновичу Гоголю дідові письменника Миколи Гоголя.

З усіх ремісничих дворів М.Борисполя старшині належали ремісники поділялися так: кравці займали 16 дворів, шевці "- 36, ткачі - ЗО, ковалі - 9, Іконописці - 2, кушніри-- 2, котлярі - 2, по одному двору займали гончар, шаповал, тесляр, лимар, виробник сит.

Поширене було млинарство. В містечку - 21 вітряк, 6 водяних млинів. Полковниці Дараган належали 2 вітряки з крупорушками та 5 водяних млинів, її підданим - б вітряків, Афендикові - 4, козакам - 7 вітряків і водяний млин, священникам - 2 вітряки. Торгували в містечку рибою, сіллю, дьогтем, м’ясом, а також дрібним крамом.

Старшині і її підданим належали 17 млинів. Старшинські млини мололи 370 чвертей на млин. Всі ІЗ старшинських млинів, про які е відомості, мали прибутку 96 четвертей хліба, 4 Інші -25 чтв. Отже, старшинські вітряки були краще устатковані, і, можливо, вони брали за помол дешевше, щоб позбавивсь конкурентів.

У ХVII ст. старшина намагалась монополізувати у своїх руках ґуральництво та млинарство. Цьому сприяв "устав о вино-курении" 1765 року, за яким дозволялося виробляти вино тільки дворянам. Але наступного 1766 року цей закон не ПОВНІСТЮ увійшов у життя, бо серед виробників вина зустрічаємо не тільки старшину, а й представників духовенства.

Проте в Борисполі було ремісників набагато більше, ніж зареєстрованим в описі. Постільки ремісники-дворовласники мали учнів-робітників. У містечку відомо 7 робітників ткачів, які працювали за науку ремесла і 2 - за гроші, у шевців - 15 працю¬вали за науку ремесла І 26 - за гроші. Були робітники - учні у кравців та іконописців, Кількість робітників залежала від кількості виробництва продукції. Переважна більшість ремісників мала від двох до '13 робітників. Найбільш поширеним було шевство.

1 2 3 4