| Назва: | Економічне життя Київської Русі |
| Розмiр: | 20,28 KB |
| Надіслав(ла): | Taras |
| Опис: | 21 k |
| Скачувань: | 3122 |
Економічне життя Київської Русі
Політична могутність і військова потуга Давньоруської держави трималися на міцному фундаменті: розвинутій і багатій економіці. Землеробство і скотарство не тільки були спроможні прогодувати населення країни, а й виробляли продук¬ти харчування й сировину на експорт. Промисли забезпечува¬ли потреби держави, їх продукція користувалась постійним попитом у країнах Півдня і Заходу. Міста були заселені переважно ремісника¬ми, вироби яких користувалися попитом на Русі й за рубежем. Спустошливі вторгнення кочовиків причорноморських степів, вис¬нажливі, майже безперервні громадянські війни між князями хоч і завдавали шкоди, але не могли підірва¬ти економічного життя Русі. Надто розвиненими були продуктивні сили держави, а її люди відзнача¬лись працьовитістю, витривалістю й були здатні до прогресивних змін у виробництві.
Сільське господарство й промисли
Сільське господарство було провідним у давнь¬оруській економіці і досягло високого рівня розвитку.
Землеробство. Основними зерновими куль¬турами в Київській Русі були жито, просо, ячмінь, пшениця й овес. Ліс ви¬рубувався і спалювався, таким чином звільнялися посівні площі й одночасно удобрювався грунт. У лісостепових і степових районах найпоширенішою системою землеробства була перелогова, за якої ро¬дючість землі відновлювалася природним шляхом.
У Київській Русі був великий набір ручних зем¬леробських знарядь — заступи, мотики, серпи, коси. їх досить часто знаходять під час археологічних роз¬копок. Для обмолоту зерна використовувався ціп. Землеробство на Русі було на такому агротехнічно¬му рівні, який давав можливість забезпечити високі для свого часу врожайність і продуктивність праці.
Скотарство. У літопи¬сах та інших пам'ятках писемності постійно згадуються різні свійські тварини і продукція тварин¬ництва. Великими стадами корів і кіз, табунами ко¬ней, отарами овець володіли князі й багаті бояри. Худобу випасали з весни до осені на луках, заплавах, у лісах, на перелогових землях і в степах. На зиму для годівлі тварин запасали сіно, зерно.
Мисливство й рибальство. Полювання на лісових і степових тварин і птахів забезпечувало м'ясом, а продаж шкурок куниць, лисиць, бобрів, білок давав добрі доходи. Цінне хутро було однією з головних статей давньоруського експорту, розходя¬чись у багато країн Європи і Сходу. Чималу роль серед промислів відігравали бортництво та бджільництво. Мед і віск ма¬ли попит на Русі та за її межами. Князі й бояри були особливо зацікавлені в підтриманні сталого рівня ви¬робництва меду й воску, як і у добуванні хутра. Ці товари продавалися на ринках Візантії, країн Близь¬кого Сходу й Західної Європи. Натомість вони одержували можливість купувати там прикраси, до¬рогі тканини й одяг, вино, фрукти, зброю тощо.
Ремесло. Значного поширення й високого рівня розвитку досягло на Русі ремісниче виробництво. Основною його галуззю була металургія що поряд із землеробством заклала фундамент господарського прогресу Давньоруської держави. Обробка заліза що добувалося з болотяної руди, велася як у сільських так і в міських кузнях. Ковалі користувалися великим набором інструментів і во лоділи значною кількістю технічних прийомів обробки металу, продукуючи речі високої якості й досконалі функціонально, а в кращих зразках — і художньо довершені.
Надзвичайно високого рівня майстерності досягли руські ювеліри. Неперевершеними досі шедеврами ювелірної справи на Русі є дорогоцінні вироби з перегородчастими емалями іконки, хрестики князівські барми ковтки. Виробництво високоху дожніх і коштовних прикрас з емаллю зосереджувалось у Києві звідки вони розходились по Русі і за її межі. Слава про руських ювелірів роз неслася середньовічною Європою.
Наймасовішими видами ремесла були виготовлен¬ня керамічного посуду, обробка шкіри, дерева й кістки. Ремісники, які займалися цим, зви¬чайно селилися разом, утворюючи у великих містах осібні квартали. Дедалі ширшого застосування набувало віконне скло. Поши¬реними були домашні ремесла: прядіння, ткацтво, виготовлення повсякденного одягу й посуду, а також продуктів харчування, насамперед переробка зерна.
Розвинена обробка дерева й каменю, виготов¬лення цегли давали можливість руським людям будувати різноманітні житла, зводити церкви й пала¬ци. Найпростішим житлом були напівземлянки, в яких тулилась біднота. У наземних зрубних будин¬ках мешкали представники середніх прошарків населення. Окрасою й водночас архітектурними домінанта¬ми міст і сіл Русі були численні церкви, переважно дерев'яні. У великих містах височіли кам'яні храми. В давньоруську добу в Києві було зведено по¬над ЗО кам'яних церков. Багато їх збудовано в Чернігові, Переяславі.
Політична могутність і військова потуга Давньоруської держави трималися на міцному фундаменті: розвинутій і багатій економіці. Землеробство і скотарство не тільки були спроможні прогодувати населення країни, а й виробляли продук¬ти харчування й сировину на експорт. Промисли забезпечува¬ли потреби держави, їх продукція користувалась постійним попитом у країнах Півдня і Заходу. Міста були заселені переважно ремісника¬ми, вироби яких користувалися попитом на Русі й за рубежем. Спустошливі вторгнення кочовиків причорноморських степів, вис¬нажливі, майже безперервні громадянські війни між князями хоч і завдавали шкоди, але не могли підірва¬ти економічного життя Русі. Надто розвиненими були продуктивні сили держави, а її люди відзнача¬лись працьовитістю, витривалістю й були здатні до прогресивних змін у виробництві.
Сільське господарство й промисли
Сільське господарство було провідним у давнь¬оруській економіці і досягло високого рівня розвитку.
Землеробство. Основними зерновими куль¬турами в Київській Русі були жито, просо, ячмінь, пшениця й овес. Ліс ви¬рубувався і спалювався, таким чином звільнялися посівні площі й одночасно удобрювався грунт. У лісостепових і степових районах найпоширенішою системою землеробства була перелогова, за якої ро¬дючість землі відновлювалася природним шляхом.
У Київській Русі був великий набір ручних зем¬леробських знарядь — заступи, мотики, серпи, коси. їх досить часто знаходять під час археологічних роз¬копок. Для обмолоту зерна використовувався ціп. Землеробство на Русі було на такому агротехнічно¬му рівні, який давав можливість забезпечити високі для свого часу врожайність і продуктивність праці.
Скотарство. У літопи¬сах та інших пам'ятках писемності постійно згадуються різні свійські тварини і продукція тварин¬ництва. Великими стадами корів і кіз, табунами ко¬ней, отарами овець володіли князі й багаті бояри. Худобу випасали з весни до осені на луках, заплавах, у лісах, на перелогових землях і в степах. На зиму для годівлі тварин запасали сіно, зерно.
Мисливство й рибальство. Полювання на лісових і степових тварин і птахів забезпечувало м'ясом, а продаж шкурок куниць, лисиць, бобрів, білок давав добрі доходи. Цінне хутро було однією з головних статей давньоруського експорту, розходя¬чись у багато країн Європи і Сходу. Чималу роль серед промислів відігравали бортництво та бджільництво. Мед і віск ма¬ли попит на Русі та за її межами. Князі й бояри були особливо зацікавлені в підтриманні сталого рівня ви¬робництва меду й воску, як і у добуванні хутра. Ці товари продавалися на ринках Візантії, країн Близь¬кого Сходу й Західної Європи. Натомість вони одержували можливість купувати там прикраси, до¬рогі тканини й одяг, вино, фрукти, зброю тощо.
Ремесло. Значного поширення й високого рівня розвитку досягло на Русі ремісниче виробництво. Основною його галуззю була металургія що поряд із землеробством заклала фундамент господарського прогресу Давньоруської держави. Обробка заліза що добувалося з болотяної руди, велася як у сільських так і в міських кузнях. Ковалі користувалися великим набором інструментів і во лоділи значною кількістю технічних прийомів обробки металу, продукуючи речі високої якості й досконалі функціонально, а в кращих зразках — і художньо довершені.
Надзвичайно високого рівня майстерності досягли руські ювеліри. Неперевершеними досі шедеврами ювелірної справи на Русі є дорогоцінні вироби з перегородчастими емалями іконки, хрестики князівські барми ковтки. Виробництво високоху дожніх і коштовних прикрас з емаллю зосереджувалось у Києві звідки вони розходились по Русі і за її межі. Слава про руських ювелірів роз неслася середньовічною Європою.
Наймасовішими видами ремесла були виготовлен¬ня керамічного посуду, обробка шкіри, дерева й кістки. Ремісники, які займалися цим, зви¬чайно селилися разом, утворюючи у великих містах осібні квартали. Дедалі ширшого застосування набувало віконне скло. Поши¬реними були домашні ремесла: прядіння, ткацтво, виготовлення повсякденного одягу й посуду, а також продуктів харчування, насамперед переробка зерна.
Розвинена обробка дерева й каменю, виготов¬лення цегли давали можливість руським людям будувати різноманітні житла, зводити церкви й пала¬ци. Найпростішим житлом були напівземлянки, в яких тулилась біднота. У наземних зрубних будин¬ках мешкали представники середніх прошарків населення. Окрасою й водночас архітектурними домінанта¬ми міст і сіл Русі були численні церкви, переважно дерев'яні. У великих містах височіли кам'яні храми. В давньоруську добу в Києві було зведено по¬над ЗО кам'яних церков. Багато їх збудовано в Чернігові, Переяславі.