| Назва: | Управління агрострахуванням |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 1,23 MB |
| Скачувань: | 89 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37
Економічний аналіз та міжнародний досвід засвідчують, що страхові компанії всередині країни можуть утримувати ризики аграрного виробництва лише на основі солідарної відповідальності (співстрахування). Тому перспектива розвитку пропозиції страхових послуг для аграрного сектора може бути пов’язана лише з об’єднанням страховиків у пул, який би пропонував стандартні страхові продукти та методологію оцінки збитку.
Об’єднання страхових компаній-співстраховиків (страховий пул) має виконувати у системі аграрного страхування такі основні функції:
1. розробляти та здійснювати від імені страховиків – учасників пулу – адміністрування страхових договорів (страхових полісів), включаючи проведення статистичних досліджень ринку та актуарних розрахунків, необхідних для розрахунку єдиних тарифів;
2. здійснювати від імені страховиків – учасників пулу – врегулювання збитку, включаючи прийняття звернень на отримання відшкодування, проведення оцінки збитку, розрахунок та безпосередню виплату відшкодування;
3. перестраховувати свої ризики у державній системі перестрахування та на міжнародному ринку перестрахування;
Сільськогосподарські виробники виконують у системі страхування такі функції:
• через свої об’єднання, беруть участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів;
• страхують ризики свого виробництва.
Повноцінний розвиток системи аграрного страхування потребує також розвитку допоміжних організацій (професійних та громадських об’єднань, експертно-правових структур). Центральне місце серед цих організацій належить об’єднанням сільськогосподарських виробників. Окремий сільськогосподарський виробник практично позбавлений можливості вливати на умови страхування, які йому пропонують страхові компанії. Отже, найперша та найголовніша функція, яку мають виконувати об’єднання сільськогосподарських виробників, - це повноправна участь у розробці та прийнятті рішення щодо нових страхових продуктів.
Загалом, об’єднання сільгоспвиробників виконують у системі аграрного страхування такі функції:
1. від імені сільгоспвиробників беруть участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів;
2. розповсюджують серед сільськогосподарських виробників інформацію про страхування та страхові послуги;
3. надають консультативну допомогу сільськогосподарським виробникам на всіх етапах страхування;
4. можуть виступати стороною договору страхування від імені своїх членів, що дозволить гарантувати платоспроможність страхувальника та краще захищати його інтереси.
Здійснені на підставі цієї концепції заходи з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, мають привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.
3.2. Необхідність компенсації страхових виплат з боку держави
Ризики не залежать від людського бажання, професiоналiзму та свiдомостi. Сільськогосподарське виробництво, яке можна порiвняти iз цехом пiд вiдкритим небом, найбiльш пiддається ризику iз всiх iснуючих. Врожай можна втратити через посуху, тривалi зливи, буревiї, сильнi морози, нашестя шкiдникiв, i т д. i т. п. Через складні погодні умови взимку та навесні цього 2004 року озимі культури на великих площах загинули. Але дуже мало з них були застраховані, тож страхового відшкодування господарства не отримали. В Україні рiвень культури страхування поки що дуже низький. Добровільними видами страхування сьогодні охоплено менше 10 вiдсоткiв сiльгоспризикiв, а обов'язковими - менше 1 відсотка. Хоча тим господарствам, якi заздалегiдь подбали про свої інтереси, страхові компанії компенсують їхнi збитки, пов'язанi iз втратою врожаю. Мiж тим, страхування - це складний iнструмент, користуватися яким слiд умiло. Найтиповiшою помилкою страхувальникiв є звуження перелiку ризикiв. Оскiльки для товаровиробника головне - отримати кредит, тому, аби зменшити затрати на страхування застави, вони обмежуються кількома страховими випадками. Власне, господарства намагаються зекономити кошти за рахунок зменшення обумовлених у договорі переліку ризикiв. Тому, якщо посiви озимих загинули "вiд льодяної кiрки", як це сталося в багатьох господарствах 2004 року, то немає пiдстав розраховувати на страховку "вiд вимерзання". На практицi ж такi деталi та довiльне їх тлумачення переростають у серйознi судовi конфлiкти мiж страховими компанiями та їх клiєнтами. Щоб подiбнi ситуацiї не виникали, пiдхiд до укладання страхових угод має бути ґрунтовним, а кожен її пункт сформульований чiтко i недвозначно.
Об’єднання страхових компаній-співстраховиків (страховий пул) має виконувати у системі аграрного страхування такі основні функції:
1. розробляти та здійснювати від імені страховиків – учасників пулу – адміністрування страхових договорів (страхових полісів), включаючи проведення статистичних досліджень ринку та актуарних розрахунків, необхідних для розрахунку єдиних тарифів;
2. здійснювати від імені страховиків – учасників пулу – врегулювання збитку, включаючи прийняття звернень на отримання відшкодування, проведення оцінки збитку, розрахунок та безпосередню виплату відшкодування;
3. перестраховувати свої ризики у державній системі перестрахування та на міжнародному ринку перестрахування;
Сільськогосподарські виробники виконують у системі страхування такі функції:
• через свої об’єднання, беруть участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів;
• страхують ризики свого виробництва.
Повноцінний розвиток системи аграрного страхування потребує також розвитку допоміжних організацій (професійних та громадських об’єднань, експертно-правових структур). Центральне місце серед цих організацій належить об’єднанням сільськогосподарських виробників. Окремий сільськогосподарський виробник практично позбавлений можливості вливати на умови страхування, які йому пропонують страхові компанії. Отже, найперша та найголовніша функція, яку мають виконувати об’єднання сільськогосподарських виробників, - це повноправна участь у розробці та прийнятті рішення щодо нових страхових продуктів.
Загалом, об’єднання сільгоспвиробників виконують у системі аграрного страхування такі функції:
1. від імені сільгоспвиробників беруть участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів;
2. розповсюджують серед сільськогосподарських виробників інформацію про страхування та страхові послуги;
3. надають консультативну допомогу сільськогосподарським виробникам на всіх етапах страхування;
4. можуть виступати стороною договору страхування від імені своїх членів, що дозволить гарантувати платоспроможність страхувальника та краще захищати його інтереси.
Здійснені на підставі цієї концепції заходи з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, мають привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.
3.2. Необхідність компенсації страхових виплат з боку держави
Ризики не залежать від людського бажання, професiоналiзму та свiдомостi. Сільськогосподарське виробництво, яке можна порiвняти iз цехом пiд вiдкритим небом, найбiльш пiддається ризику iз всiх iснуючих. Врожай можна втратити через посуху, тривалi зливи, буревiї, сильнi морози, нашестя шкiдникiв, i т д. i т. п. Через складні погодні умови взимку та навесні цього 2004 року озимі культури на великих площах загинули. Але дуже мало з них були застраховані, тож страхового відшкодування господарства не отримали. В Україні рiвень культури страхування поки що дуже низький. Добровільними видами страхування сьогодні охоплено менше 10 вiдсоткiв сiльгоспризикiв, а обов'язковими - менше 1 відсотка. Хоча тим господарствам, якi заздалегiдь подбали про свої інтереси, страхові компанії компенсують їхнi збитки, пов'язанi iз втратою врожаю. Мiж тим, страхування - це складний iнструмент, користуватися яким слiд умiло. Найтиповiшою помилкою страхувальникiв є звуження перелiку ризикiв. Оскiльки для товаровиробника головне - отримати кредит, тому, аби зменшити затрати на страхування застави, вони обмежуються кількома страховими випадками. Власне, господарства намагаються зекономити кошти за рахунок зменшення обумовлених у договорі переліку ризикiв. Тому, якщо посiви озимих загинули "вiд льодяної кiрки", як це сталося в багатьох господарствах 2004 року, то немає пiдстав розраховувати на страховку "вiд вимерзання". На практицi ж такi деталi та довiльне їх тлумачення переростають у серйознi судовi конфлiкти мiж страховими компанiями та їх клiєнтами. Щоб подiбнi ситуацiї не виникали, пiдхiд до укладання страхових угод має бути ґрунтовним, а кожен її пункт сформульований чiтко i недвозначно.