| Назва: | Формування теоретичних джерел сучасного соціал-реформізму в 20-30-х рр. ХХ ст |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24,3 KB |
| Скачувань: | 16 |
Дискусія щодо соціал-демократичного реформування економі¬ки Франції в міжвоєнні роки набула особливої гостроти через роз¬кол соціал-демократів, брак єдиної програми, розбіжність поглядів на суть соціально-економічних перетворень. Створення єдиного народного фронту внаслідок загрози фашизму консолідувало всі політичні сили в країні, але призвело до значного послаблення соціал-демократії. Уряд соціалістів, очолюваний Л. Блюмом, за¬мість радикальних економічних реформ змушений був обмежити¬ся проведенням девальвації, субсидуванням підприємницької дія¬льності в нових та неперспективних галузях, наданням під¬приємцям пільгової позички, скороченням витрат на соціальну сферу з одночасними поступками профспілкам (скорочення трива¬лості робочого тижня, підвищення заробітної плати), що не сприяло радикальному поліпшенню економічної ситуації і призвело до відставки уряду.
Програма шведської соціал-демократії. Швеція не брала учас¬ті в першій світовій війні, але експортувала військову продукцію, в результаті чого був заблокований її флот і в країні виникла продо¬вольча криза. Після війни спостерігалось тимчасове пожвавлення економічного розвитку, яке базувалося на спекулятивній торгівлі. У 20-х pp. почалася промислова криза, яка мала тяжкі соціальні наслідки. Уряд розробив програму відродження промисловості з допомогою короткотермінових локальних заходів, зокрема держав¬ного інвестування промислового виробництва (надходження в бюд¬жет забезпечувались за рахунок сільського господарства та торгів¬лі). Соціальна сфера не розвивалась, хоча діяли окремі програ¬ми допомоги населенню. Активна макроекономічна політика не проводилась.
Під час «Великої депресії» Швеція також опинилася на межі фінансового краху. Витрати на інвестиції почали скорочуватись і згодом зовсім припинилися. Рестриктивна грошова політика (обме¬ження грошових емісій, скорочення кількості грошей у обігу) зни¬зила купівельну спроможність і сприяла зростанню безробіття.
Розроблену на підставі економічних концепцій стокгольмської школи програму шведської соціал-демократичної партії було покла¬дено в основу формування економічної політики 30-х pp. Основні положення цієї політики базувались на таких засадних принципах:
сильна держава регулює економічний процес, використовуючи для цього механізми саморегулювання, передовсім грошову сферу; пер¬спективний напрям розвитку - від економіки пропозиції до еконо¬міки попиту; соціальна сфера базується на сильній і стабільній еко¬номіці, її розвиток регулюється і контролюється державою.
Таким чином, у міжвоєнний період (20-30-ті pp.) формується (поряд з переглядом неокласичної концепції ринку) доктрина соці¬ал-реформізму. У центрі цієї доктрини - ідея поступової побудови соціалістичного суспільства, ознаками якого є суспільна власність на засоби виробництва, державне регулювання та планування еко¬номічного розвитку, соціальна справедливість. І хоч національні моделі трансформації різнилися масштабами й формами державного втручання в економіку, їх об'єднували декларована мета та деякі основоположні складові економічної політики.
Державна регламентація поширюється на промислове та сільсь¬когосподарське виробництво, фінансові ринки, трудові відносини. Уперше в мирний час стали планувати обсяги виробництва, ціни, заробітну плату, прибутки, було розгорнуто широкомасштабні су¬спільні роботи. Держава з метою врівноважування економіки та за¬безпечення її динамічного розвитку почала застосовувати як засіб коригування дефіцит державного бюджету, додаткові шокові емісії грошей, стимулюючу фіскальну політику.
У цілому наприкінці 30-х pp. соціально-демократичний, суспіль¬не орієнтований реформізм з успіхом почав практичну реалізацію своєї мети - поступової трансформації капіталізму в соціалізм державно-парламентським шляхом.
Програма шведської соціал-демократії. Швеція не брала учас¬ті в першій світовій війні, але експортувала військову продукцію, в результаті чого був заблокований її флот і в країні виникла продо¬вольча криза. Після війни спостерігалось тимчасове пожвавлення економічного розвитку, яке базувалося на спекулятивній торгівлі. У 20-х pp. почалася промислова криза, яка мала тяжкі соціальні наслідки. Уряд розробив програму відродження промисловості з допомогою короткотермінових локальних заходів, зокрема держав¬ного інвестування промислового виробництва (надходження в бюд¬жет забезпечувались за рахунок сільського господарства та торгів¬лі). Соціальна сфера не розвивалась, хоча діяли окремі програ¬ми допомоги населенню. Активна макроекономічна політика не проводилась.
Під час «Великої депресії» Швеція також опинилася на межі фінансового краху. Витрати на інвестиції почали скорочуватись і згодом зовсім припинилися. Рестриктивна грошова політика (обме¬ження грошових емісій, скорочення кількості грошей у обігу) зни¬зила купівельну спроможність і сприяла зростанню безробіття.
Розроблену на підставі економічних концепцій стокгольмської школи програму шведської соціал-демократичної партії було покла¬дено в основу формування економічної політики 30-х pp. Основні положення цієї політики базувались на таких засадних принципах:
сильна держава регулює економічний процес, використовуючи для цього механізми саморегулювання, передовсім грошову сферу; пер¬спективний напрям розвитку - від економіки пропозиції до еконо¬міки попиту; соціальна сфера базується на сильній і стабільній еко¬номіці, її розвиток регулюється і контролюється державою.
Таким чином, у міжвоєнний період (20-30-ті pp.) формується (поряд з переглядом неокласичної концепції ринку) доктрина соці¬ал-реформізму. У центрі цієї доктрини - ідея поступової побудови соціалістичного суспільства, ознаками якого є суспільна власність на засоби виробництва, державне регулювання та планування еко¬номічного розвитку, соціальна справедливість. І хоч національні моделі трансформації різнилися масштабами й формами державного втручання в економіку, їх об'єднували декларована мета та деякі основоположні складові економічної політики.
Державна регламентація поширюється на промислове та сільсь¬когосподарське виробництво, фінансові ринки, трудові відносини. Уперше в мирний час стали планувати обсяги виробництва, ціни, заробітну плату, прибутки, було розгорнуто широкомасштабні су¬спільні роботи. Держава з метою врівноважування економіки та за¬безпечення її динамічного розвитку почала застосовувати як засіб коригування дефіцит державного бюджету, додаткові шокові емісії грошей, стимулюючу фіскальну політику.
У цілому наприкінці 30-х pp. соціально-демократичний, суспіль¬не орієнтований реформізм з успіхом почав практичну реалізацію своєї мети - поступової трансформації капіталізму в соціалізм державно-парламентським шляхом.