| Назва: | Формування теоретичних джерел сучасного соціал-реформізму в 20-30-х рр. ХХ ст |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24,3 KB |
| Скачувань: | 16 |
На думку О. Бауера і К. Реннера, капіталізм сам створює умови, за яких держава отримує можливість контролювати рух капіталів, спрямовувати його в потрібному напрямку. Це відбувається, оскіль¬ки в економіці суспільства через монополізацію, формування акціо¬нерних товариств, посилення кредитної діяльності банків виникає нова, визначальна щодо макроекономічних процесів, сфера - фі¬нансова. Рух фінансових засобів легко поставити під суспільний контроль і регулювання, а отже, немає потреби руйнувати економі¬чні взаємозв'язки, підривати ефективну економіку заради того ж та¬ки перерозподілу багатств. Варто лише взяти під контроль банківсь¬ку сферу і проблему соціалізації процесу перерозподілу доходів буде вирішено еволюційним шляхом. Щоправда, реформісти ви¬знають можливість виникнення революційної ситуації, спричиненої зміною структури суспільного виробництва, але вважають це проб¬лемою більше економічного, ніж соціального порядку.
Соціал-демократична партія Австрії, спираючись на теоретичні розробки своїх ідеологів, наполягала на необхідності контролю держави за виробничою сферою у межах, що не заважатимуть віль¬ному функціонуванню ринкових механізмів, але спрямовуватимуть розвиток у бажаному напрямку:
- планування (на базі наукових даних, отриманих в результаті кон'юнктурних досліджень) основних показників виробництва (у тім числі оновлення основних виробничих фондів) та підтримки на¬ціонально-пріоритетних галузей, інноваційної та інвестиційної дія¬льності з метою запобігти циклічному характеру відтворення, забез¬печити рівномірність розвитку;
- втручання у відносини між капіталістами та найманими пра¬цівниками: контроль за збереженням належного рівня заробітної плати в періоди спадів виробництва, соціальні виплати з державного бюджету з метою утримування платоспроможного попиту - основи розвитку виробництва;
- контроль за рівнем зайнятості, формування з цією метою дер¬жавної програми і створення державного фонду зайнятості;
- контроль за тривалістю робочого часу;
- надання соціальних гарантій усім верствам населення;
- регулювання потоків капіталів та інвестиційної діяльності че¬рез організацію державних внутрішніх та зовнішніх позик.
Основні положення соціал-реформістської теорії були схвалені урядом та виконувалися аж до захоплення Австрії Німеччиною (1938). Австрійських соціал-демократів фашистська диктатура негай¬но усунула від влади. Багато хто з них закінчив життя у концтаборах.
Німецька соціал-демократія та націонал-соціалізм. Особли¬вості історичного розвитку Німеччини, її поразка в першій світовій війні, зародження фашизму зумовили своєрідність економічної іде¬ології німецької соціал-демократії міжвоєнного періоду.
Теоретиками німецької соціал-демократії у цей період були Карл Каутський та Рудольф Гільфердінг, які заперечували революцій¬не насильство, протиставляючи диктатуру пролетаріату демократії (парламентаризм, багатопартійність та ін.). Оцінюючи жовтневий переворот в Росії, вони вказували на ту шкоду, якої завдав світовому соціал-демократичному рухові російський більшовизм.
Наслідуючи Каутського та Гільфердінга, німецькі соціал-демок¬рати вважали, що перехід до соціалізму має бути поступовим, нена¬сильницьким, оскільки передумови переростання капіталізму в со¬ціалізм створюються в ході концентрації та централізації капіталів:
саме тоді, завдяки виникненню різноманітних форм участі робітни¬ків в управлінні виробництвом, формуються засади демократизації виробництва.
Це положення було обгрунтоване Каутським та Гільфердінгом раніше (напередодні першої світової війни) і відображене в концеп¬ції «господарської демократії». Уважалось, що усуспільнення виро¬бництва, зв'язане з виникненням акціонерного капіталу, приводить до встановлення нових, партнерських відносин між робітниками та капіталістами, оскільки робить їх співвласниками. Тому природним є встановлення робітничого контролю над виробництвом, посилення організаційної діяльності фабричних комітетів, втручання профспі¬лок у виробничу політику з метою повного встановлення «господар¬ської демократії».
Ці ідеї розвивали також Ф. Тарнов, Ф. Нафталі, які вважали, що монополізація капіталів, структурна перебудова виробництва та впровадження досягнень науково-технічного прогресу сприятимуть усуненню суперечностей вільного ринку й вільної конкуренції, ка¬піталізм виступатиме в організованій і демократичній формі, керів¬ництво державою стане справою самих виробників, почнеться доба державного планового регулювання виробництва. На сторожі ін¬тересів усього суспільства і кожного його члена, зокрема, стоятиме держава.
У цілому теоретико-економічне обгрунтування шляхів переходу до соціалізму, запропоноване німецькими соціал-демократами, мало чим відрізнялось від ідей австро-марксистів.
Соціал-демократична партія Австрії, спираючись на теоретичні розробки своїх ідеологів, наполягала на необхідності контролю держави за виробничою сферою у межах, що не заважатимуть віль¬ному функціонуванню ринкових механізмів, але спрямовуватимуть розвиток у бажаному напрямку:
- планування (на базі наукових даних, отриманих в результаті кон'юнктурних досліджень) основних показників виробництва (у тім числі оновлення основних виробничих фондів) та підтримки на¬ціонально-пріоритетних галузей, інноваційної та інвестиційної дія¬льності з метою запобігти циклічному характеру відтворення, забез¬печити рівномірність розвитку;
- втручання у відносини між капіталістами та найманими пра¬цівниками: контроль за збереженням належного рівня заробітної плати в періоди спадів виробництва, соціальні виплати з державного бюджету з метою утримування платоспроможного попиту - основи розвитку виробництва;
- контроль за рівнем зайнятості, формування з цією метою дер¬жавної програми і створення державного фонду зайнятості;
- контроль за тривалістю робочого часу;
- надання соціальних гарантій усім верствам населення;
- регулювання потоків капіталів та інвестиційної діяльності че¬рез організацію державних внутрішніх та зовнішніх позик.
Основні положення соціал-реформістської теорії були схвалені урядом та виконувалися аж до захоплення Австрії Німеччиною (1938). Австрійських соціал-демократів фашистська диктатура негай¬но усунула від влади. Багато хто з них закінчив життя у концтаборах.
Німецька соціал-демократія та націонал-соціалізм. Особли¬вості історичного розвитку Німеччини, її поразка в першій світовій війні, зародження фашизму зумовили своєрідність економічної іде¬ології німецької соціал-демократії міжвоєнного періоду.
Теоретиками німецької соціал-демократії у цей період були Карл Каутський та Рудольф Гільфердінг, які заперечували революцій¬не насильство, протиставляючи диктатуру пролетаріату демократії (парламентаризм, багатопартійність та ін.). Оцінюючи жовтневий переворот в Росії, вони вказували на ту шкоду, якої завдав світовому соціал-демократичному рухові російський більшовизм.
Наслідуючи Каутського та Гільфердінга, німецькі соціал-демок¬рати вважали, що перехід до соціалізму має бути поступовим, нена¬сильницьким, оскільки передумови переростання капіталізму в со¬ціалізм створюються в ході концентрації та централізації капіталів:
саме тоді, завдяки виникненню різноманітних форм участі робітни¬ків в управлінні виробництвом, формуються засади демократизації виробництва.
Це положення було обгрунтоване Каутським та Гільфердінгом раніше (напередодні першої світової війни) і відображене в концеп¬ції «господарської демократії». Уважалось, що усуспільнення виро¬бництва, зв'язане з виникненням акціонерного капіталу, приводить до встановлення нових, партнерських відносин між робітниками та капіталістами, оскільки робить їх співвласниками. Тому природним є встановлення робітничого контролю над виробництвом, посилення організаційної діяльності фабричних комітетів, втручання профспі¬лок у виробничу політику з метою повного встановлення «господар¬ської демократії».
Ці ідеї розвивали також Ф. Тарнов, Ф. Нафталі, які вважали, що монополізація капіталів, структурна перебудова виробництва та впровадження досягнень науково-технічного прогресу сприятимуть усуненню суперечностей вільного ринку й вільної конкуренції, ка¬піталізм виступатиме в організованій і демократичній формі, керів¬ництво державою стане справою самих виробників, почнеться доба державного планового регулювання виробництва. На сторожі ін¬тересів усього суспільства і кожного його члена, зокрема, стоятиме держава.
У цілому теоретико-економічне обгрунтування шляхів переходу до соціалізму, запропоноване німецькими соціал-демократами, мало чим відрізнялось від ідей австро-марксистів.