| Назва: | Теорії індустріального суспілства |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,97 KB |
| Скачувань: | 43 |
панування корпорацій у вирішальних сферах економіки; необхід¬ність великих капіталовкладень; ускладнення умов і зростання ви¬трат часу на виконання завдань, що постають перед виробництвом у зв'язку зі збільшенням ролі наукових досліджень і необхідності на¬лежних лабораторних випробувань; підвищення вимог до кваліфіка¬ції робітників і керуючих корпораціями; і, нарешті, потреба у лікві¬дації ризику для великих корпорацій, котра потребує планування.
' Gruchy A. Contemporari Economic Thought. - Clifton, 1972. - P. 8.
2 ГэлбрейтДж. Новое индустриальное общество. - М., 1969. - С. 45.
482
В «індустріальному суспільстві» зростає і роль держави, яка му¬сить узяти на себе частину витрат для забезпечення технічного про¬гресу і зменшення ризику підприємств від його запровадження. Тобто саме техніка визначає всю економічну структуру суспільства.
Гелбрейт виокремлює два рівні розвитку корпорацій: «підприєм¬ницьку» і «зрілу». У «підприємницькій корпорації» (20-30-ті pp. XX ст.) господарем і керівником був окремий капіталіст, власник капіталу. Його основною метою була максимізація прибутку. Конт¬роль над корпорацією зумовлювався капіталом підприємця, а не йо¬го компетентністю. Така корпорація не потребувала планування і державного втручання.
На зміну «підприємницькій корпорації» приходить «зріла корпо¬рація». Цей перехід зумовлений технічним прогресом, його вимога¬ми. «Зріла корпорація» - це колективна організація, тому приватна власність замінюється «суспільною капіталістичною власністю». На чолі «зрілої корпорації» стоїть не окремий підприємець, а «техност-руктура», до якої переходить влада.
Що розуміє Гелбрейт під «техноструктурою»? Він визначає її, як «союз знань і кваліфікації». Це основний керівний персонал великих корпорацій, який складається із людей, що спеціалізуються на кері¬вництві виробництвом, збутом, фінансами, корпоративним плану¬ванням, тобто тих, хто приймає рішення. Він підкреслює, що це ке¬руючий інтелект - мозок підприємства.Ще група людей (не тільки менеджерів), яка «охоплює всіх, хто володіє спеціальними знання¬ми, талантом або досвідом групового прийняття рішень»'. Саме цю групу людей Гелбрейт пропонує назвати «техноструктурою».
Перехід у корпораціях влади до «техноструктури» змінює й мету діяльності корпорацій. Передовсім вона відображає не особистий ін¬терес підприємця, а суспільний, керується не максимізацією прибу¬тку, а суспільною метою. На перший план «техноструктура» ставить економічне зростання, яке сприяє ефективному функціонуванню корпорації, що відповідає як інтересам суспільства, так і її власним інтересам. Ефективне функціонування корпорації забезпечує висо¬кий рівень дивідендів. Отже, має місце узгодження інтересів суспі¬льства, корпорацій і індивідів. Але Гелбрейт неправомірно відриває прибуток акціонерів (дивіденди) від решти прибутку корпорації. Неправомірним є й визначення грошових доходів «техноструктури» як заробітної плати, що нібито не заохочує її максимізувати прибу¬ток корпорації в цілому.
Важливою рисою «індустріальної системи» Гелбрейт називає планування, яке теж породжується розвитком науки і техніки. Вели¬ка корпорація з її складною технікою, значними капіталовкладення-
' ГэлбрейтДж. Назв. тв., с. 113.
483
ми не може ефективно функціонувати за умов ринкової' стихії. Ри¬нок перестав бути надійним регулятором виробництва. Йому на змі¬ну приходить планування корпоративної діяльності. Планування має забезпечити здійснення передбачених фірмою, корпорацією резуль¬татів і «замінити ціни й ринок, як механізм, що визначає те, яка про¬дукція буде виготовлятись, авторитетним рішенням, котре встанов¬лює, що буде виготовлятись і споживатись і за якими цінами»'. Якщо раніше Гелбрейт сподівався нейтралізувати монополію і кон¬куренцію з допомогою «врівноважуючої сили», то тепер він намага¬ється замінити конкуренцію й ринок монополією (великою корпо¬рацією) і плануванням. Щоправда, сам Гелбрейт вважає непри¬пустимим ототожнення великої корпорації з монополією.
У «індустріальному суспільстві» формується, як зазначає Гелбрейт, нова класова структура. За умов «зрілої корпорації» і панування «тех-ноструктури» нібито зникає конфлікт між багатими і бідними. Йому на зміну приходить новий конфлікт, породжений науково-технічним про¬гресом - між «класом освічених» і «неосвічених та малоосвічених». Вирішальною силою «індустріального суспільства» стає «клас освіче¬них», складовою частиню якого є «техноструктура». Ця теорія Гелб-рейта, на його власне визнання, мала на меті спростувати марксистське вчення про протилежність інтересів праці та капіталу.
' Gruchy A. Contemporari Economic Thought. - Clifton, 1972. - P. 8.
2 ГэлбрейтДж. Новое индустриальное общество. - М., 1969. - С. 45.
482
В «індустріальному суспільстві» зростає і роль держави, яка му¬сить узяти на себе частину витрат для забезпечення технічного про¬гресу і зменшення ризику підприємств від його запровадження. Тобто саме техніка визначає всю економічну структуру суспільства.
Гелбрейт виокремлює два рівні розвитку корпорацій: «підприєм¬ницьку» і «зрілу». У «підприємницькій корпорації» (20-30-ті pp. XX ст.) господарем і керівником був окремий капіталіст, власник капіталу. Його основною метою була максимізація прибутку. Конт¬роль над корпорацією зумовлювався капіталом підприємця, а не йо¬го компетентністю. Така корпорація не потребувала планування і державного втручання.
На зміну «підприємницькій корпорації» приходить «зріла корпо¬рація». Цей перехід зумовлений технічним прогресом, його вимога¬ми. «Зріла корпорація» - це колективна організація, тому приватна власність замінюється «суспільною капіталістичною власністю». На чолі «зрілої корпорації» стоїть не окремий підприємець, а «техност-руктура», до якої переходить влада.
Що розуміє Гелбрейт під «техноструктурою»? Він визначає її, як «союз знань і кваліфікації». Це основний керівний персонал великих корпорацій, який складається із людей, що спеціалізуються на кері¬вництві виробництвом, збутом, фінансами, корпоративним плану¬ванням, тобто тих, хто приймає рішення. Він підкреслює, що це ке¬руючий інтелект - мозок підприємства.Ще група людей (не тільки менеджерів), яка «охоплює всіх, хто володіє спеціальними знання¬ми, талантом або досвідом групового прийняття рішень»'. Саме цю групу людей Гелбрейт пропонує назвати «техноструктурою».
Перехід у корпораціях влади до «техноструктури» змінює й мету діяльності корпорацій. Передовсім вона відображає не особистий ін¬терес підприємця, а суспільний, керується не максимізацією прибу¬тку, а суспільною метою. На перший план «техноструктура» ставить економічне зростання, яке сприяє ефективному функціонуванню корпорації, що відповідає як інтересам суспільства, так і її власним інтересам. Ефективне функціонування корпорації забезпечує висо¬кий рівень дивідендів. Отже, має місце узгодження інтересів суспі¬льства, корпорацій і індивідів. Але Гелбрейт неправомірно відриває прибуток акціонерів (дивіденди) від решти прибутку корпорації. Неправомірним є й визначення грошових доходів «техноструктури» як заробітної плати, що нібито не заохочує її максимізувати прибу¬ток корпорації в цілому.
Важливою рисою «індустріальної системи» Гелбрейт називає планування, яке теж породжується розвитком науки і техніки. Вели¬ка корпорація з її складною технікою, значними капіталовкладення-
' ГэлбрейтДж. Назв. тв., с. 113.
483
ми не може ефективно функціонувати за умов ринкової' стихії. Ри¬нок перестав бути надійним регулятором виробництва. Йому на змі¬ну приходить планування корпоративної діяльності. Планування має забезпечити здійснення передбачених фірмою, корпорацією резуль¬татів і «замінити ціни й ринок, як механізм, що визначає те, яка про¬дукція буде виготовлятись, авторитетним рішенням, котре встанов¬лює, що буде виготовлятись і споживатись і за якими цінами»'. Якщо раніше Гелбрейт сподівався нейтралізувати монополію і кон¬куренцію з допомогою «врівноважуючої сили», то тепер він намага¬ється замінити конкуренцію й ринок монополією (великою корпо¬рацією) і плануванням. Щоправда, сам Гелбрейт вважає непри¬пустимим ототожнення великої корпорації з монополією.
У «індустріальному суспільстві» формується, як зазначає Гелбрейт, нова класова структура. За умов «зрілої корпорації» і панування «тех-ноструктури» нібито зникає конфлікт між багатими і бідними. Йому на зміну приходить новий конфлікт, породжений науково-технічним про¬гресом - між «класом освічених» і «неосвічених та малоосвічених». Вирішальною силою «індустріального суспільства» стає «клас освіче¬них», складовою частиню якого є «техноструктура». Ця теорія Гелб-рейта, на його власне визнання, мала на меті спростувати марксистське вчення про протилежність інтересів праці та капіталу.