| Назва: | Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 20,5 KB |
| Скачувань: | 69 |
Саме від Кейнса значною мірою бере початок концепція дефіци¬тного фінансування, або штучного накачування грошей в економіку, створення «нових грошей», що є доповненням до загального потоку витрат і, тим самим, компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання національного доходу. Дефіцитне фінансу¬вання на практиці означає відмову від політики збалансованого бю¬джету та систематичне зростання державного боргу, що, у свою чергу, передбачає використання інфляційних тенденцій як засобу підтримування ділової активності на високому рівні.
Основним стратегічним напрямом економічної політики держа¬ви, згідно за Кейнсом, має стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимальному перетворюванню заощаджень на катта-ловкладення. Саме зменшення рівня інвестиційної діяльності Д. Кейнс та його послідовники вважали основною причиною «Ве¬ликої депресії» 30-х pp. Щоб подолати основну слабкість капіталістичної економіки - недостатню схильність до інвестування - держава мусить не тільки створити найсприятливіші умови для ін¬вестиційної діяльності підприємців (зниження норми процента, де¬фіцитне фінансування інфляційного зростання цін та інше), а й взя¬ти на себе функції безпосереднього капіталовкладника. Як одну з форм таких інвестицій Кейнс розглядав організацію громадських робіт, навіть у тому разі, коли вони непотрібні суспільству.
З найважливіших заходів, здатних компенсувати відставання по¬питу, активізувати «схильність до споживання», Кейнс називає та¬кож фіскальну політику, що регулює величини чистих податків та державних закупівель.
Д. Кейнс та його прихильники сподівалися пом'якшити негатив¬ні наслідки ділових циклів за допомогою планомірного проведення контрциклічної фіскальної політики. На їхню думку, за загрози еко¬номічного спаду уряд може протидіяти цьому скороченням подат¬ків, збільшенням трансфертних платежів чи підвищенням витрат на оборону, розвиток інфраструктури або інші цілі. І навпаки, за загро¬зи інфляції уряд може збільшити податки, зменшити трансфертні платежі, відкласти заплановані державні закупівлі.
Характеризуючи кейнсіанську модель макроекономічної рівно¬ваги, обов'язково слід звернути увагу на теорію мультиплікатора. Важливим моментом цієї моделі є те, що зміна рівня рівноваги наці¬онального доходу більша за зміни того вихідного рівня автономних витрат, що його спричинили. Це поняття у макроекономічній теорії відоме як мультиплікаційний ефект. Його дію можна наочно пока¬зати на прикладі залежності між приростом інвестицій та націо¬нальним доходом: збільшення капіталовкладень веде до зростання обсягів виробництва товарів та послуг. Але у Кейнса ця залежність розглядається через призму формування індивідуального грошового доходу. Логіка такого підходу полягає ось у чім: національний дохід складається з індивідуальних доходів, а отже, необхідно з'ясувати, як інвестиції впливають на величину цих індивідуальних доходів.
Зрештою, кожна інвестиція перетворюється на суму доходів ін¬дивідів і коли б ці доходи не витрачалися, то приріст національного доходу за певний проміжок часу дорівнював би, як ми вже зазначи¬ли, приросту інвестицій. Але на практиці отриманий дохід витрача¬ється і перетворюється на нові доходи, які, у свою чергу, знову ви¬трачаються і т. п. У кінцевому підсумку приріст національного доходу через певний час буде значно більшим, ніж приріст початко¬вих інвестицій, тобто він стає помноженою величиною початкових капіталовкладень. Сам же множник, або мультиплікатор, залежить від того, яку частку своїх доходів суспільство витрачає на спожи¬вання: чим вища схильність до споживання, тим більший мульти¬плікатор, і навпаки.
Мультиплікатор витрат визначається як відношення відхилень від рівноважного доходу до початкової зміни у витратах (на інвес¬тиції), ЩО спричинили цю зміну:
де D Y- приріст доходу;
DI - приріст інвестицій, що спричинив приріст доходу;
r- «гранична схильність до споживання»;
це і є величина мультиплікатора, що виражена через «граничну схильність до споживання».
«За даних обставин, - стверджує Кейнс, -- може бути встанов¬лене певне співвідношення між доходом та інвестиціями, яке слід назвати мультиплікатором». Виходячи з цієї формальної алгебраїч¬ної залежності, Кейнс стверджує, що зростання інвестицій автома¬тично веде до зростання зайнятості та до пропорційного зростання національного доходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.
Аналогічно проявляється мультиплікаційний ефект стосовно ін¬ших видів витрат, зокрема державних витрат. За недостатнього по¬питу підвищення державних витрат приводить до посилення економічної діяльності. При цьому покриття різниці між пропозицією й попитом не потребує повного еквівалентного підвищення держав¬них витрат саме завдяки присутності мультиплікаційного ефекту.
Основним стратегічним напрямом економічної політики держа¬ви, згідно за Кейнсом, має стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимальному перетворюванню заощаджень на катта-ловкладення. Саме зменшення рівня інвестиційної діяльності Д. Кейнс та його послідовники вважали основною причиною «Ве¬ликої депресії» 30-х pp. Щоб подолати основну слабкість капіталістичної економіки - недостатню схильність до інвестування - держава мусить не тільки створити найсприятливіші умови для ін¬вестиційної діяльності підприємців (зниження норми процента, де¬фіцитне фінансування інфляційного зростання цін та інше), а й взя¬ти на себе функції безпосереднього капіталовкладника. Як одну з форм таких інвестицій Кейнс розглядав організацію громадських робіт, навіть у тому разі, коли вони непотрібні суспільству.
З найважливіших заходів, здатних компенсувати відставання по¬питу, активізувати «схильність до споживання», Кейнс називає та¬кож фіскальну політику, що регулює величини чистих податків та державних закупівель.
Д. Кейнс та його прихильники сподівалися пом'якшити негатив¬ні наслідки ділових циклів за допомогою планомірного проведення контрциклічної фіскальної політики. На їхню думку, за загрози еко¬номічного спаду уряд може протидіяти цьому скороченням подат¬ків, збільшенням трансфертних платежів чи підвищенням витрат на оборону, розвиток інфраструктури або інші цілі. І навпаки, за загро¬зи інфляції уряд може збільшити податки, зменшити трансфертні платежі, відкласти заплановані державні закупівлі.
Характеризуючи кейнсіанську модель макроекономічної рівно¬ваги, обов'язково слід звернути увагу на теорію мультиплікатора. Важливим моментом цієї моделі є те, що зміна рівня рівноваги наці¬онального доходу більша за зміни того вихідного рівня автономних витрат, що його спричинили. Це поняття у макроекономічній теорії відоме як мультиплікаційний ефект. Його дію можна наочно пока¬зати на прикладі залежності між приростом інвестицій та націо¬нальним доходом: збільшення капіталовкладень веде до зростання обсягів виробництва товарів та послуг. Але у Кейнса ця залежність розглядається через призму формування індивідуального грошового доходу. Логіка такого підходу полягає ось у чім: національний дохід складається з індивідуальних доходів, а отже, необхідно з'ясувати, як інвестиції впливають на величину цих індивідуальних доходів.
Зрештою, кожна інвестиція перетворюється на суму доходів ін¬дивідів і коли б ці доходи не витрачалися, то приріст національного доходу за певний проміжок часу дорівнював би, як ми вже зазначи¬ли, приросту інвестицій. Але на практиці отриманий дохід витрача¬ється і перетворюється на нові доходи, які, у свою чергу, знову ви¬трачаються і т. п. У кінцевому підсумку приріст національного доходу через певний час буде значно більшим, ніж приріст початко¬вих інвестицій, тобто він стає помноженою величиною початкових капіталовкладень. Сам же множник, або мультиплікатор, залежить від того, яку частку своїх доходів суспільство витрачає на спожи¬вання: чим вища схильність до споживання, тим більший мульти¬плікатор, і навпаки.
Мультиплікатор витрат визначається як відношення відхилень від рівноважного доходу до початкової зміни у витратах (на інвес¬тиції), ЩО спричинили цю зміну:
де D Y- приріст доходу;
DI - приріст інвестицій, що спричинив приріст доходу;
r- «гранична схильність до споживання»;
це і є величина мультиплікатора, що виражена через «граничну схильність до споживання».
«За даних обставин, - стверджує Кейнс, -- може бути встанов¬лене певне співвідношення між доходом та інвестиціями, яке слід назвати мультиплікатором». Виходячи з цієї формальної алгебраїч¬ної залежності, Кейнс стверджує, що зростання інвестицій автома¬тично веде до зростання зайнятості та до пропорційного зростання національного доходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.
Аналогічно проявляється мультиплікаційний ефект стосовно ін¬ших видів витрат, зокрема державних витрат. За недостатнього по¬питу підвищення державних витрат приводить до посилення економічної діяльності. При цьому покриття різниці між пропозицією й попитом не потребує повного еквівалентного підвищення держав¬них витрат саме завдяки присутності мультиплікаційного ефекту.