1 2 3 4 5 6 7

Отже, саме недостатнім попитом Кейнс пояснює циклічний ха¬рактер виробничого процесу. На думку Кейнса, не варто зв'язувати економічні коливання виключно із зовнішніми факторами - вій¬ною, посухою та іншими катаклізмами. Навпаки, причини інфляції та безробіття пояснюються браком синхронності у прийнятті деяких основних економічних рішень, зокрема, рішень щодо заощаджень та інвестицій. Кейнс визнає, що в сучасній капіталістичній економіці рівновага між заощадженнями та інвестиціями є недосяжною, бо інвестиції, як правило, відстають від зростання заощаджень, вияв¬ляються меншими за останні, в результаті чого утворюються над¬лишкові заощадження, має місце відносне перенагромадження, і су¬спільство зазнає кризи або тривалої стагнації.

Виходячи з цієї концепції, Кейнс намагається з'ясувати і причи¬ни безробіття. Кейнсіанська теорія зайнятості дуже відрізняється від класичного підходу, за яким існує рівноважна ціна для будь-якого виду товару, у тім числі товару робоча сила: якщо починає бракува¬ти або створюється надлишок будь-яких товарів, то достатньо від¬повідно підвищити або знизити ціни на них, для того щоб знову на¬стала рівновага.

На відміну від неокласиків, Кейнс поставив безробіття в залеж¬ність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту». При цьому він не спростовує повністю неокласичної теорії, погоджуючись з тим, що за умов рівноваги, коли всі трудові ресурси залучено у виробництво, заробітна плата визначається «граничною складністю праці». Кейнс не заперечує, що заробітна плата «перебуває у цілком визначеній (оберненій) кореляції з обсягом зайнятості» . Проте обсяг зайнятості Кейнс узалежнює не від руху заробітної плати, а від рівня виробництва «національного доходу», тобто від сукупного ефектив¬ного попиту на споживчі та капітальні блага. Останній же має тенде¬нцію до відставання, до неврівноваженості, що робить повну зайня¬тість за умов капіталізму явищем винятковим.

Чимало попрацював Кейнс, щоб довести помилковість викорис¬тання заробітної плати як засобу лікування безробіття. Стосовно економічних наслідків скорочення заробітної плати Кейнс міркував так: по-перше, попит на працю і рівень зайнятості визначаються ре¬альною, а не номінальною заробітною платою, як учили економісти-класики; по-друге, зниження номінальної заробітної плати завжди супроводжується еквівалентним зниженням реальної, оскільки ціни за умов конкуренції визначаються прямими граничними витратами, котрі в короткостроковому періоді складаються виключно з трудо¬вих витрат; по-третє, оскільки реальне споживання є функцією са¬мого тільки реального доходу і реальна схильність до споживання у працівників менша за одиницю, вони після зниження заробітної плати витрачатимуть на споживання менше ніж раніше; по-чет¬верте, хоча трудові витрати й ціни знизилися, наступне зниження ставки процента буде нездатним стимулювати інвестиції, відтак зниження заробітної плати призведе тільки до зниження сукупного попиту, а безробіття або збільшиться, або, у ліпшому випадку, за¬лишиться на тому самому рівні. Ось чому, стверджує Кейнс, змен¬шення заробітної плати, навіть якщо це можна зробити, не здатне зменшити безробіття. Практично така ситуація неможлива, оскільки працівники не будуть жертвувати власною заробітною платою зара¬ди працевлаштування якогось невідомого безробітного. «Найрозум¬ніша політика, - пише Кейнс, - полягає, зрештою, у підтримуван¬ні стійкого загального рівня грошової заробітної плати».

Убивчий висновок кейнсіанської теорії полягає в тім, що за капі¬талізму не існує жодного механізму, який гарантував би повну за¬йнятість. Кейнс стверджує, що економіка може бути збалансованою, тобто може досягти рівноваги сукупного обсягу виробництва за ви¬сокого рівня безробіття та інфляції. Кейнс визнає, що безробіття - органічно притаманне капіталізму явище, яке «неминуче супрово¬джує сучасний капіталістичний індивідуалізм»2 та зумовлюється ор¬ганічними вадами системи вільної конкуренції.

Повна зайнятість (скоріше, випадкова, аніж закономірна) не за¬безпечується автоматично. «Ефективний попит, що поєднується з повною зайнятістю, - це поодинокий випадок, що настає тільки тоді, коли схильність до споживання і спонукання інвестувати пере¬бувають у певному відношенні одне до одного... Таке може існувати лише за умови, якщо випадково або навмисно поточні інвестиції зу¬мовлюють попит, що дорівнює надлишкові сукупної ціни пропози¬ції продукції над тим, що суспільство бажає витрачати на спожи¬вання, коли в ньому панує повна зайнятість».

У стислому вигляді кейнсіанське трактування макроекономіки можна подати так.

1 2 3 4 5 6 7