| Назва: | Спроби реформування командно-адміністративної системи (1953-1964 рр.) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 28,07 KB |
| Скачувань: | 16 |
Стурбовані зростаючою лавиною критики і кризою довір'я, партійні ідеологи підготували нову програму "великих досяг¬нень". На XXI з'їзді (1959 р.) було підкреслено, що соціалізм в СРСР отримав "повну і незаперечну перемогу", і країна всту¬пила в період "розгорнутого будівництва комунізму". Ця теза була закріплена в третій програмі партії, що була прийнята на XXII з'їзді (жовтень 1961 року). В програмі стверджувалось, що до 1980 року в СРСР буде побудовано в загальних рисах комуністичне суспільство. Передбачалось до цього часу вийти на перше місце в світі за рівнем продуктивності праці і випус¬ку продукції на душу населення; передбачалось звести до мінімуму або зовсім відмінити всі товарно-грошові відносини в економічному житті, перетворити "Соціалістичну державність в суспільство комуністичного самоврядування", виховати "нову людину", яка відповідала б високим моральним ідеалам.
Передбачалось, що дуже швидко відімруть всі прояви "при¬ватної власності" на побутовому, сімейному рівні, а тому люди повинні пересуватись громадським транспортом або брати автомобіль на прокат, а не купувати їх у приватну власність, відпочивати в будинках відпочинку чи пансіонатах, а не на особистих дачних ділянках. Все це повинно було виховувати в людей прагнення до загальної рівності і колективізму. Перед¬бачалось, що до 1980 року ціла низка продуктів харчування буде розподілятись безплатно, безкоштовним буде проїзд в гро¬мадському транспорті, муніципальне житло і т.п.
Ці та інші уявлення економічного примітивізму, викладені в програмі, повинні були посилити у людей віру в "світлі ідеа¬ли", викликати спалах ентузіазму серед широких мас населен¬ня. Але дуже часто ефект від цих планів був зворотним і по¬роджував у народу бажання соціального утриманства, створю¬вав ілюзію близького абсолютно безкоштовного користування всіма матеріальними і духовними благами, не пов'язаного із затратами праці кожної окремої людини.
Під час хрущовського десятиріччя відбулись значні зрушен¬ня і в зовнішньополітичній діяльності. На XX з'їзді партії були сформульовані нові принципи в міжнародних відносинах, зок¬рема, визнана можливість багатоваріантності шляхів побудови соціалізму. Таким чином підкреслювався особливий шлях роз¬витку Югославії й інших країн. Але не дивлячись на це, Ра¬дянський Союз продовжував нав'язувати свої стереотипи східно¬європейським країнам, в результаті чого в Угорщині, Німеччині, Польщі різко загострились антисоціалістичні настрої. СРСР змушений був втрутитися в події в Угорщині в 1956 році, в 1961 році в Німеччині було побудовано "берлінську стіну", яка на довгі роки розділила німецький народ. Погіршились відно¬сини з Китаєм і Албанією, комуністичне керівництво яких було незадоволене критикою "культу особи" на XX з'їзді КПРС.
На цьому з'їзді була також підкреслена необхідність мирно¬го співіснування країн з різним суспільним устроєм. Виходя¬чи з цього принципу, Радянський Союз намагався домовитись з провідними західними країнами про взаємне роззброєння, про скорочення чисельності збройних сил. В односторонньому по¬рядку була скорочена чисельність Радянської Армії: з 5,8 млн. чоловік (1955 р.) до 2,5 млн. чоловік (1960 р.). Особливо гостро стояло питання про обмеження випробувань ядерної зброї. В 1963 році в Москві був підписаний договір про заборону випро¬бувань ядерної зброї в трьох сферах: в атмосфері, в космічному просторі і під водою. Цей договір підписали представники СРСР, США і Великобританії.
Правда, західні країни не дуже довіряли Радянському Союзу, тому в усьому світі продовжувалась гонка озброєнь. При цьому Радянський Союз розгортав свої нові програми по будівництву атомних підводних човнів, озброював армію і флот міжконтинен¬тальними ракетами з ядерними боєзарядами, розміщував свої військові бази в країнах "третього світу". Особлива напруга ви¬никла в світі після введення на Кубу радянських ядерних ракет, в результаті чого восени 1962 року виникла так звана "карибсь¬ка криза", яка поставила світ на межу ядерного конфлікту.
Така складна зовнішньополітична ситуація не давала Ра¬дянському Союзу можливості зменшити військові витрати, а також видатки на підтримання військово-політичного блоку соціалістичних країн - Організації Варшавського Договору.
До середини 1960-х років було досягнуто межі на шляху часткового вдосконалення командне-адміністративної систе¬ми. В подальшому необхідно було піти на більш кардинальні зміни в усіх сферах життя, але політичне керівництво країни уже не могло цього зробити. "Ліміт часу", відпущений М. Хру¬щову, було вичерпано, як було вичерпано його власний політичний і інтелектуальний потенціал.
Визначально, що Хрущов, як і багато інших політичних діячів сучасності, був більше популярним на міжнародній арені, ніж у себе в країні. Це було пов'язано, перш за все, з тим твердим курсом, який проводив Радянський Союз в міжна¬родній політиці, з поворотом від конфронтації до розрядки.
Передбачалось, що дуже швидко відімруть всі прояви "при¬ватної власності" на побутовому, сімейному рівні, а тому люди повинні пересуватись громадським транспортом або брати автомобіль на прокат, а не купувати їх у приватну власність, відпочивати в будинках відпочинку чи пансіонатах, а не на особистих дачних ділянках. Все це повинно було виховувати в людей прагнення до загальної рівності і колективізму. Перед¬бачалось, що до 1980 року ціла низка продуктів харчування буде розподілятись безплатно, безкоштовним буде проїзд в гро¬мадському транспорті, муніципальне житло і т.п.
Ці та інші уявлення економічного примітивізму, викладені в програмі, повинні були посилити у людей віру в "світлі ідеа¬ли", викликати спалах ентузіазму серед широких мас населен¬ня. Але дуже часто ефект від цих планів був зворотним і по¬роджував у народу бажання соціального утриманства, створю¬вав ілюзію близького абсолютно безкоштовного користування всіма матеріальними і духовними благами, не пов'язаного із затратами праці кожної окремої людини.
Під час хрущовського десятиріччя відбулись значні зрушен¬ня і в зовнішньополітичній діяльності. На XX з'їзді партії були сформульовані нові принципи в міжнародних відносинах, зок¬рема, визнана можливість багатоваріантності шляхів побудови соціалізму. Таким чином підкреслювався особливий шлях роз¬витку Югославії й інших країн. Але не дивлячись на це, Ра¬дянський Союз продовжував нав'язувати свої стереотипи східно¬європейським країнам, в результаті чого в Угорщині, Німеччині, Польщі різко загострились антисоціалістичні настрої. СРСР змушений був втрутитися в події в Угорщині в 1956 році, в 1961 році в Німеччині було побудовано "берлінську стіну", яка на довгі роки розділила німецький народ. Погіршились відно¬сини з Китаєм і Албанією, комуністичне керівництво яких було незадоволене критикою "культу особи" на XX з'їзді КПРС.
На цьому з'їзді була також підкреслена необхідність мирно¬го співіснування країн з різним суспільним устроєм. Виходя¬чи з цього принципу, Радянський Союз намагався домовитись з провідними західними країнами про взаємне роззброєння, про скорочення чисельності збройних сил. В односторонньому по¬рядку була скорочена чисельність Радянської Армії: з 5,8 млн. чоловік (1955 р.) до 2,5 млн. чоловік (1960 р.). Особливо гостро стояло питання про обмеження випробувань ядерної зброї. В 1963 році в Москві був підписаний договір про заборону випро¬бувань ядерної зброї в трьох сферах: в атмосфері, в космічному просторі і під водою. Цей договір підписали представники СРСР, США і Великобританії.
Правда, західні країни не дуже довіряли Радянському Союзу, тому в усьому світі продовжувалась гонка озброєнь. При цьому Радянський Союз розгортав свої нові програми по будівництву атомних підводних човнів, озброював армію і флот міжконтинен¬тальними ракетами з ядерними боєзарядами, розміщував свої військові бази в країнах "третього світу". Особлива напруга ви¬никла в світі після введення на Кубу радянських ядерних ракет, в результаті чого восени 1962 року виникла так звана "карибсь¬ка криза", яка поставила світ на межу ядерного конфлікту.
Така складна зовнішньополітична ситуація не давала Ра¬дянському Союзу можливості зменшити військові витрати, а також видатки на підтримання військово-політичного блоку соціалістичних країн - Організації Варшавського Договору.
До середини 1960-х років було досягнуто межі на шляху часткового вдосконалення командне-адміністративної систе¬ми. В подальшому необхідно було піти на більш кардинальні зміни в усіх сферах життя, але політичне керівництво країни уже не могло цього зробити. "Ліміт часу", відпущений М. Хру¬щову, було вичерпано, як було вичерпано його власний політичний і інтелектуальний потенціал.
Визначально, що Хрущов, як і багато інших політичних діячів сучасності, був більше популярним на міжнародній арені, ніж у себе в країні. Це було пов'язано, перш за все, з тим твердим курсом, який проводив Радянський Союз в міжна¬родній політиці, з поворотом від конфронтації до розрядки.