| Назва: | Спроби реформування командно-адміністративної системи (1953-1964 рр.) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 28,07 KB |
| Скачувань: | 16 |
Вжиті заходи мали надто болісний характер, оскільки для економічно слабких колгоспів в Україні, а їх було дуже багато, одноразові і великі фінансові витрати стали надто обтяжливими. Перед колгоспами гостро постало питання про те, де взяти кошти для придбання сільськогосподарської техніки. Такі обставини призвели до виникнення значних економічних труднощів у гос¬подарствах, що в першу чергу негативно відбилося на оплаті праці колгоспників. Морально і фізично застаріла техніка потребува¬ла значних коштів для ремонту. В той же час на ремонтних підприємствах не вистачало необхідних запасних частин до трак¬торів, комбайнів, сівалок, молотарок, культиваторів тощо. Таким чином, надуманий центром експеримент виявився невдалим, ос¬кільки колгоспи були не готовими до такого нововведення.
Послаблення морального стимулювання праці колгоспників, недостатність, а в деяких колгоспах відсутність сільськогоспо¬дарської техніки, значною мірою викликали різке падіння темпів виробництва тваринницької продукції і продукції рос¬линництва. Якщо з 1950 р. до 1958 року обсяг валової про¬дукції сільського господарства України зріс на 65%, то з 1958 по 1964 рік - лише на 3%. У результаті обсяг сільськогоспо¬дарської продукції, що надходила у державну торгівлю, змен¬шився, а ціни на неї зросли. Від цього постраждали не тільки міські споживачі, а й економіка колгоспів.
З 1959 р. в українському селі відбувався процес стримування підсобного селянського господарства, внаслідок чого знизилися прибутки сільських трудівників і в цілому було підірвано дер¬жавний аграрний сектор. Для сільських жителів держава вста¬новила норми по утриманню в особистому господарстві великої рогатої худоби, свиней, домашньої птиці, кількість яких зводи¬лася до мінімуму. Так, дозволялося тримати лише одну корову, одне теля, віком до 8 місяців, не більше двох свиней, норма утри¬мання домашньої птиці не перевищувала десяти. Окремих тва¬рин, зокрема коней, овець, однорічних бичків, взагалі було заборо¬нено мати у селянському присадибному господарстві.
Внаслідок політики обмеження підсобних господарств на селі, на яких по суті базувався матеріальний добробут колгосп¬ника, послабився державний аграрний сектор. Вирощену тяж¬кою працею сільськогосподарську продукцію заборонялося продавати на ринку.
Центр продовжував втручатися у господарську діяльність колгоспів та радгоспів, народжуючи директиви різного роду: коли орати, сіяти, які культури вирощувати, на якій площі, коли збира¬ти врожай тощо. У галузі тваринництва диктувалися норми ут¬римання великої рогатої худоби, свиней, овець, коней, птиці тощо. Централізований метод управління сільським господарством часто призводив до збитків у колгоспно-радгоспному виробництві.
Починаючи з 1958 р., закупівельні ціни на сільськогоспо¬дарську продукцію було знижено і водночас підвищено ціни на техніку, запасні частини до машин, будівельні матеріали, мінеральні добрива. Внаслідок цього збільшилися видатки кол¬госпів на ремонт машин і механізмів, втрати на підготовку кадрів масових професій, оплату праці спеціалістів. Це нега¬тивно позначилося не лише на економіці колгоспів, а й на ма¬теріальному рівні трудівників села.
Великі збитки сільськогосподарському виробництву і сільськогосподарській науці було нанесено "народним акаде¬міком" Т. Лисенком. "Лисенківщина" несе значну провину за закупівлю зерна, в тому числі й елітного, за закордоном, яка розпочалася на початку 60-х років. Було безповоротно втраче¬но величезну мережу селекційних станцій і систему сортови¬пробування, створену М. Вавіловим.
До числа масштабних кампаній експериментального харак¬теру можна віднести "кукурудзяну епопею", що з 1959 р. поча¬ла примусово впроваджуватися у різних природно-кліматичних зонах. Посіви зернових культур, зокрема пшениці, жита та інших, значно скоротилися, замість них розширилися по¬сіви качанистої.
Перенесення американського досвіду вирощування куку¬рудзи з метою вирішення завдання "наздогнати і перегнати" США по виробництву м'яса й молока на душу, висунутого М. Хрущовим у 1957 р., призвело до згубних наслідків. У більшості районів не стало ні кукурудзи, ні пшениці. У 1963 р. вибухнула продовольча криза. З того часу розпочалися закуп¬ки зерна за кордоном.
У 1960-1964 рр. темпи піднесення врожайності основних сільськогосподарських культур значно уповільнилися. Анало¬гічне становище склалося і в тваринництві. Валова сільсько¬господарська продукція в усіх категоріях господарств Украї¬ни в 1963 р. становила лише 95% від рівня 1960 р., виробниц¬тво продуктів тваринництва знизилося на 7-9%.
Послаблення морального стимулювання праці колгоспників, недостатність, а в деяких колгоспах відсутність сільськогоспо¬дарської техніки, значною мірою викликали різке падіння темпів виробництва тваринницької продукції і продукції рос¬линництва. Якщо з 1950 р. до 1958 року обсяг валової про¬дукції сільського господарства України зріс на 65%, то з 1958 по 1964 рік - лише на 3%. У результаті обсяг сільськогоспо¬дарської продукції, що надходила у державну торгівлю, змен¬шився, а ціни на неї зросли. Від цього постраждали не тільки міські споживачі, а й економіка колгоспів.
З 1959 р. в українському селі відбувався процес стримування підсобного селянського господарства, внаслідок чого знизилися прибутки сільських трудівників і в цілому було підірвано дер¬жавний аграрний сектор. Для сільських жителів держава вста¬новила норми по утриманню в особистому господарстві великої рогатої худоби, свиней, домашньої птиці, кількість яких зводи¬лася до мінімуму. Так, дозволялося тримати лише одну корову, одне теля, віком до 8 місяців, не більше двох свиней, норма утри¬мання домашньої птиці не перевищувала десяти. Окремих тва¬рин, зокрема коней, овець, однорічних бичків, взагалі було заборо¬нено мати у селянському присадибному господарстві.
Внаслідок політики обмеження підсобних господарств на селі, на яких по суті базувався матеріальний добробут колгосп¬ника, послабився державний аграрний сектор. Вирощену тяж¬кою працею сільськогосподарську продукцію заборонялося продавати на ринку.
Центр продовжував втручатися у господарську діяльність колгоспів та радгоспів, народжуючи директиви різного роду: коли орати, сіяти, які культури вирощувати, на якій площі, коли збира¬ти врожай тощо. У галузі тваринництва диктувалися норми ут¬римання великої рогатої худоби, свиней, овець, коней, птиці тощо. Централізований метод управління сільським господарством часто призводив до збитків у колгоспно-радгоспному виробництві.
Починаючи з 1958 р., закупівельні ціни на сільськогоспо¬дарську продукцію було знижено і водночас підвищено ціни на техніку, запасні частини до машин, будівельні матеріали, мінеральні добрива. Внаслідок цього збільшилися видатки кол¬госпів на ремонт машин і механізмів, втрати на підготовку кадрів масових професій, оплату праці спеціалістів. Це нега¬тивно позначилося не лише на економіці колгоспів, а й на ма¬теріальному рівні трудівників села.
Великі збитки сільськогосподарському виробництву і сільськогосподарській науці було нанесено "народним акаде¬міком" Т. Лисенком. "Лисенківщина" несе значну провину за закупівлю зерна, в тому числі й елітного, за закордоном, яка розпочалася на початку 60-х років. Було безповоротно втраче¬но величезну мережу селекційних станцій і систему сортови¬пробування, створену М. Вавіловим.
До числа масштабних кампаній експериментального харак¬теру можна віднести "кукурудзяну епопею", що з 1959 р. поча¬ла примусово впроваджуватися у різних природно-кліматичних зонах. Посіви зернових культур, зокрема пшениці, жита та інших, значно скоротилися, замість них розширилися по¬сіви качанистої.
Перенесення американського досвіду вирощування куку¬рудзи з метою вирішення завдання "наздогнати і перегнати" США по виробництву м'яса й молока на душу, висунутого М. Хрущовим у 1957 р., призвело до згубних наслідків. У більшості районів не стало ні кукурудзи, ні пшениці. У 1963 р. вибухнула продовольча криза. З того часу розпочалися закуп¬ки зерна за кордоном.
У 1960-1964 рр. темпи піднесення врожайності основних сільськогосподарських культур значно уповільнилися. Анало¬гічне становище склалося і в тваринництві. Валова сільсько¬господарська продукція в усіх категоріях господарств Украї¬ни в 1963 р. становила лише 95% від рівня 1960 р., виробниц¬тво продуктів тваринництва знизилося на 7-9%.