| Назва: | Проблеми економічного розвитку України в період незалежності |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 20,77 KB |
| Скачувань: | 53 |
Проблеми економічного розвитку України в період незалежності
Головні завдання перехідного процесу. Економіка України в умовах незалежності. Про¬блеми екології.
Головні завдання перехідного періоду
Наприкінці жовтня 1991 р. Верховна Рада України розглянула "Основні напрями економічної політики в умовах незалежності". В документі пе¬редбачалась структурна перебудова господарства України. У програмі велике значення надавалось конверсії оборонної промисловості, яка в минулому посідала чільне місце в народногосподарському ком¬плексі України, перерозподілу матеріальних і тру¬дових ресурсів на користь виробництв, які забезпе¬чують населення споживчими товарами. Передба¬чалося закриття нерентабельні підприємства, а ма¬шинобудування переорієнтувати на задоволення по¬треб агропромислового сектору, легкої та харчової промисловості. Важливе місце в документі відво¬дилося регіональній господарській політиці. Впер¬ше в історії України передбачалось здійснення уря¬дом контролю за формуванням економічної струк¬тури, прийняття рішень щодо розміщення нових ви¬робничих потужностей, реконструкції та переосна¬щення діючих підприємств усіх галузей промисло¬вості.
У березні 1992 р. Верховна Рада України розглянула > "Основи національної економічної політики України", в яких зазначалося, що Україна залишається в СНД, але по¬вністю виходить з рубльового простору. Таким чином, було покладено початок виходу із господарського механізму ко¬лишнього Радянського Союзу і розбудови власної економі¬чної системи. Основними аспектами економічної політики України мала стати інтеграція в європейську і світову еко¬номіку. Для того, щоб реалізувати це завдання, Україна повинна була пройти шлях від командно-адміністративної до ринкової економіки. В зв'язку з цим в Україні було прийнято Закон "Про приватизацію майна державних підприємств", згідно з яким створено 300 асоціацій, 75 кон¬цернів, корпорацій і консорціумів, 18 акціонерних товариств. Також було зареєстровано понад 30 тис. малих підприємств і майже стільки кооперативів із загальною кількістю пра¬цюючих 670 тис. чол.
Слід підкреслити, що країни колишнього Радянського Союзу, в тому числі і Україна, розпочали процес реформ в умо¬вах специфічних і в певному відношенні гірших, ніж інші країни Центральної Європи. До них, зокрема, відносяться:
- нераціональне територіальне розміщення промислових підприємств без урахування витрат на транспорт і енергію на території, що складала майже шосту частину поверхні землі;
- більша монополізація господарських структур, більш тісні економічні взаємозв'язки колишніх республік СРСР, майже повна відсутність приватного сектора, недостатній досвід в питаннях управління якістю, фінансами і збутом порівнянне з країнами центральної Європи;
- домінування галузей військово-промислового комплексу;
- відсутність самостійного історичного розвитку національ¬них господарств і власного досвіду використання національ¬ної валюти;
- недостатність або повна відсутність ринкових традицій, неприйняття категорій ринкової економіки, відмова від прак¬тичного застосування таких понять, як приватна власність, прибуток, індивідуальна ініціатива, самореалізація, конструк¬тивне мислення.
До економічних умов слід додати низку політичних чин¬ників, які стримували і продовжують стримувати процес ре¬форм. Україні доводиться не лише змінювати економічну систему, але й вирішувати проблеми, пов'язані з трьома сер¬йозними перехідними процесами, а саме:
1) створювати національну державу;
2) здійснювати перехід від тоталітарної політичної систе¬ми пізнього сталінізму до демократії;
3) здійснювати перехід від соціальної системи, яка повністю спиралась на державу, до плюралістичних структур.
До згаданих груп чинників, що визначають зміст перетво¬рень в Україні, необхідно додати ще один: майже повна відсутність генеруючих ідей у представників провідного еко¬номічного державного персоналу. Економічними міністерства¬ми та окремими підприємствами продовжували керувати саме ті люди, що довели економіку України до кризового стану.
При цьому слід пам'ятати, що зміна економічної системи не відбувається автоматично, для її здійснення потрібна чітко вира¬жена політична воля. Злам планової системи і створення ринко¬вих структур економіки відбуваються одночасно і можуть мати болючі наслідки для значної частини населення. Криза, обумов¬лена процесами адаптації, означає безробіття, невпевненість у зав¬трашньому дні. Необхідність переорієнтації, подолання депресії потребує терпіння і непопулярних рішень уряду. Слід зазначити, що прагнення розмити реформи (наприклад, за допомогою попу¬лістських рішень) або зовсім їх загальмувати, зберігаючи старе, виникають не тільки на початковій фазі процесу перетворень, а постійно повторюються. Такій спокусі піддаються навіть уряди, які мають в своєму кабінеті тверде ядро із особистостей-реформа-торів, які без сумніву виступають за ринкову економіку.
Головні завдання перехідного процесу. Економіка України в умовах незалежності. Про¬блеми екології.
Головні завдання перехідного періоду
Наприкінці жовтня 1991 р. Верховна Рада України розглянула "Основні напрями економічної політики в умовах незалежності". В документі пе¬редбачалась структурна перебудова господарства України. У програмі велике значення надавалось конверсії оборонної промисловості, яка в минулому посідала чільне місце в народногосподарському ком¬плексі України, перерозподілу матеріальних і тру¬дових ресурсів на користь виробництв, які забезпе¬чують населення споживчими товарами. Передба¬чалося закриття нерентабельні підприємства, а ма¬шинобудування переорієнтувати на задоволення по¬треб агропромислового сектору, легкої та харчової промисловості. Важливе місце в документі відво¬дилося регіональній господарській політиці. Впер¬ше в історії України передбачалось здійснення уря¬дом контролю за формуванням економічної струк¬тури, прийняття рішень щодо розміщення нових ви¬робничих потужностей, реконструкції та переосна¬щення діючих підприємств усіх галузей промисло¬вості.
У березні 1992 р. Верховна Рада України розглянула > "Основи національної економічної політики України", в яких зазначалося, що Україна залишається в СНД, але по¬вністю виходить з рубльового простору. Таким чином, було покладено початок виходу із господарського механізму ко¬лишнього Радянського Союзу і розбудови власної економі¬чної системи. Основними аспектами економічної політики України мала стати інтеграція в європейську і світову еко¬номіку. Для того, щоб реалізувати це завдання, Україна повинна була пройти шлях від командно-адміністративної до ринкової економіки. В зв'язку з цим в Україні було прийнято Закон "Про приватизацію майна державних підприємств", згідно з яким створено 300 асоціацій, 75 кон¬цернів, корпорацій і консорціумів, 18 акціонерних товариств. Також було зареєстровано понад 30 тис. малих підприємств і майже стільки кооперативів із загальною кількістю пра¬цюючих 670 тис. чол.
Слід підкреслити, що країни колишнього Радянського Союзу, в тому числі і Україна, розпочали процес реформ в умо¬вах специфічних і в певному відношенні гірших, ніж інші країни Центральної Європи. До них, зокрема, відносяться:
- нераціональне територіальне розміщення промислових підприємств без урахування витрат на транспорт і енергію на території, що складала майже шосту частину поверхні землі;
- більша монополізація господарських структур, більш тісні економічні взаємозв'язки колишніх республік СРСР, майже повна відсутність приватного сектора, недостатній досвід в питаннях управління якістю, фінансами і збутом порівнянне з країнами центральної Європи;
- домінування галузей військово-промислового комплексу;
- відсутність самостійного історичного розвитку національ¬них господарств і власного досвіду використання національ¬ної валюти;
- недостатність або повна відсутність ринкових традицій, неприйняття категорій ринкової економіки, відмова від прак¬тичного застосування таких понять, як приватна власність, прибуток, індивідуальна ініціатива, самореалізація, конструк¬тивне мислення.
До економічних умов слід додати низку політичних чин¬ників, які стримували і продовжують стримувати процес ре¬форм. Україні доводиться не лише змінювати економічну систему, але й вирішувати проблеми, пов'язані з трьома сер¬йозними перехідними процесами, а саме:
1) створювати національну державу;
2) здійснювати перехід від тоталітарної політичної систе¬ми пізнього сталінізму до демократії;
3) здійснювати перехід від соціальної системи, яка повністю спиралась на державу, до плюралістичних структур.
До згаданих груп чинників, що визначають зміст перетво¬рень в Україні, необхідно додати ще один: майже повна відсутність генеруючих ідей у представників провідного еко¬номічного державного персоналу. Економічними міністерства¬ми та окремими підприємствами продовжували керувати саме ті люди, що довели економіку України до кризового стану.
При цьому слід пам'ятати, що зміна економічної системи не відбувається автоматично, для її здійснення потрібна чітко вира¬жена політична воля. Злам планової системи і створення ринко¬вих структур економіки відбуваються одночасно і можуть мати болючі наслідки для значної частини населення. Криза, обумов¬лена процесами адаптації, означає безробіття, невпевненість у зав¬трашньому дні. Необхідність переорієнтації, подолання депресії потребує терпіння і непопулярних рішень уряду. Слід зазначити, що прагнення розмити реформи (наприклад, за допомогою попу¬лістських рішень) або зовсім їх загальмувати, зберігаючи старе, виникають не тільки на початковій фазі процесу перетворень, а постійно повторюються. Такій спокусі піддаються навіть уряди, які мають в своєму кабінеті тверде ядро із особистостей-реформа-торів, які без сумніву виступають за ринкову економіку.