| Назва: | Китай |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 28,27 KB |
| Скачувань: | 90 |
Дореволюційна промисловість займала другорядне місце в економіці Китаю. У 1946 році в національному доході на її частку приходилося не набагато більше 10%. У 1949 році країна вже займала 9 місце у світі по видобутку вугілля, 23 по виплавці чавуна, 26 по виплавці стали і 25 по виробництву електроенергії. В індустріальному розвиток Китай мінімум на 100-150 років відставав від економічно розвитих країн і, власне кажучи був аграрно-сировинним придатком. Крім того до моменту проголошення КНР промисловість у результаті тривалих воєнних дій знаходилася в стані занепаду і розрухи.
Разом з тим за останні 50 років у Китаї відновлена харчова промисловість, побудовано більш 370 тис. нових промышленны підприємств, а промислове виробництво зросло в 39 разів. Про масштаби розвитку нинішнього індустріального комплексу Китаю свідчить той факт, що щодня в країні виробляється промислової продукції на 2.1млрд юанів, добувається 2.3млн.т.вугілля, виробляється 360т.нафти, виробляється 140 тис. тонн стали і 455 тис. тонн цементу і т.д.
Сьогодні галузева структура промисловості країни представлена більш ніж 360 галузями. Крім традиційних створені нові сучасні такі як: електроніка, нафтохімія, авіабудування, металургія рідких і розсіяних металів. По кількості промислових підприємств до числа зайнятих на них Китай займає перше місце у світі. Однак устаткування підприємств в основній масі своєї застаріло і зношене.
Основні індустріальні центри розташовані в східних приморських провінціях і районах Цзянсу, Шанхаї, Ляонине, Шаньдуне, Гуандуне, Чжецзиме. У великих містах з населенням вище 500 тис. чоловік зосереджено більш половини основних фондів державної промисловості (13.1% - усіх промислових підприємств, 9.6% - харчова промисловість і машинобудування, 4.7% - текстильна промисловість, 2,4% - вуглецю видобувна промисловість).
Паливно-енергетичні галузі промисловості відносяться до числа слабких ланок індустріального комплексу Китаю. Не дивлячись на наявність багатих природних ресурсів розвиток видобувних галузей у цілому відстає від обробних.
За останні роки в Китаї багато в чому зросли потужності вуглевидобувної промисловості, а обсяг видобутку підприємств перевищив 920 млн. тонн вже в 1989 році. Потенційні ж запаси вугілля склали 3200 млрд. тонн, а хіба дані лише 850 млрд. тонн. Запаси розміщені не рівномірно, близько 80% приходиться на Північний і Північно-Західний Китай, а саме велике родовище в країні знаходиться поблизу міста Датун (пров. Шанси). У цілому ж у країні більш 100 великих центрів видобутку вугілля.
На нафтовидобувну промисловість приходиться 21% виробництва паливо енергетичних ресурсів. Нафта забезпечує близько 16% валютних надходжень від експорту. У цілому в країні більш 32 підприємств по видобутку нафти загальні запаси нафти складають 64 млрд. тонн. Найбільш великі підприємства по видобутку і переробці нафти розташовані в провінціях Хэйлуньцзян, Шаньдун, Даган, Юймэнь, Цайдам, а також у слаборозвинених районах нерідко удалині від центрів нафти споживання. Велика ж частина з 580 нафтопереробних заводів зосереджена в Північно-східному Китаї.
Південний Китай і особливо його Східна зона багаті запасами природного газу, що оцінюються в 4 тис. млрд. тонн: до дійсного моменту розвідано лише 3,5%. Найбільшим центром видобутку і переробки газу є провінція Сеньхуа.
Проте в Китаї дотепер ведучими залишаються такі галузі легкої промисловості як текстильна і харчова, на которые приходиться більш 21% усієї виробленої промислової продукції. Підприємства цих галузей розташовані переважно в Східному, Північному, Центрально-Південному районах. На Північному сході країни зосереджені головним чином підприємства паперової, цукрової і масломолочной промисловості, на Північно-заході - підприємства по переробці бавовни і продукції тваринництва, на Південно-заході найбільше раз кручений харчова промисловість. У цілому харчова промисловість має більш 65,5 тисяч підприємств, крім того в країні більш 23,3 тисяч підприємств текстильної промисловості, а виробництво і переробка сировини на них чітко орієнтована: на Півночі - вовна, коноплі, на Півдні - шовк, джут, кенаф.
Легка промисловість у Китаї має древні традиції і займала ведуче місце в економіці ще до революції. Разом з тим у Китаї, починаючи з 1949 року поступово починає розвиватися машинобудування. До 1949 року обсяг виробництв цих галузей був у 250 разів нижче чим у США, практично не вироблялася комплектні енергетичні, гірничорудні, машинобудівна , трактори, літаки. До дійсного моменту кількість видів продукції машинобудування перевищує 53 тис. виробів, що цілком забезпечує внутрішні потреби країни. Найбільшими центрами машинобудування є Шанхай, Шэньян, Тяньцзінь, Харбін, Пекін, Далянь.
Разом з тим за останні 50 років у Китаї відновлена харчова промисловість, побудовано більш 370 тис. нових промышленны підприємств, а промислове виробництво зросло в 39 разів. Про масштаби розвитку нинішнього індустріального комплексу Китаю свідчить той факт, що щодня в країні виробляється промислової продукції на 2.1млрд юанів, добувається 2.3млн.т.вугілля, виробляється 360т.нафти, виробляється 140 тис. тонн стали і 455 тис. тонн цементу і т.д.
Сьогодні галузева структура промисловості країни представлена більш ніж 360 галузями. Крім традиційних створені нові сучасні такі як: електроніка, нафтохімія, авіабудування, металургія рідких і розсіяних металів. По кількості промислових підприємств до числа зайнятих на них Китай займає перше місце у світі. Однак устаткування підприємств в основній масі своєї застаріло і зношене.
Основні індустріальні центри розташовані в східних приморських провінціях і районах Цзянсу, Шанхаї, Ляонине, Шаньдуне, Гуандуне, Чжецзиме. У великих містах з населенням вище 500 тис. чоловік зосереджено більш половини основних фондів державної промисловості (13.1% - усіх промислових підприємств, 9.6% - харчова промисловість і машинобудування, 4.7% - текстильна промисловість, 2,4% - вуглецю видобувна промисловість).
Паливно-енергетичні галузі промисловості відносяться до числа слабких ланок індустріального комплексу Китаю. Не дивлячись на наявність багатих природних ресурсів розвиток видобувних галузей у цілому відстає від обробних.
За останні роки в Китаї багато в чому зросли потужності вуглевидобувної промисловості, а обсяг видобутку підприємств перевищив 920 млн. тонн вже в 1989 році. Потенційні ж запаси вугілля склали 3200 млрд. тонн, а хіба дані лише 850 млрд. тонн. Запаси розміщені не рівномірно, близько 80% приходиться на Північний і Північно-Західний Китай, а саме велике родовище в країні знаходиться поблизу міста Датун (пров. Шанси). У цілому ж у країні більш 100 великих центрів видобутку вугілля.
На нафтовидобувну промисловість приходиться 21% виробництва паливо енергетичних ресурсів. Нафта забезпечує близько 16% валютних надходжень від експорту. У цілому в країні більш 32 підприємств по видобутку нафти загальні запаси нафти складають 64 млрд. тонн. Найбільш великі підприємства по видобутку і переробці нафти розташовані в провінціях Хэйлуньцзян, Шаньдун, Даган, Юймэнь, Цайдам, а також у слаборозвинених районах нерідко удалині від центрів нафти споживання. Велика ж частина з 580 нафтопереробних заводів зосереджена в Північно-східному Китаї.
Південний Китай і особливо його Східна зона багаті запасами природного газу, що оцінюються в 4 тис. млрд. тонн: до дійсного моменту розвідано лише 3,5%. Найбільшим центром видобутку і переробки газу є провінція Сеньхуа.
Проте в Китаї дотепер ведучими залишаються такі галузі легкої промисловості як текстильна і харчова, на которые приходиться більш 21% усієї виробленої промислової продукції. Підприємства цих галузей розташовані переважно в Східному, Північному, Центрально-Південному районах. На Північному сході країни зосереджені головним чином підприємства паперової, цукрової і масломолочной промисловості, на Північно-заході - підприємства по переробці бавовни і продукції тваринництва, на Південно-заході найбільше раз кручений харчова промисловість. У цілому харчова промисловість має більш 65,5 тисяч підприємств, крім того в країні більш 23,3 тисяч підприємств текстильної промисловості, а виробництво і переробка сировини на них чітко орієнтована: на Півночі - вовна, коноплі, на Півдні - шовк, джут, кенаф.
Легка промисловість у Китаї має древні традиції і займала ведуче місце в економіці ще до революції. Разом з тим у Китаї, починаючи з 1949 року поступово починає розвиватися машинобудування. До 1949 року обсяг виробництв цих галузей був у 250 разів нижче чим у США, практично не вироблялася комплектні енергетичні, гірничорудні, машинобудівна , трактори, літаки. До дійсного моменту кількість видів продукції машинобудування перевищує 53 тис. виробів, що цілком забезпечує внутрішні потреби країни. Найбільшими центрами машинобудування є Шанхай, Шэньян, Тяньцзінь, Харбін, Пекін, Далянь.