| Назва: | Демографія (шпаргалка) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 133,75 KB |
| Скачувань: | 71 |
Число вибуттів, прибуттів, нетто- і брутто- міграції можна виразити в абсолютних числах, що дозволять наочно предста¬вити міграційну картину, однак не покажуть інтенсивності міграції, що залежить також від загальної чисельності населен¬ня, у якому відбуваються міграції. Інтенсивність міграції вира¬жається відносними показниками - коефіцієнтами інтенсив¬ності міграції. Звичайно обчислюють коефіцієнти прибуття і коефіцієнти вибуття та відносне сальдо міграції:
І — чисельність прибулих;
Е — чисельність вибулих.
Існує ще загальний коефіцієнт рухливості, що визначають як відношення всіх міграційних переміщень (вибуттів і при¬буттів) до загальної чисельності населення:
При аналізі міграційних процесів часто виникає не¬обхідність у розчленовуванні міграції на окремі частини. Мігра¬цію звичайно поділяють на міграційні потоки, тобто на групи мігрантів, що мають спільні території вибуття або прибуття, а також на міграційні когорти — сукупності людей, об'єднаних за гальним періодом міграції, враховують мігрантів і за порядко¬вим номером їхньої міграції (тобто скільки разів вони переміща¬лися з місця на місце).
Не менш важливе значення має вивчення складу мігрантів — за статтю і віком, соціальною приналежністю, національністю та ін., оскільки міграційна рухливість різних груп населення досить різнорідна. Особливості складу мігрантів можуть при¬водити до істотних зрушень у структурі населення у місцях ви¬буття і в районах прибуття.
Для того, щоб мати уяву про інтенсивність міграції виз¬наченої групи населення (наприклад, етнічної), застосову¬ють часткові коефіцієнти міграції, що обчислюють як відно¬шення обсягу міграції певної групи до чисельності цієї групи. При тимчасових і територіальних зіставленнях користуються індексом відносної інтенсивності міграції, який одержують як відношення часткового коефіцієнта інтенсивності міграції відповідної групи до загального коефіцієнта інтенсивності міграції.
Значно глибший опис процесу міграції дають таблиці рух¬ливості, які будують за тими ж принципами, що й усі демог¬рафічні таблиці. Такі таблиці бувають двох типів — чисті і ком¬біновані. Таблиці містять когорту тих, хто ніколи не мігрував, чисельність яких зменшується під впливом ймовірності міграції у певному віці (jc), ймовірності зміни стану та рубрику кількос¬тей мігрантів того чи іншого віку.
5. АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ
При дослідженні міграції, як і будь-яких інших демографі¬чних явищ, важливо знати їхні кількісні характеристики. Для відкритого населення визначають показники, що характеризу¬ють його міграційну взаємодію з іншим населенням. Для насе¬лення будь-якої території (країни, району, міста та ін.) міграція поділяється на вибуття за її межі і на прибуття ззовні. Різниця між числом прибуттів і вибуттів за певний період складає саль¬до міграції (нетто-міграцію, або чисту міграцію), сума ж вибуттів і прибуттів дає показник обсягу міграції (валову міграцію, брутто-міграцію).
Число вибуттів, прибуттів, нетто- і брутто- міграції можна виразити в абсолютних числах, що дозволять наочно предста¬вити міграційну картину, однак не покажуть інтенсивності міграції, що залежить також від загальної чисельності населен¬ня, у якому відбуваються міграції. Інтенсивність міграції вира¬жається відносними показниками - коефіцієнтами інтенсив¬ності міграції. Звичайно обчислюють коефіцієнти прибуття і коефіцієнти вибуття та відносне сальдо міграції:
І — чисельність прибулих;
Е — чисельність вибулих.
6. СТАДІЇ МІГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Міграція — складний процес, і у різних дослідженнях її ха¬рактеризують з різних сторін, відповідно класифікуючи за пев¬ною низкою ознак. Розглянемо основні класифікації міграцій.
Всі міграції в своєму розвитку проходять три стадії: потен¬ційну міграцію, власне міграцію та адаптацію.
На першій стадії діють головним чином психологічні чинники, тобто людина знаходиться у стані прийняття рішення про переїзд.
Регулятори (фактори ), що контролюють міграції, тобто впливають на розміри, направлення, відстані та особливості міграційного руху, відомі такі:
µ відстань від місця еміграції до місця імміграції;
µ інформація про умови і пункти міграцій;
µ рівень активності (привабливості) територій.
Враховуючи сучасні транспортні можливості і розвиток засобів зв'язку, комп'ютер¬ної мережі, інформація для громадян різних країн про умови і пункти потенційної міграції у сучасному світі не є першочерго¬вою проблемою. Зараз провідну роль у формуванні міграційних потоків відіграє фактор активності територій, під яким розумі¬ють економічну, екологічну, політичну, законодавчу ситуацію в країні, наявність відповідних для мігрантів національних, культурних, релігійних, родинних, чи інших зв'язків, тощо.
Після прийняття рішення про переміщення, відбувається друга стадія міграції, яка може тривати від декількох годин до декількох місяців — сам переїзд до нового місця мешкання.
І — чисельність прибулих;
Е — чисельність вибулих.
Існує ще загальний коефіцієнт рухливості, що визначають як відношення всіх міграційних переміщень (вибуттів і при¬буттів) до загальної чисельності населення:
При аналізі міграційних процесів часто виникає не¬обхідність у розчленовуванні міграції на окремі частини. Мігра¬цію звичайно поділяють на міграційні потоки, тобто на групи мігрантів, що мають спільні території вибуття або прибуття, а також на міграційні когорти — сукупності людей, об'єднаних за гальним періодом міграції, враховують мігрантів і за порядко¬вим номером їхньої міграції (тобто скільки разів вони переміща¬лися з місця на місце).
Не менш важливе значення має вивчення складу мігрантів — за статтю і віком, соціальною приналежністю, національністю та ін., оскільки міграційна рухливість різних груп населення досить різнорідна. Особливості складу мігрантів можуть при¬водити до істотних зрушень у структурі населення у місцях ви¬буття і в районах прибуття.
Для того, щоб мати уяву про інтенсивність міграції виз¬наченої групи населення (наприклад, етнічної), застосову¬ють часткові коефіцієнти міграції, що обчислюють як відно¬шення обсягу міграції певної групи до чисельності цієї групи. При тимчасових і територіальних зіставленнях користуються індексом відносної інтенсивності міграції, який одержують як відношення часткового коефіцієнта інтенсивності міграції відповідної групи до загального коефіцієнта інтенсивності міграції.
Значно глибший опис процесу міграції дають таблиці рух¬ливості, які будують за тими ж принципами, що й усі демог¬рафічні таблиці. Такі таблиці бувають двох типів — чисті і ком¬біновані. Таблиці містять когорту тих, хто ніколи не мігрував, чисельність яких зменшується під впливом ймовірності міграції у певному віці (jc), ймовірності зміни стану та рубрику кількос¬тей мігрантів того чи іншого віку.
5. АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ
При дослідженні міграції, як і будь-яких інших демографі¬чних явищ, важливо знати їхні кількісні характеристики. Для відкритого населення визначають показники, що характеризу¬ють його міграційну взаємодію з іншим населенням. Для насе¬лення будь-якої території (країни, району, міста та ін.) міграція поділяється на вибуття за її межі і на прибуття ззовні. Різниця між числом прибуттів і вибуттів за певний період складає саль¬до міграції (нетто-міграцію, або чисту міграцію), сума ж вибуттів і прибуттів дає показник обсягу міграції (валову міграцію, брутто-міграцію).
Число вибуттів, прибуттів, нетто- і брутто- міграції можна виразити в абсолютних числах, що дозволять наочно предста¬вити міграційну картину, однак не покажуть інтенсивності міграції, що залежить також від загальної чисельності населен¬ня, у якому відбуваються міграції. Інтенсивність міграції вира¬жається відносними показниками - коефіцієнтами інтенсив¬ності міграції. Звичайно обчислюють коефіцієнти прибуття і коефіцієнти вибуття та відносне сальдо міграції:
І — чисельність прибулих;
Е — чисельність вибулих.
6. СТАДІЇ МІГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Міграція — складний процес, і у різних дослідженнях її ха¬рактеризують з різних сторін, відповідно класифікуючи за пев¬ною низкою ознак. Розглянемо основні класифікації міграцій.
Всі міграції в своєму розвитку проходять три стадії: потен¬ційну міграцію, власне міграцію та адаптацію.
На першій стадії діють головним чином психологічні чинники, тобто людина знаходиться у стані прийняття рішення про переїзд.
Регулятори (фактори ), що контролюють міграції, тобто впливають на розміри, направлення, відстані та особливості міграційного руху, відомі такі:
µ відстань від місця еміграції до місця імміграції;
µ інформація про умови і пункти міграцій;
µ рівень активності (привабливості) територій.
Враховуючи сучасні транспортні можливості і розвиток засобів зв'язку, комп'ютер¬ної мережі, інформація для громадян різних країн про умови і пункти потенційної міграції у сучасному світі не є першочерго¬вою проблемою. Зараз провідну роль у формуванні міграційних потоків відіграє фактор активності територій, під яким розумі¬ють економічну, екологічну, політичну, законодавчу ситуацію в країні, наявність відповідних для мігрантів національних, культурних, релігійних, родинних, чи інших зв'язків, тощо.
Після прийняття рішення про переміщення, відбувається друга стадія міграції, яка може тривати від декількох годин до декількох місяців — сам переїзд до нового місця мешкання.