1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

*Кислотність водних розчинів характеризується показником десяткового логарифму концентрації іонів водню, взятого із протилежним знаком. При рН менше 7 розчин буде кислим, при рН більше 7 — лужним.

смогу 1952 р. рН становила всього 1,6 (для порівняння рН лимонного соку 2). Потрапля¬ючи в ґрунти, кислотні дощі зменшують в них кількість поживних сумішей калію, кальцію, магнію, гнітюче впливають на ріст рослин, а інколи при¬водять до їх повної загибелі. Найбільш чутливо на випадання таких опадів реагують хвойні ліси, які знаходяться в пригніченому стані на великих просторах Західної і Центральної Європи та північного сходу США.

Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Спочатку зникають планктонні організми, потім гине риба, яка не має корму, а при ще нижчих значеннях рН розм'якшуються панцирі ракоподібних і молюсків. Значних збитків завдають окисли і кислоти сірки також матеріа¬лам і спорудам. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур і вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються у гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам'ятників європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття, мо¬жуть бути зруйновані за кілька десятків років (Парфенон в Афінах, будів¬лі в імператорському Римі, середньовічні статуї і храми багатьох міст Іта¬лії, Франції і Німеччини).

Антропогенне забруднення повітря пилом значно поступається при¬родному надходженню пилу в атмосферу і має переважно локальний харак¬тер. До того ж, в останні десятиріччя, у зв'язку з розвитком систем газо-пилоочищення, кількість пилу і аерозолів, що викидаються різними дже¬релами забруднення, практично не зростає. Тому глобальне похолодання клімату внаслідок зменшення сонячної радіації через велику кількість пилу в атмосфері Землі є малоймовірним. Але на окремих промислових терито¬ріях щільність пилу у повітрі настільки значна, що впливає на зміну мікро¬клімату і, що особливо небезпечно, сприяє формуванню смогів. З пилом в атмосфері розсіюється велика кількість шкідливих важких металів — свин¬цю, кадмію, миш'яку, цинку та ін. Так, якщо загальна кількість пилу, що потрапляє в атмосферу із штучних джерел уп'ятеро менша від тоі, що утворюється природним шляхом, то важких металів в результаті людсь¬кої діяльності виділяється у кілька разів більше (табл. 48).

Таблиця 48

Викиди деяких металів в атмосферу у 1980-х роках, т в рік

Метал Антропогенні джерела Природні джерела Співвідношення антропогенних і природних джерел

Свинець

Кадмій

Цинк

Миш’як

Нікель

Мідь

Ванадій

Ртуть

Селен

Марганець 332350

7570

131880

18820

55650

35370

86000

3560

3790

38270 19000

1000

46000

7800

26000

19000

66000

6000

6000-13000

516000 17,5

7,6

2,9

2,4

2,1

1,9

1,3

0,6

0,6-0,3

0,07

Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові і озерні води. Коли ще кілька десятиліть тому (50-70-ті роки XX ст.) в найгіршому стані були поверхневі води Західної Європи (річки Рейн, Ельба, Маас, По) і США (річки басейну Міссісіпі, р. Гудзон, Великі Американські озера), то зараз найбільше нечистот є в ріках Східної Європи (Дунай в середній і нижній течії, Дніпро, Волга). Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод у країнах, що розвиваються.

Підземні води, завдяки природним фільтруючим властивостям гірсь¬ких порід, забруднені значно менше. Масове проникання шкідливих речо¬вин у горизонти міжпластових вод відбувається переважно при аваріях на нафтових свердловинах або при закачуванні забруднених стічних вод під землю. Проте можливе і природне погіршення якості підземної води при дуже активному її використанні (коли забори води в кілька разів перевищують її поповнення внаслідок інфільтрації) через зміну геохімічних про¬цесів. Крім того, посилене відкачування підземних вод призводить до про¬сідання території, часом на кілька метрів (у Мехіко деякі райони в XX ст. опустились на 5-7 метрів).

У Світовий океан шкідливі речовини потрапляють із багатьох джерел. Основну масу забрудників приносять річкові води, але багато їх також надходить разом із атмосферними опадами, а також в результаті господарської діяльності людини в акваторіях океанів і морів. Найбільш забруд¬неними районами Світового океану вважаються внутрішні моря Європи (Балтійське, Чорне, Азовське, Північне, Середземне) та Азії (внутрішнє Японське, Жовте, Яванське), а також Перська та Мексиканська затоки. Зараз надходить нова інформація про сильне забруднення морів відхода¬ми діяльності військово-промислового комплексу колишнього Радянського Союзу, а тепер Росії. Так, в Японському і Баренцовому морях постійно захоронюється значна кількість радіоактивних відходів, а в Білому морі почалася масова загибель багатьох видів морських організмів, причини якої ще не з'ясовані.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13