| Назва: | Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,22 KB |
| Скачувань: | 176 |
Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини
ПЛАН
Фінансово-правові норми, їх види, особливості та зміст.
Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості.
Державні органи управління фінансами.
Відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів державою та її органами, регулюються фінансово-правовими нормами. Норми фінансового права, є загальнообов'язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави. Норми права мають специфічні ознаки, що існують у суспільстві.
Норми права всіх галузей - це обов'язкові правила поведінки загального характеру. Кожна правова норма формулюється державою, містить чітко визначені юридичні права і обов'язки.
Норма фінансового права безпосередньо визначає поведінку громадян. Підприємств, організацій і не ставить цю поведінку в залежність від їх згоди.
Категоричність фінансово-правової норми проявляється в усіх її видах, які визначаються характером поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, що регулюється цією нормо: в зобов'язуючих, забороняючи і уповноважуючих нормах.
Зобов'язуючі фінансово-правові норми приписують здійснити певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою. Вони регулюють відносини в галузі фінансового планування, встановлюють обов'язковий порядок дотримання ставок заробітної плати.
Забороняючи фінансово-правові норми приписують не чинити дій, які порушують або підривають фінансову дисципліну.
Зобов'язуючі і забороняючи норми схожі між собою визначеністю, категоричністю форми, точністю приписів, які містяться в них.
В уповноважуючи фінансово-правових нормах держава надає учасникам фінансових правовідносин повноваження на проведення певних позитивних дій.
Фінансово-правова норма - це загально-обов'язкові приписи компетентних державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, які виражені в категорійній формі й забезпечені примусовою силою держави.
Структура фінансово-правових норм, не відрізняється від структури норм інших галузей права. Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян і організацій юридичні права і обов'язки у галузі фінансової діяльності.
Основою норми є диспозиція, яка вказує, якою повинна бути поведінка сторін фінансових відносин. Вона містить вимоги норми, встановлює права і обов'язки суб'єктів фінансових відносин.
Гіпотеза норми, визначає умову, за якої громадяни сплачують прибутковий податок: наявність джерела доходів. Диспозиція приписує суб'єктам сплачувати податок.
Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки.
Найпоширенішою санкцією є стягнення пені за порушення строку внесення платежів у бюджет.
Примусове стягнення не внесених у строк платежів може застосовуватися як в адміністративному порядку, так і в судовому. До порушників фінансово-кредитної дисципліни застосовують кредитні установи. Вони можуть збільшувати платню за позички, позбавляти можливості держання кредиту, оголошувати своїх клієнтів неплатоспроможними. Уповноважуючи норма дає можливість кредитним установам обирати умови надання позичок, але в певних межах.
2.У сфері впливу держави на відносини, що виникають в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу країни та утворення і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, виникають, змінюються і припиняються фінансові правовідносини. Учасники цих відносин виступають як конкретні носії прав і обов'язків, що встановлені фінансово-правовими нормами і забезпечені примусовою силою держави.
Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу виконують три основі функції.
вказують на коло осіб на яких розповсюджується дія фінансово-правової норми;
закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян в галузі мобілізації, розподілу і використання фондів коштів, якої вони повинні додержуватися;
є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків.
В фінансових правовідносинах реалізуються всі фінансово-правові норми. Приписи держави з приводу мобілізації, розподілу або використання фондів кошті, які містяться в фінансово-правових актах, є юридичною формою. Фінансові відносини існують тільки у формі правовідносин.
Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним - суб'єктивні юридичні права і обов'язки, що встановлені фінансово-правовими нормами.
Суб'єктивні права - це належна уповноваженій, особі для задоволення її інтересів міра дозволеної поведінки, забезпечена юридичними обов'язками другої сторони відносин.
Юридичний обов'язок - це приписана зобов'язаному суб'єкту і забезпечена можливість державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб'єкт.
ПЛАН
Фінансово-правові норми, їх види, особливості та зміст.
Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості.
Державні органи управління фінансами.
Відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів державою та її органами, регулюються фінансово-правовими нормами. Норми фінансового права, є загальнообов'язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави. Норми права мають специфічні ознаки, що існують у суспільстві.
Норми права всіх галузей - це обов'язкові правила поведінки загального характеру. Кожна правова норма формулюється державою, містить чітко визначені юридичні права і обов'язки.
Норма фінансового права безпосередньо визначає поведінку громадян. Підприємств, організацій і не ставить цю поведінку в залежність від їх згоди.
Категоричність фінансово-правової норми проявляється в усіх її видах, які визначаються характером поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, що регулюється цією нормо: в зобов'язуючих, забороняючи і уповноважуючих нормах.
Зобов'язуючі фінансово-правові норми приписують здійснити певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою. Вони регулюють відносини в галузі фінансового планування, встановлюють обов'язковий порядок дотримання ставок заробітної плати.
Забороняючи фінансово-правові норми приписують не чинити дій, які порушують або підривають фінансову дисципліну.
Зобов'язуючі і забороняючи норми схожі між собою визначеністю, категоричністю форми, точністю приписів, які містяться в них.
В уповноважуючи фінансово-правових нормах держава надає учасникам фінансових правовідносин повноваження на проведення певних позитивних дій.
Фінансово-правова норма - це загально-обов'язкові приписи компетентних державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, які виражені в категорійній формі й забезпечені примусовою силою держави.
Структура фінансово-правових норм, не відрізняється від структури норм інших галузей права. Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян і організацій юридичні права і обов'язки у галузі фінансової діяльності.
Основою норми є диспозиція, яка вказує, якою повинна бути поведінка сторін фінансових відносин. Вона містить вимоги норми, встановлює права і обов'язки суб'єктів фінансових відносин.
Гіпотеза норми, визначає умову, за якої громадяни сплачують прибутковий податок: наявність джерела доходів. Диспозиція приписує суб'єктам сплачувати податок.
Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки.
Найпоширенішою санкцією є стягнення пені за порушення строку внесення платежів у бюджет.
Примусове стягнення не внесених у строк платежів може застосовуватися як в адміністративному порядку, так і в судовому. До порушників фінансово-кредитної дисципліни застосовують кредитні установи. Вони можуть збільшувати платню за позички, позбавляти можливості держання кредиту, оголошувати своїх клієнтів неплатоспроможними. Уповноважуючи норма дає можливість кредитним установам обирати умови надання позичок, але в певних межах.
2.У сфері впливу держави на відносини, що виникають в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу країни та утворення і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, виникають, змінюються і припиняються фінансові правовідносини. Учасники цих відносин виступають як конкретні носії прав і обов'язків, що встановлені фінансово-правовими нормами і забезпечені примусовою силою держави.
Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу виконують три основі функції.
вказують на коло осіб на яких розповсюджується дія фінансово-правової норми;
закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян в галузі мобілізації, розподілу і використання фондів коштів, якої вони повинні додержуватися;
є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків.
В фінансових правовідносинах реалізуються всі фінансово-правові норми. Приписи держави з приводу мобілізації, розподілу або використання фондів кошті, які містяться в фінансово-правових актах, є юридичною формою. Фінансові відносини існують тільки у формі правовідносин.
Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним - суб'єктивні юридичні права і обов'язки, що встановлені фінансово-правовими нормами.
Суб'єктивні права - це належна уповноваженій, особі для задоволення її інтересів міра дозволеної поведінки, забезпечена юридичними обов'язками другої сторони відносин.
Юридичний обов'язок - це приписана зобов'язаному суб'єкту і забезпечена можливість державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб'єкт.
