| Назва: | Економічна сутність санації підприємств, передумови прийняття рішення щодо проведення фінансової санації підприємств |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 14,31 KB |
| Скачувань: | 41 |
Економічна сутність санації підприємств, передумови прийняття рішення щодо проведення фінансової санації підприємств
Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні наслідки тільки за умови санації фінансів базової лан¬ки економіки - підприємств та організацій.
Нині в Україні спостерігається стійка тенденція збільшення кіль¬кості фінансове неспроможних підприємств (у 1993 p. збитковим було кожне дванадцяте підприємство, в 1994 p. - кожне дев'яте, в 1995 p. - кожне п'яте, в 1996 p. - кожне третє, а в 1997 та 1998 pp. - понад 50 відсотків підприємств були збитковими). Сума збитків, одержаних ними протягом 1998 року, становила майже 12 млрд грн. Відтак найбільше позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. У 1996 p. арбітражними суда¬ми розглянуто 3600 справ і 1700 підприємств визнано банкрутами. У 1997 році кількість справ про банкрутство зросла більш ніж у два рази, ця ж тенденція зберігається й нині.
Банкрутство і ліквідація підприємства- це не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а та¬кож збільшення безробіття, що, у свою чергу, є одним із факторів макроекономічної нестабільності.
Суттєво, однак, те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судами, значна кількість таких, що тимчасово по¬трапили у скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за дебіторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоров¬лення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами й успішно функціонувати далі. Проте через недосконале за¬конодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпе¬чення процесу санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менедж¬менту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато потенційно життє¬здатних підприємств, у тім числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банк¬рутами. У зв'язку з цим вивчення теми «Фінансова санація та банк¬рутство підприємств» є надзвичайно актуальним.
У чому ж суть фінансової санації підприємств?
Термін «санація» походить від лат. «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це по¬няття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрут¬ству промислових, торгових, банківських монополій. Санація може від¬буватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мо-оілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і на¬данням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборго-ианості на довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства[1].
На нашу думку, однак, наведене в словнику трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не вичерпують суті поняття, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Поданий перелік заходів є неповним і не розкриває принци¬пових методологічних підходів до вибору тих чи тих форм санації.
Деякі з вітчизняних економістів (наприклад І. А. Бланк) із са¬нацією ототожнюють тільки заходи для залучення зовнішньої фі¬нансової допомоги, спрямовані на запобігання оголошенню під¬приємства-боржника банкрутом та його ліквідації[2]. З цим також не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.
Ряд зарубіжних економістів (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг) - провідних фахівців з питань виведення підприємств із фінансової кризи - дотримується думки (ми поділяємо її), що санація - це комплекс послідовних, взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціально¬го характеру, спрямованих на виведення суб 'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурен¬тоспроможності в довгостроковому періоді.
Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації й використання внутрішніх та зов¬нішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Метою фінан¬сової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспро¬можності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліп¬шення структури оборотного капіталу та формування фондів фі¬нансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів ви¬робничо-технічного характеру.
Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні наслідки тільки за умови санації фінансів базової лан¬ки економіки - підприємств та організацій.
Нині в Україні спостерігається стійка тенденція збільшення кіль¬кості фінансове неспроможних підприємств (у 1993 p. збитковим було кожне дванадцяте підприємство, в 1994 p. - кожне дев'яте, в 1995 p. - кожне п'яте, в 1996 p. - кожне третє, а в 1997 та 1998 pp. - понад 50 відсотків підприємств були збитковими). Сума збитків, одержаних ними протягом 1998 року, становила майже 12 млрд грн. Відтак найбільше позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. У 1996 p. арбітражними суда¬ми розглянуто 3600 справ і 1700 підприємств визнано банкрутами. У 1997 році кількість справ про банкрутство зросла більш ніж у два рази, ця ж тенденція зберігається й нині.
Банкрутство і ліквідація підприємства- це не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а та¬кож збільшення безробіття, що, у свою чергу, є одним із факторів макроекономічної нестабільності.
Суттєво, однак, те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судами, значна кількість таких, що тимчасово по¬трапили у скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за дебіторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоров¬лення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами й успішно функціонувати далі. Проте через недосконале за¬конодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпе¬чення процесу санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менедж¬менту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато потенційно життє¬здатних підприємств, у тім числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банк¬рутами. У зв'язку з цим вивчення теми «Фінансова санація та банк¬рутство підприємств» є надзвичайно актуальним.
У чому ж суть фінансової санації підприємств?
Термін «санація» походить від лат. «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це по¬няття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрут¬ству промислових, торгових, банківських монополій. Санація може від¬буватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мо-оілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і на¬данням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборго-ианості на довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства[1].
На нашу думку, однак, наведене в словнику трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не вичерпують суті поняття, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Поданий перелік заходів є неповним і не розкриває принци¬пових методологічних підходів до вибору тих чи тих форм санації.
Деякі з вітчизняних економістів (наприклад І. А. Бланк) із са¬нацією ототожнюють тільки заходи для залучення зовнішньої фі¬нансової допомоги, спрямовані на запобігання оголошенню під¬приємства-боржника банкрутом та його ліквідації[2]. З цим також не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.
Ряд зарубіжних економістів (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг) - провідних фахівців з питань виведення підприємств із фінансової кризи - дотримується думки (ми поділяємо її), що санація - це комплекс послідовних, взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціально¬го характеру, спрямованих на виведення суб 'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурен¬тоспроможності в довгостроковому періоді.
Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації й використання внутрішніх та зов¬нішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Метою фінан¬сової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспро¬можності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліп¬шення структури оборотного капіталу та формування фондів фі¬нансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів ви¬робничо-технічного характеру.