| Назва: | Екномічні дива ХХ ст. Економічне диво Німеччини |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 40,2 KB |
| Скачувань: | 49 |
Головну причину розбіжностей у стратегіях повоєнної відбудови економік Німеччини, Італії та Франції слід шукати, у наслідках другої світової війни. У переможених Німеччині та Італії було фактично зруйновано інституційну систему державної влади, перші кроки з економічної відбудови здійснювалися під контролем окупаційних властей. Проте не слід розглядати зазначений процес як перехiд вiд центрального планового господарства до ринкового. Як вiдзначав В.Ойкен, пiд час вiйни економiку Нiмеччини скеровували центральнi органи, на які впливали приватні структури [5, с.81]. Натомість у Франції державна влада не лише зберегла свою інституційну основу, а й завдяки особистій популярності героя війни генерала Ш.деГолля, ентузіазму, природному для переможців, зміцнила її. Тому ця країна мала досить сили для проведення власної економічної стратегії відбудови.
Незважаючи на статус Німеччини як переможеної країни, економічна відбудова у Західній Німеччині проходила під впливом концепції соціального ринкового господарства (СРГ), що органічно поєднувала традиційні суспільні цінності та ідею вільного ринку.
Як зазначалося вище, інституційна система в Німеччині була фактично зруйнованою, і для забезпечення своєї легітимності політика економічної відбудови мусила включати суттєві заходи щодо досягнення соціального миру. За визначенням Г.Бласко, СРГ - це ще і "метод соцiальної полiтики, що поєднує в собi принцип свободи на ринку з принципом соцiального вирівнювання" [8, с.9].
Ключовим елементом концепцiї є поняття господарського порядку як сукупності форм, де розгортаються економічні стратегії держави та економічних суб'єктів. Цi форми тiсно пов'язані з порядком у суспiльнiй системi в цiлому. Порядок, на думку теоретикiв, можливий лише за умови, якщо поведiнці людей властива дисциплiна, а дисциплiна визначається саме ринковими відносинами. За висловом В.Ойкена, "така поведiнка можлива лише там, де з духу вірно усвідомленої свободи виходить пiдтвердження необхiдностi бажаного порядку" [5, с.83].
За Ойкеном, до традиційних принципів господарського порядку (окрім підтримки приватної власності, свободи укладення угод та економічної відповідальності підприємців) входять тісний взаємозв'язок усіх економічних важелів, постійність економічної політики, підтримання стабільності економічних показників [7, c.35-38]. Фактично, відповідно до прийнятої у даній роботі термінології роль держави, за концепцією СРГ, полягає саме у забезпеченні стабільності економічної системи.
А.Мюллер-Армак, теоретик СРГ, вважав основними елементами економiчної стратегії держави забезпечення конкурентної органiзацiї економiки, пiдтримку рiвних шансiв у пiдприємництві, полiтику зайнятостi та надання робiтниковi економiчної безпеки у рамках можливого, вирiвнювання доходiв економiчними засобами, соцiальне житлове будiвництво, розвиток кооперативної взаємодопомоги. Тобто створення на пiдприємствi такого соцiального порядку, що сприятиме позитивній мотивації як робітників, так і підприємців [4, с.69-70].
Оскiльки грошового обiгу - неодмінної складової механізму ринкової саморегуляції - практично не iснувало, головною метою Ради стало проведення грошової реформи як першого кроку широкомасштабної економiчної та соцiальної реформи. За висловом професора Х.Херберга, "захiднонiмецьке економiчне диво є дитиною вiд шлюбу грошової реформи та ринкового порядку" [4, с.74]. За процедурою обмiну 20 червня 1948р. кожний житель Західної Нiмеччини отримав "подушнi" грошi у розмiрi 40 марок, через два мiсяцi - ще по 20 марок. Приватнi накопичення та кредитнi активи, інші грошовi зобов'язання обмiнювалися у співвідношенні 10:1, зарплати, пенсiї та орендна плата - 1:1. Половину рахункiв у банках було збережено, 70% другої половини пiсля перевiрки джерела коштiв - анульовано. Накопичення банкiв, держустанов, пошти, залiзничного вiдомства було анульовано, борги рейху банкам погашено лише у 1957р. у пропорції 10:1. У цiлому 100 рейхсмарок обмiнювалися на 6,5DM [4, с.73]. Незабаром було створено Центральний банк, незалежний вiд уряду, мiсцевим органам заборонялося формувати дефiцитнi бюджети. Одночасно з реформою було вiдмiнено більшість карток, звiльнено основнi цiни.
Отже, грошова реформа ліквідувала "інфляційний навіс", що виник внаслідок концентрації фашистською Німеччиною ресурсів на військові потреби та значного відкладення попиту. Це повернуло грошовій системі роль економічного регулятора та носія економічної інформації. Важливе значення мала виплата "подушних" грошей на початку реформи, завдяки чому було штучно створено купiвельну силу у 10млрдDM. Це забезпечило можливiсть змiни структури цiн. За таких умов приватні економічні суб'єкти стали спроможні здійснювати ефективні та координовані економічні стратегії.
Незважаючи на статус Німеччини як переможеної країни, економічна відбудова у Західній Німеччині проходила під впливом концепції соціального ринкового господарства (СРГ), що органічно поєднувала традиційні суспільні цінності та ідею вільного ринку.
Як зазначалося вище, інституційна система в Німеччині була фактично зруйнованою, і для забезпечення своєї легітимності політика економічної відбудови мусила включати суттєві заходи щодо досягнення соціального миру. За визначенням Г.Бласко, СРГ - це ще і "метод соцiальної полiтики, що поєднує в собi принцип свободи на ринку з принципом соцiального вирівнювання" [8, с.9].
Ключовим елементом концепцiї є поняття господарського порядку як сукупності форм, де розгортаються економічні стратегії держави та економічних суб'єктів. Цi форми тiсно пов'язані з порядком у суспiльнiй системi в цiлому. Порядок, на думку теоретикiв, можливий лише за умови, якщо поведiнці людей властива дисциплiна, а дисциплiна визначається саме ринковими відносинами. За висловом В.Ойкена, "така поведiнка можлива лише там, де з духу вірно усвідомленої свободи виходить пiдтвердження необхiдностi бажаного порядку" [5, с.83].
За Ойкеном, до традиційних принципів господарського порядку (окрім підтримки приватної власності, свободи укладення угод та економічної відповідальності підприємців) входять тісний взаємозв'язок усіх економічних важелів, постійність економічної політики, підтримання стабільності економічних показників [7, c.35-38]. Фактично, відповідно до прийнятої у даній роботі термінології роль держави, за концепцією СРГ, полягає саме у забезпеченні стабільності економічної системи.
А.Мюллер-Армак, теоретик СРГ, вважав основними елементами економiчної стратегії держави забезпечення конкурентної органiзацiї економiки, пiдтримку рiвних шансiв у пiдприємництві, полiтику зайнятостi та надання робiтниковi економiчної безпеки у рамках можливого, вирiвнювання доходiв економiчними засобами, соцiальне житлове будiвництво, розвиток кооперативної взаємодопомоги. Тобто створення на пiдприємствi такого соцiального порядку, що сприятиме позитивній мотивації як робітників, так і підприємців [4, с.69-70].
Оскiльки грошового обiгу - неодмінної складової механізму ринкової саморегуляції - практично не iснувало, головною метою Ради стало проведення грошової реформи як першого кроку широкомасштабної економiчної та соцiальної реформи. За висловом професора Х.Херберга, "захiднонiмецьке економiчне диво є дитиною вiд шлюбу грошової реформи та ринкового порядку" [4, с.74]. За процедурою обмiну 20 червня 1948р. кожний житель Західної Нiмеччини отримав "подушнi" грошi у розмiрi 40 марок, через два мiсяцi - ще по 20 марок. Приватнi накопичення та кредитнi активи, інші грошовi зобов'язання обмiнювалися у співвідношенні 10:1, зарплати, пенсiї та орендна плата - 1:1. Половину рахункiв у банках було збережено, 70% другої половини пiсля перевiрки джерела коштiв - анульовано. Накопичення банкiв, держустанов, пошти, залiзничного вiдомства було анульовано, борги рейху банкам погашено лише у 1957р. у пропорції 10:1. У цiлому 100 рейхсмарок обмiнювалися на 6,5DM [4, с.73]. Незабаром було створено Центральний банк, незалежний вiд уряду, мiсцевим органам заборонялося формувати дефiцитнi бюджети. Одночасно з реформою було вiдмiнено більшість карток, звiльнено основнi цiни.
Отже, грошова реформа ліквідувала "інфляційний навіс", що виник внаслідок концентрації фашистською Німеччиною ресурсів на військові потреби та значного відкладення попиту. Це повернуло грошовій системі роль економічного регулятора та носія економічної інформації. Важливе значення мала виплата "подушних" грошей на початку реформи, завдяки чому було штучно створено купiвельну силу у 10млрдDM. Це забезпечило можливiсть змiни структури цiн. За таких умов приватні економічні суб'єкти стали спроможні здійснювати ефективні та координовані економічні стратегії.