| Назва: | Інвестування |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 23,76 KB |
| Скачувань: | 78 |
Якщо ж проаналізувати офіційну статистику, то з'ясується, що обсяг інвес¬тицій в основний капітал за останні роки скоротився більше ніж у п'ять разів, або на 21% щорічно. Так, якщо у 1990 році в перерахунку на одного громадянина України за порівняльними цінами інвестувалоеяд основні фонди 1072,3 грн, то у 2000 році ця цифра була менше 250 грн. А загальний обсяг інвестицій в основний капітал склав тільки 26,7% рівня 90-х років. Однак позитивно можна сприймати те, що порівняно з 1999 роком у 2000 ро¬ці інвестиції в основний капітал збільшилися на 11,2%. Обсяги капітальних вкла¬день зросли у більшості регіонів України. Найбільша інвестиційна активність зафіксована у Севастополі (рівень капіталовкладень перевищує показники 1999 ро¬ку на 61,3%), в Івано-Франківській області (на 53.7%), Одеській (на 40,6%) І Харківській (на 40%). Погіршилися показники освоєння коштів у Тернопільсь¬кій області (71,3% рівня 1999 р.оку), Рівненській (76,1%) і в Криму (88,9%).
У рейтингу 100 найкращих компаній України ТОР-100 23% припадає на металургійні підприємства. Деякі галузі просто внаслідок великого зносу обладнання змушені були обновити виробничі потужності. Частка висо-котехнологічного машинобудування скоротилася майже у п'ять разів.Те, шо загальний обсяг інвестицій зріс порівняно з 1999 роком на 11,2%, ще не означає, шо структура інвестицій покращується.
Основними елементами валового продукту підприємств є оборотний каптал, амор¬тизаційні відрахування і прибуток. У сучасних умовах українські підприємства вико¬ристовують як джерела інвестицій тільки два останніх. Але зараз і вони скорочують¬ся. Часто підприємствам не вистачає оборотного капіталу навіть на те, щоб вийти на показник беззбитковості. Одна з причин такого стану — високий рівень податків.
У світовій практиці амортизаційні відрахування є основним джерелом фінансу¬вання інвестицій. За рахунок амортизаційних відрахувань фінансується більше 60% інвестицій в основний капітал. Приблизно на такому ж рівні цей показник був у 80-х роках в Україні і Радянському Союзі. До останнього часу амортизація в Укра¬їні перестала виконувати свою головну роль — відтворення основних виробничих фондів, як у вартісному виразі, так і в натуральному. Амортизаційні відрахування з недавнього часу використовуються для підтримки фінансового стану підприємств.
Держава періодично вводила понижуючі коефіцієнти для того, щоб зібрати більше коштів до бюджету. За статистичними даними, знос основних фондів підприємств України оці¬нюється сумою 252,1 млрд грн, а загальний обсяг амортизаційних відрахувань на рік складає всього лише 22,4 млрд грн. Чистий прибуток підприємств у 2000 році був трохи більшим 2,3 млрд грн. Неважко підрахувати, шо потрібні десятиліття на просте відтворення основних фондів.
Якщо знос основних фондів окремих підприємств в Україні досягнув майже 80%, то це вже показник фактичного знищення виробничого потенціалу окремих галузей. Саме тому середня рентабельність у промисловості за останні десять років знизилась з 30,3% до 8,9%. Існує закономірність у тому, що найнижчий рівень рентабельності відповідає найнижчому рівню інвестицій в основний капі¬тал. Найнижчий рівень рентабельності в промисловості був у 1997 році — 5,7%.
Ще одним джерелом інвестицій є прибуток, на частку якого у розвинених країнах припадає 30% капітальних витрат на інвестування. В Україні прибуток не є надійним джерелом для інвестування, оскільки він відносно ВВП за десять років зменшився з 60% до 4%. За даними Інституту стратегічних досліджень за рахунок оподаткування у підприємств вилучається від 55 до 85% прибутку. Тому модернізацію спроможні здійснювати тільки ті галузі, які мають істотні пільги з оподаткування (підприємства гірничо-металургійного комплексу).
Ситуацію погіршує і те, що питома вага збиткових підприємств в Україні у 2000 році склала 56%, що на 5% більше, ніж у 1999 році. У той час, як у 1992 році таких підприємств було лише 9,5% загальної кількості.
Таким чином, більшість українських підприємств є неплатоспроможними. У такій ситуації банки змушені надавати короткострокові кредитні послуги. Для розвитку довгострокового" кредитування не вистачає економічної стабільності та ефективних бізпес-програм, які б дали потрібну окупність вкладень та меха¬нізми повернення кредитів.
Населення поки що не може виступати як інвестор, оскільки в Україні скла¬лася ситуація, за якої середні доходи населення не забезпечують задоволення потреб навіть на рівні прожиткового мінімуму. Витрати населення сконцентро¬вані переважно не вузькому колі наинеобхідніших продуктів харчування та про¬мислових товарів. Зростання витрат на харчування — це характерне явище для країн з низьким прожитковим мінімумом.
У рейтингу 100 найкращих компаній України ТОР-100 23% припадає на металургійні підприємства. Деякі галузі просто внаслідок великого зносу обладнання змушені були обновити виробничі потужності. Частка висо-котехнологічного машинобудування скоротилася майже у п'ять разів.Те, шо загальний обсяг інвестицій зріс порівняно з 1999 роком на 11,2%, ще не означає, шо структура інвестицій покращується.
Основними елементами валового продукту підприємств є оборотний каптал, амор¬тизаційні відрахування і прибуток. У сучасних умовах українські підприємства вико¬ристовують як джерела інвестицій тільки два останніх. Але зараз і вони скорочують¬ся. Часто підприємствам не вистачає оборотного капіталу навіть на те, щоб вийти на показник беззбитковості. Одна з причин такого стану — високий рівень податків.
У світовій практиці амортизаційні відрахування є основним джерелом фінансу¬вання інвестицій. За рахунок амортизаційних відрахувань фінансується більше 60% інвестицій в основний капітал. Приблизно на такому ж рівні цей показник був у 80-х роках в Україні і Радянському Союзі. До останнього часу амортизація в Укра¬їні перестала виконувати свою головну роль — відтворення основних виробничих фондів, як у вартісному виразі, так і в натуральному. Амортизаційні відрахування з недавнього часу використовуються для підтримки фінансового стану підприємств.
Держава періодично вводила понижуючі коефіцієнти для того, щоб зібрати більше коштів до бюджету. За статистичними даними, знос основних фондів підприємств України оці¬нюється сумою 252,1 млрд грн, а загальний обсяг амортизаційних відрахувань на рік складає всього лише 22,4 млрд грн. Чистий прибуток підприємств у 2000 році був трохи більшим 2,3 млрд грн. Неважко підрахувати, шо потрібні десятиліття на просте відтворення основних фондів.
Якщо знос основних фондів окремих підприємств в Україні досягнув майже 80%, то це вже показник фактичного знищення виробничого потенціалу окремих галузей. Саме тому середня рентабельність у промисловості за останні десять років знизилась з 30,3% до 8,9%. Існує закономірність у тому, що найнижчий рівень рентабельності відповідає найнижчому рівню інвестицій в основний капі¬тал. Найнижчий рівень рентабельності в промисловості був у 1997 році — 5,7%.
Ще одним джерелом інвестицій є прибуток, на частку якого у розвинених країнах припадає 30% капітальних витрат на інвестування. В Україні прибуток не є надійним джерелом для інвестування, оскільки він відносно ВВП за десять років зменшився з 60% до 4%. За даними Інституту стратегічних досліджень за рахунок оподаткування у підприємств вилучається від 55 до 85% прибутку. Тому модернізацію спроможні здійснювати тільки ті галузі, які мають істотні пільги з оподаткування (підприємства гірничо-металургійного комплексу).
Ситуацію погіршує і те, що питома вага збиткових підприємств в Україні у 2000 році склала 56%, що на 5% більше, ніж у 1999 році. У той час, як у 1992 році таких підприємств було лише 9,5% загальної кількості.
Таким чином, більшість українських підприємств є неплатоспроможними. У такій ситуації банки змушені надавати короткострокові кредитні послуги. Для розвитку довгострокового" кредитування не вистачає економічної стабільності та ефективних бізпес-програм, які б дали потрібну окупність вкладень та меха¬нізми повернення кредитів.
Населення поки що не може виступати як інвестор, оскільки в Україні скла¬лася ситуація, за якої середні доходи населення не забезпечують задоволення потреб навіть на рівні прожиткового мінімуму. Витрати населення сконцентро¬вані переважно не вузькому колі наинеобхідніших продуктів харчування та про¬мислових товарів. Зростання витрат на харчування — це характерне явище для країн з низьким прожитковим мінімумом.