| Назва: | Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів на підприємстві |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 32,53 KB |
| Скачувань: | 183 |
Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних ко¬штів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це си¬ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду¬кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисло¬вості в оборотних коштах враховується змінне Обладнання, а у до¬бувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.
Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окре¬мих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цін¬ностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по¬слуг), проведення розрахунків.
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витра¬тами, що передують видобутку корисних копалин (планування май¬бутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалі¬стю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборот¬них коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних ко¬штів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виго¬товленого продукту перебуває на шляху до споживача.
Зміни в управлінні економікою відчутно вплинули на структуру оборотних коштів промислових і непромислових підприємств України (див. Додаток .2).
Як видно з Додатка . 2, на промислових підприємствах частка матері¬альних запасів зменшилася на 41,6, грошових коштів і відвантаженої продукції- відповідно на 6,3 і 11,0 відсоткових пунктів; питома вага дебіторської заборгованості зросла на 58,2 відсоткового пункту. У ці¬лому в народному господарстві України частка матеріальних запасів, грошових коштів та відвантаженої продукції зменшилася відповідно на 41,7, 13,7 та 11,5, а дебіторської заборгованості - зросла на 63,8 відсоткового пункту.
Підвищення частки дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотно¬го капіталу. Але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва.
Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий рі¬вень управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою не¬платежів, недосконалою податковою політикою.
Найбільше зменшення питомої ваги коштів у складі оборотного капіталу сталося 1993 року. Саме в цей рік інфляція сягнула най¬більших розмірів.
Найбільше скорочення питомої ваги оборотних коштів у запа¬сах товарно-матеріальних цінностей відбулося 1992 року. Саме тоді стався розрив традиційних зв'язків між виробниками різних регіонів.
Пік зростання питомої ваги відвантаженої продукції припадає на 1992 р., а дебіторської заборгованості - на 1997 р. Це свідчить про скрутне становище, в якому опинилися підприємства. У зв'яз¬ку з поширенням кризи неплатежів підприємства не мали достат¬ніх коштів для закупівлі матеріальних цінностей, ціни на які знач¬но зросли.
Наведені дані свідчать, що стан і використання оборотного капі¬талу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. У свою чергу, стан економіки держави залежить від стану й використання оборотного капіталу окремого підприємства.[1]
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;
2) за методами планування, принципами організації та регулю¬вання;
3) за джерелами формування.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборот¬ні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кру¬гообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфе¬ри обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.
Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окре¬мих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цін¬ностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по¬слуг), проведення розрахунків.
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витра¬тами, що передують видобутку корисних копалин (планування май¬бутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалі¬стю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборот¬них коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних ко¬штів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виго¬товленого продукту перебуває на шляху до споживача.
Зміни в управлінні економікою відчутно вплинули на структуру оборотних коштів промислових і непромислових підприємств України (див. Додаток .2).
Як видно з Додатка . 2, на промислових підприємствах частка матері¬альних запасів зменшилася на 41,6, грошових коштів і відвантаженої продукції- відповідно на 6,3 і 11,0 відсоткових пунктів; питома вага дебіторської заборгованості зросла на 58,2 відсоткового пункту. У ці¬лому в народному господарстві України частка матеріальних запасів, грошових коштів та відвантаженої продукції зменшилася відповідно на 41,7, 13,7 та 11,5, а дебіторської заборгованості - зросла на 63,8 відсоткового пункту.
Підвищення частки дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотно¬го капіталу. Але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва.
Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий рі¬вень управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою не¬платежів, недосконалою податковою політикою.
Найбільше зменшення питомої ваги коштів у складі оборотного капіталу сталося 1993 року. Саме в цей рік інфляція сягнула най¬більших розмірів.
Найбільше скорочення питомої ваги оборотних коштів у запа¬сах товарно-матеріальних цінностей відбулося 1992 року. Саме тоді стався розрив традиційних зв'язків між виробниками різних регіонів.
Пік зростання питомої ваги відвантаженої продукції припадає на 1992 р., а дебіторської заборгованості - на 1997 р. Це свідчить про скрутне становище, в якому опинилися підприємства. У зв'яз¬ку з поширенням кризи неплатежів підприємства не мали достат¬ніх коштів для закупівлі матеріальних цінностей, ціни на які знач¬но зросли.
Наведені дані свідчать, що стан і використання оборотного капі¬талу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. У свою чергу, стан економіки держави залежить від стану й використання оборотного капіталу окремого підприємства.[1]
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;
2) за методами планування, принципами організації та регулю¬вання;
3) за джерелами формування.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборот¬ні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кру¬гообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфе¬ри обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.
Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.