| Назва: | Форми власності |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24,67 KB |
| Скачувань: | 124 |
Постійне удосконалення акціонерних форм розвитку виробниц¬тва сприяло істотному зростанню числа власників акцій. На початку 50-х років у США налічувалося близько 6 млн акціонерів. Сьогодні кількість їх наблизилася до 50 млн. У цілому в країнах Заходу кожен третій дорослий мешканець є акціонером. Та справа не лише у кількісних перетвореннях. Найважливішими є якісні зміни у со¬ціальній структурі суспільства, що відбуваються завдяки цим проце¬сам. Акціонерна власність вносить суттєві корективи у спосіб взає¬модії робочої сили з засобами виробництва. На основі формування елементів прямого поєднання їх долається відчуження робітника (пра¬цюючого) від засобів і результатів праці, управління виробництвом. У кінцевому підсумку відбувається процес перетворення працівни¬ка на співвласника засобів виробництва. Досягається тотожність праці та власності.
Працівник за своїм соціальним статусом стає працюючим власником.
Завдяки цьому створюються умови для безпосередньої реалі¬зації індивідуальної власності людини на продуктивну силу її праці, тобто для виходу цієї основної ланки економічних відносин на рівень загальноцивілізаційних принципів розвитку.
Характерним є те, що під час роздержавлення та приватизації в Україні переважного розвитку набула корпоративна форма власності. Корпоративний сектор тепер є домінуючим в українській економіці. Станом на 1 січня 2001 р. на нього припадало 52,4 відсотка загальної кількості підприємств, на яких вироблялося 55,7 відсотка промисло¬вої продукції. Показовим є й те, що 21 млн громадян України стали власниками акцій та земельних паїв (табл.). Однак незрілість рин¬кових відносин в Україні заважає повній реалізації громадянами своїх прав як акціонерів. Згодом цей недолік буде подолано.
Всебічний розвиток корпорації не є єдиним процесом, що доко¬рінно змінює відносини приватнокапіталістичної власності, пози¬тивно заперечуючи її сутність.
Не зважаючи на виключно високу частку корпорацій у вироб¬ництві валового національного продукту, в країнах Заходу не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає кількість підприємств, що безпосередньо перебувають в індивідуальній приватній влас¬ності. Це так звані малі підприємства, які в останні десятиріччя отримали значний розвиток. В окремих країнах Заходу на них припадає до 40 і більше відсотків виробленої продукції. З погляду перспектив економічного розвитку, розуміння того, що приватнотрудова власність, на якій ґрунтується діяльність цих підприємств, не тільки не згортається, а й кількісно зростає, факт досить ва¬гомий.
Таблиця.
Структура власності промисловості України за 2001 р.
Форма власності Частка
за кількістю підприємств за обсягом виробництва
Державна 19,9 32,1
у тому числі: загальнодержавна комунальна 16,3 3,6 31,7 0,4
Колективна 79,1 67,7
Приватна 0,7 0,1
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав 0,2 0,05
Перевагою цих підприємств є високий динамізм, здатність, з од¬ного боку, швидко пристосовуватися до ринкового попиту, який по¬стійно змінюється, з іншого, - акумулювати технічні нововведення. В Україні малі підприємства також швидко розвиваються.
Складні та суперечливі процеси відбуваються у зв'язку з пере¬творенням інформатики на провідну ланку виробничого процесу, а самої інформації - на домінуючий об'єкт власності, основну форму багатства суспільства. Формуючи основу інтелектуальної власності, остання, на відміну від власності на матеріально-уречевлені засоби виробництва, не може себе реалізувати на суто приватній основі. Наслідком цього є те, що прогресуюче звуження на основі розвитку постіндустріальної технології сфери праці як діяльності зі створення предметно-уречевлених матеріальних благ означає одночасне згортання сфери панування приватної власності.
Для того щоб розібратися у змісті цих процесів, слід передусім виявити специфічні риси інформації як товару, що поступово перетворюється на основний виробничий ресурс постіндустріального суспільства. Інформація як носій вартості є об'єктом купівлі й продажу і у цьому відношенні мало чим відрізняється від звичайного товару - послуги, що є об'єктом приватної власності. У країнах, В що стають на шлях постіндустріального розвитку, посилюється конкурентна боротьба за володіння нею. Більше того, відбувається процес монополізації інформації, перетворення її на безпосередній В об'єкт приватної власності, інституцію економічної влади. Відповідно до цього формується новий соціальний прошарок людей - власників інформації.
Працівник за своїм соціальним статусом стає працюючим власником.
Завдяки цьому створюються умови для безпосередньої реалі¬зації індивідуальної власності людини на продуктивну силу її праці, тобто для виходу цієї основної ланки економічних відносин на рівень загальноцивілізаційних принципів розвитку.
Характерним є те, що під час роздержавлення та приватизації в Україні переважного розвитку набула корпоративна форма власності. Корпоративний сектор тепер є домінуючим в українській економіці. Станом на 1 січня 2001 р. на нього припадало 52,4 відсотка загальної кількості підприємств, на яких вироблялося 55,7 відсотка промисло¬вої продукції. Показовим є й те, що 21 млн громадян України стали власниками акцій та земельних паїв (табл.). Однак незрілість рин¬кових відносин в Україні заважає повній реалізації громадянами своїх прав як акціонерів. Згодом цей недолік буде подолано.
Всебічний розвиток корпорації не є єдиним процесом, що доко¬рінно змінює відносини приватнокапіталістичної власності, пози¬тивно заперечуючи її сутність.
Не зважаючи на виключно високу частку корпорацій у вироб¬ництві валового національного продукту, в країнах Заходу не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає кількість підприємств, що безпосередньо перебувають в індивідуальній приватній влас¬ності. Це так звані малі підприємства, які в останні десятиріччя отримали значний розвиток. В окремих країнах Заходу на них припадає до 40 і більше відсотків виробленої продукції. З погляду перспектив економічного розвитку, розуміння того, що приватнотрудова власність, на якій ґрунтується діяльність цих підприємств, не тільки не згортається, а й кількісно зростає, факт досить ва¬гомий.
Таблиця.
Структура власності промисловості України за 2001 р.
Форма власності Частка
за кількістю підприємств за обсягом виробництва
Державна 19,9 32,1
у тому числі: загальнодержавна комунальна 16,3 3,6 31,7 0,4
Колективна 79,1 67,7
Приватна 0,7 0,1
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав 0,2 0,05
Перевагою цих підприємств є високий динамізм, здатність, з од¬ного боку, швидко пристосовуватися до ринкового попиту, який по¬стійно змінюється, з іншого, - акумулювати технічні нововведення. В Україні малі підприємства також швидко розвиваються.
Складні та суперечливі процеси відбуваються у зв'язку з пере¬творенням інформатики на провідну ланку виробничого процесу, а самої інформації - на домінуючий об'єкт власності, основну форму багатства суспільства. Формуючи основу інтелектуальної власності, остання, на відміну від власності на матеріально-уречевлені засоби виробництва, не може себе реалізувати на суто приватній основі. Наслідком цього є те, що прогресуюче звуження на основі розвитку постіндустріальної технології сфери праці як діяльності зі створення предметно-уречевлених матеріальних благ означає одночасне згортання сфери панування приватної власності.
Для того щоб розібратися у змісті цих процесів, слід передусім виявити специфічні риси інформації як товару, що поступово перетворюється на основний виробничий ресурс постіндустріального суспільства. Інформація як носій вартості є об'єктом купівлі й продажу і у цьому відношенні мало чим відрізняється від звичайного товару - послуги, що є об'єктом приватної власності. У країнах, В що стають на шлях постіндустріального розвитку, посилюється конкурентна боротьба за володіння нею. Більше того, відбувається процес монополізації інформації, перетворення її на безпосередній В об'єкт приватної власності, інституцію економічної влади. Відповідно до цього формується новий соціальний прошарок людей - власників інформації.