| Назва: | Форми власності |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24,67 KB |
| Скачувань: | 124 |
Принципово нові процеси у відносинах власності зароджуються у зв'язку з розвитком сучасної технологічної революції та станов¬ленням постіндустріальної структури виробництва. Домінуючим об'єктом власності стає інформація, яка втілює у собі переважно витрати інтелектуальної робочої сили. Остання, на відміну від робо¬чої сили, що використовується у традиційних галузях економіки, поступово втрачає здатність відчуження від свого власника. Вона перестає бути товаром у традиційному розумінні. Водночас слід ура¬ховувати й докорінні зміни у структурі інформаційної економіки, процеси деконцентрації та індивідуалізації виробництва, а також інші перетворення технологічного способу виробництва. У своїй сукуп¬ності вони призводять до все більшого знецінення тих економічних засад, на яких в епоху індустріалізму ґрунтувалося відчуження від трудівника продуктивної сили його праці, розвивалася приватнокапіталістична власність на засоби виробництва.
Логіка сучасного економічного розвитку засвідчує ефек¬тивність змішаної багатоукладної економіки ринкового типу, яка функціонує на органічному поєднанні різних форм власності та використанні диференційованих механізмів регулювання і уп¬равління ними.
На цій основі, з одного боку, здійснюється демократизація відно¬син власності, з іншого - обмежуються економічний простір і діапа¬зон функціонування класичних форм приватнокапіталістичної власності, що утвердилася і дістала всебічний розвиток в умовах інду¬стріальної системи. Мається на увазі її еволюційно-позитивне само¬заперечення і формування на її місці економічних відносин прямого поєднання робочої сили і засобів виробництва. Завдяки цьому ство¬рюється фундамент для безпосередньої реалізації індивідуальної (приватнотрудової) власності людини на продуктивну силу її праці, тобто для виходу цієї основної ланки економічних відносин на рівень загальноцивілізаційних принципів розвитку.
5. Новітні тенденції в розвитку і вдосконаленню форм власності
Еволюційний процес розвитку висунув на домінуючі позиції корпоративну (акціонерну) форму власності. Тепер в економіці роз¬винених країн світу корпорації (акціонерні підприємства) є найбільш динамічною провідною структурою економіки. У США їхня частка у загальному обсязі реалізованої продукції становить майже 90 від¬сотків. У західних країнах на корпоративну форму власності припа¬дає 80-90 відсотків загального обсягу виробництва.
У чому ж переваги корпорації перед класичною формою приват¬ного підприємництва? Що забезпечило їй вихід на провідні позиції у сфері бізнесу?
Відповісти на ці запитання непросто через те, що йдеться про різноманітні чинники, які слід ураховувати. Та найбільш значущим тут є ось що. Особливість корпоративної форми власності поля¬гає у тому, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приват¬на власність (підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженням особистого, а отже, і суспіль¬ного багатства, право безстрокового успадкування). Більше того, кор¬порація примножує приватну власність. Особами, що володіють капіталом і отримують з цього прибуток, стає все більше громадян.
Водночас корпорація долає обмеженість, притаманну класичній формі приватної власності. Формуючи загальну структуру корпорації та зберігаючи себе в ній лише як юридичну інституцію володіння, приватнокапіталістична власність разом з тим заперечує себе економічно: вона реалізується через більш зрілі - колективні - форми організації виробництва. Йдеться про реалізацію через струк¬туру корпорації відомої формули про «позитивне заперечення при¬ватної власності».
Красномовним є історичний аспект становлення і розвитку кор¬порації. Перші акціонерні товариства з'явилися ще на початку мину¬лого століття. Однак, попри їхні очевидні переваги, законодавство всіляко стримувало їхній розвиток. Досить сказати, що для того щоб отримати дозвіл на створення корпорації, потрібно було спеціальне рішення законодавчих органів або королівської влади.
Становище змінилося лише на початку нинішнього століття. Тепер відповідно до законодавства багатьох країн світу корпорації можуть створюватися для будь-яких цілей, причому без обов'язкового доз¬волу законодавчих органів.
Варті уваги й ті переваги корпоративної форми власності, що ви¬значають її конкурентоспроможність. Це виключно висока виробни¬ча гнучкість і можливість акумулювати капітальні ресурси і кошти будь-якої належності.
Корпорація є майже бездоганним механізмом для мобіліза¬ції найбільших сум капіталу. Це - найдемократичніша форма власності.
Логіка сучасного економічного розвитку засвідчує ефек¬тивність змішаної багатоукладної економіки ринкового типу, яка функціонує на органічному поєднанні різних форм власності та використанні диференційованих механізмів регулювання і уп¬равління ними.
На цій основі, з одного боку, здійснюється демократизація відно¬син власності, з іншого - обмежуються економічний простір і діапа¬зон функціонування класичних форм приватнокапіталістичної власності, що утвердилася і дістала всебічний розвиток в умовах інду¬стріальної системи. Мається на увазі її еволюційно-позитивне само¬заперечення і формування на її місці економічних відносин прямого поєднання робочої сили і засобів виробництва. Завдяки цьому ство¬рюється фундамент для безпосередньої реалізації індивідуальної (приватнотрудової) власності людини на продуктивну силу її праці, тобто для виходу цієї основної ланки економічних відносин на рівень загальноцивілізаційних принципів розвитку.
5. Новітні тенденції в розвитку і вдосконаленню форм власності
Еволюційний процес розвитку висунув на домінуючі позиції корпоративну (акціонерну) форму власності. Тепер в економіці роз¬винених країн світу корпорації (акціонерні підприємства) є найбільш динамічною провідною структурою економіки. У США їхня частка у загальному обсязі реалізованої продукції становить майже 90 від¬сотків. У західних країнах на корпоративну форму власності припа¬дає 80-90 відсотків загального обсягу виробництва.
У чому ж переваги корпорації перед класичною формою приват¬ного підприємництва? Що забезпечило їй вихід на провідні позиції у сфері бізнесу?
Відповісти на ці запитання непросто через те, що йдеться про різноманітні чинники, які слід ураховувати. Та найбільш значущим тут є ось що. Особливість корпоративної форми власності поля¬гає у тому, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приват¬на власність (підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженням особистого, а отже, і суспіль¬ного багатства, право безстрокового успадкування). Більше того, кор¬порація примножує приватну власність. Особами, що володіють капіталом і отримують з цього прибуток, стає все більше громадян.
Водночас корпорація долає обмеженість, притаманну класичній формі приватної власності. Формуючи загальну структуру корпорації та зберігаючи себе в ній лише як юридичну інституцію володіння, приватнокапіталістична власність разом з тим заперечує себе економічно: вона реалізується через більш зрілі - колективні - форми організації виробництва. Йдеться про реалізацію через струк¬туру корпорації відомої формули про «позитивне заперечення при¬ватної власності».
Красномовним є історичний аспект становлення і розвитку кор¬порації. Перші акціонерні товариства з'явилися ще на початку мину¬лого століття. Однак, попри їхні очевидні переваги, законодавство всіляко стримувало їхній розвиток. Досить сказати, що для того щоб отримати дозвіл на створення корпорації, потрібно було спеціальне рішення законодавчих органів або королівської влади.
Становище змінилося лише на початку нинішнього століття. Тепер відповідно до законодавства багатьох країн світу корпорації можуть створюватися для будь-яких цілей, причому без обов'язкового доз¬волу законодавчих органів.
Варті уваги й ті переваги корпоративної форми власності, що ви¬значають її конкурентоспроможність. Це виключно висока виробни¬ча гнучкість і можливість акумулювати капітальні ресурси і кошти будь-якої належності.
Корпорація є майже бездоганним механізмом для мобіліза¬ції найбільших сум капіталу. Це - найдемократичніша форма власності.