| Назва: | внутрішня торгівля |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 91,86 KB |
| Скачувань: | 111 |
До передумов відносять спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні.
Одними з передумов розміщення внутрішньої торгівлі є історичні передумови. Розвиток та виникнення внутрішньої торгівлі на території сучасної України сягає найдавніщих часів. За часів Київської Русі та існування Володимиро-Волинського і Галицько-Волинського князівств територія знаходилась на перехресті європейських торгових шляхів, що сприяло розвитку господарства і суспільно-політичних відносин. В цю епоху виникає ряд міст ( Володимир-Волинський, Луцьк, Турійськ, Ратне, Олика, Камінь-Каширський, Перемиль та ін.), які відіграли значну роль у посиленні економічних, торговельних та культурних зв’язків з народами Західної і Східної Європи.
В центрі великих поселень були розташовані городища, які виконували не тільки оборонні чи адміністративні функції, а й відігравали значну роль у торгівлі. Про розвиток тогочасної торгівлі свідчать численні скарби монет, знайдених в різних районах України. Їх характер вказує на зв’язки волинян з Прибалтикою, Західною Європою, Північним Причорномор’ям. Через Південну Волинь в Х ст. проходив головний торговельний шлях, що з’єднував Русь-Україну із Західною Європою. Він вів з Києва на Краків, Прагу, Регенсбург. Хутра, мед та віск були найважливішими товарами України її торгівлі з іншими країнами.
Прийняття християнства у 988 році призвело до значних змін у суспільному житті русів, в тому числі й в соціально-економічній сфері. З’явилися нові міста, швидко розвивалися старі, будувалися храми, монастирі. Подальший розвиток старих і нових ремесел сприяв розширенню внутрішньої і зовнішньої торгівлі.
Величезних руйнувань зазнала Русь 1241 року, коли монголо-татарська навала призвела до знищення більшості міст і сіл, в тому числі столичного Києва. Загинуло багато мирних жителів. У своєму економічному розвитку руські землі були відкинуті на багато років назад. На економіці краю негативно позначилось зміщення на південь Європи великого торговельного шляху Схід – Захід. Це було пов’язано з політичною нестабільністю Східної Європи у ХІІ-ХІІІ ст. Натомість, в цей час Україна зав’язала нові торговельні зв’язки, зокрема з Литвою, Тевтонським орденом, Данцигом, а також зміцнила старі – з Польщею, Німеччиною, Угорщиною. У Києві існувала ціла колонія німецьких купців. Тоді ж там з’явилась перша митниця.
У ХV ст. економічне життя України набуло знов значного розвитку. Починаючи з ХV ст., магнати й шляхта прагнули розширяти свої орні землі, щоб виробляти більше продуктів на продаж. Це було зумовлено значним розвитком внутрішньої торгівлі. В цей час отримують розвиток ремесла, різні промисли, торгівлі. На базі виявлених тут родовищ залізної руди провадилося виробництво заліза. Все це сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі, збільшенню кількості торгів та ярмарків. На Захід з України вивозили хліб, ліс, худобу та інші товари. Протягом ХV-XVI ст. переважна більшість українських міст отримало самоврядування за магдебурзьким правом, що відіграло певну позитивну роль у їх розвитку.
Центром торгівлі на цей час був Київ – один з центрів міжнародної торгівлі. В місті йшла жвава торгівля, відбувалися багатолюдні ярмарки. В 1552 році в Києві було 130 крамниць. Київ підтримував жваві торговельні зв’язки з містами Російської держави, країнами Західної і Східної Європи. Із Туреччини сюди надходили прянощі, оксамит, шовкові і парчові тканини, зброя, кінська збруя, коні, сіль, із Франції – шерстяні і шовкові тканини, вино, цукор, аптекарські товари; з Угорщини – вино, мідь, ножі; з Чехії – сукна; з Російської держави – хутра.
Через західні міста у західні країни вивозилася значна кількість сільськогосподарських продуктів. Поряд із Володимиром - Волинським і Брестом Луцьк був одним із головних пунктів, через які за кордон вивозили мед і віск, а також хліб, худобу, шкіру, рибу, хутра тощо. Купці з Луцька торгували у багатьох країнах, зокрема бували у Москві.
В середині XVII ст. торгівля погіршилася, оскільки після визвольної війни 1648-1654рр. Україна вийшла дуже розореною. Більшість населених пунктів було спалено, зруйновано. Кількість населення дуже зменшилась. Розвиток міст, ремесел і торгівлі сповільнився, економіці України перешкоджали часті війни що тривали до середини XVII ст.
У 1795 році за третім поділом Польщі значна частина українських земель відійшла до Росії. Це сприяло економічному і культурному розвитку краю. З 1861 року по 1900 рік потужного розвитку набула промисловість. Найбільш поширені були цукрові, млинарські, деревообробні, горілчані підприємства. Значний вплив на розвиток народного господарства мало будівництво залізниць, шосейних шляхів. Хоча промисловий розвиток кінця XIX – початку ХХ ст. не оминув і українські, все ж вони і надалі лишалися глухою аграрною провінцією у складі Російської імперії.
Одними з передумов розміщення внутрішньої торгівлі є історичні передумови. Розвиток та виникнення внутрішньої торгівлі на території сучасної України сягає найдавніщих часів. За часів Київської Русі та існування Володимиро-Волинського і Галицько-Волинського князівств територія знаходилась на перехресті європейських торгових шляхів, що сприяло розвитку господарства і суспільно-політичних відносин. В цю епоху виникає ряд міст ( Володимир-Волинський, Луцьк, Турійськ, Ратне, Олика, Камінь-Каширський, Перемиль та ін.), які відіграли значну роль у посиленні економічних, торговельних та культурних зв’язків з народами Західної і Східної Європи.
В центрі великих поселень були розташовані городища, які виконували не тільки оборонні чи адміністративні функції, а й відігравали значну роль у торгівлі. Про розвиток тогочасної торгівлі свідчать численні скарби монет, знайдених в різних районах України. Їх характер вказує на зв’язки волинян з Прибалтикою, Західною Європою, Північним Причорномор’ям. Через Південну Волинь в Х ст. проходив головний торговельний шлях, що з’єднував Русь-Україну із Західною Європою. Він вів з Києва на Краків, Прагу, Регенсбург. Хутра, мед та віск були найважливішими товарами України її торгівлі з іншими країнами.
Прийняття християнства у 988 році призвело до значних змін у суспільному житті русів, в тому числі й в соціально-економічній сфері. З’явилися нові міста, швидко розвивалися старі, будувалися храми, монастирі. Подальший розвиток старих і нових ремесел сприяв розширенню внутрішньої і зовнішньої торгівлі.
Величезних руйнувань зазнала Русь 1241 року, коли монголо-татарська навала призвела до знищення більшості міст і сіл, в тому числі столичного Києва. Загинуло багато мирних жителів. У своєму економічному розвитку руські землі були відкинуті на багато років назад. На економіці краю негативно позначилось зміщення на південь Європи великого торговельного шляху Схід – Захід. Це було пов’язано з політичною нестабільністю Східної Європи у ХІІ-ХІІІ ст. Натомість, в цей час Україна зав’язала нові торговельні зв’язки, зокрема з Литвою, Тевтонським орденом, Данцигом, а також зміцнила старі – з Польщею, Німеччиною, Угорщиною. У Києві існувала ціла колонія німецьких купців. Тоді ж там з’явилась перша митниця.
У ХV ст. економічне життя України набуло знов значного розвитку. Починаючи з ХV ст., магнати й шляхта прагнули розширяти свої орні землі, щоб виробляти більше продуктів на продаж. Це було зумовлено значним розвитком внутрішньої торгівлі. В цей час отримують розвиток ремесла, різні промисли, торгівлі. На базі виявлених тут родовищ залізної руди провадилося виробництво заліза. Все це сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі, збільшенню кількості торгів та ярмарків. На Захід з України вивозили хліб, ліс, худобу та інші товари. Протягом ХV-XVI ст. переважна більшість українських міст отримало самоврядування за магдебурзьким правом, що відіграло певну позитивну роль у їх розвитку.
Центром торгівлі на цей час був Київ – один з центрів міжнародної торгівлі. В місті йшла жвава торгівля, відбувалися багатолюдні ярмарки. В 1552 році в Києві було 130 крамниць. Київ підтримував жваві торговельні зв’язки з містами Російської держави, країнами Західної і Східної Європи. Із Туреччини сюди надходили прянощі, оксамит, шовкові і парчові тканини, зброя, кінська збруя, коні, сіль, із Франції – шерстяні і шовкові тканини, вино, цукор, аптекарські товари; з Угорщини – вино, мідь, ножі; з Чехії – сукна; з Російської держави – хутра.
Через західні міста у західні країни вивозилася значна кількість сільськогосподарських продуктів. Поряд із Володимиром - Волинським і Брестом Луцьк був одним із головних пунктів, через які за кордон вивозили мед і віск, а також хліб, худобу, шкіру, рибу, хутра тощо. Купці з Луцька торгували у багатьох країнах, зокрема бували у Москві.
В середині XVII ст. торгівля погіршилася, оскільки після визвольної війни 1648-1654рр. Україна вийшла дуже розореною. Більшість населених пунктів було спалено, зруйновано. Кількість населення дуже зменшилась. Розвиток міст, ремесел і торгівлі сповільнився, економіці України перешкоджали часті війни що тривали до середини XVII ст.
У 1795 році за третім поділом Польщі значна частина українських земель відійшла до Росії. Це сприяло економічному і культурному розвитку краю. З 1861 року по 1900 рік потужного розвитку набула промисловість. Найбільш поширені були цукрові, млинарські, деревообробні, горілчані підприємства. Значний вплив на розвиток народного господарства мало будівництво залізниць, шосейних шляхів. Хоча промисловий розвиток кінця XIX – початку ХХ ст. не оминув і українські, все ж вони і надалі лишалися глухою аграрною провінцією у складі Російської імперії.