| Назва: | Функції грошей |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 12,54 KB |
| Скачувань: | 91 |
інфляція – це прцес зростання загального рівня цін в країні внаслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші „дешевіють”, а ціни набувають тенденції до зростання. Розрізняють „класичну” і сучасну інфляцію.
Для „класичної” інфляції характерним є її тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, які збільшували видатки держави, тощо). Сучасна інфляція має сталий характер. Вона перетворилась в постійний елемент процесу відтворення.
Причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей. Однак навіть після того, як грошова емісія взята під строгий контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що в інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною.
При інфляції попиту надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, держави і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це не минуче веде до зростання рівня цін.
Не менш небезпечною є інфляція витрат, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають нового збільшення витрат при купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову „штовхає” ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються
Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, - це зростання номінальної заробітної плати і ціни на сировину і енергію.
Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що оберігаються „накручуванням” цін, веде до раптового, непередбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо – на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України.
Найбільш узагальнюючою, але внаслідок цього надто абстрактною (оскільки вона зумовлює ряд інших деформацій, вад економічної системи) причиною інфляції є тотальне одержавлення економіки, внаслідок чого її називають державною економікою.
Серед найважливіших, але більш конкретних причин інфляції у країнах СНД, у тому числі в Україні, слід назвати, по-перше, глибоку деформацію основних пропорцій народного господарства. По-друге, надмірна мілітаризація економіки. Надмірні витрати на військові цілі призводять до дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, зумовлює зростання внутрішнього боргу і випуск в обіг зайвої маси грошей. По-третє, значна монополізація економіки. У ряді галузей колишнього СРСР налічувалось 1100 підприємств, які були єдиними виробниками продукції, проводили політику монопольного ціноутворення.
Ще однією причиною інфляції є дотація державою нерентабельних підприємств, колгоспів і радгоспів, неефективного капітального будівництва.
Специфічною для України причиною поширення інфляційних процесів у 1992-1993 рр. стали популістські та економічно недостатньо обгрунтовані постанови Верховной ради, які збільшували дефіцит державного бюджету.
Причиною швидкого зростання цін у країнах СНД є також наявність маси посередників між виробниками і споживачами. В Україні їх нерідко буває до п’яти, в результаті чого ціна товару підвищується в 4-5 разів. Зростання інфляції спричинюють значні витрати уряду на управління та інші фактори.
Узагальнюючи розвиток інфляції, слід виділити три її види: 1) „повзуча”, коли ціни зростають у незначному обсязі (до 5% за рік); 2) „галопуюча” – коли ціни зростають за рік на 10% і трохи більше; 3) „гіперінфляція” – коли ціни зростають на 1-2% щоденно.
В Україні ціни у 1992 р. зростали щомісяця в середньому на 170%, що свідчило про супергіперінфляцію.
Крім внутрішніх причин інфляції, про які мовилося вище, існують і зовнішні фактори. Це, по-перше, зростання цін на імпортні товари та послуги. Так, протягом 1992 р. ціни на нафтопродукти, які закуповувала Україна, зросли у 300 разів. По-друге, обмін у банках іноземної валюти на національну, оскільки на депозитних рахунках банків з’являються додатково випущені національні гроші. В Україні замість захисту споживчого ринку (як це проголошувалося з моменту його введення) купоно-карбованець став засобом спустошення і без того мізерного ринку товарів. За цих умов, втративши довіру до купона і, щоб зберегти свої гроші від знецінювання, частина населення навіть за спекулятивними цінами купувала долари, іншу іноземну валюту. По-третє, структурні світові кризи (енергетична, сировинна тощо). Внаслідок комулятивної дії факторів ціни в Україні у 1992-1993 рр. зросли в 2569 разів.
Для „класичної” інфляції характерним є її тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, які збільшували видатки держави, тощо). Сучасна інфляція має сталий характер. Вона перетворилась в постійний елемент процесу відтворення.
Причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей. Однак навіть після того, як грошова емісія взята під строгий контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що в інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною.
При інфляції попиту надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, держави і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це не минуче веде до зростання рівня цін.
Не менш небезпечною є інфляція витрат, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають нового збільшення витрат при купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову „штовхає” ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються
Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, - це зростання номінальної заробітної плати і ціни на сировину і енергію.
Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що оберігаються „накручуванням” цін, веде до раптового, непередбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо – на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України.
Найбільш узагальнюючою, але внаслідок цього надто абстрактною (оскільки вона зумовлює ряд інших деформацій, вад економічної системи) причиною інфляції є тотальне одержавлення економіки, внаслідок чого її називають державною економікою.
Серед найважливіших, але більш конкретних причин інфляції у країнах СНД, у тому числі в Україні, слід назвати, по-перше, глибоку деформацію основних пропорцій народного господарства. По-друге, надмірна мілітаризація економіки. Надмірні витрати на військові цілі призводять до дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, зумовлює зростання внутрішнього боргу і випуск в обіг зайвої маси грошей. По-третє, значна монополізація економіки. У ряді галузей колишнього СРСР налічувалось 1100 підприємств, які були єдиними виробниками продукції, проводили політику монопольного ціноутворення.
Ще однією причиною інфляції є дотація державою нерентабельних підприємств, колгоспів і радгоспів, неефективного капітального будівництва.
Специфічною для України причиною поширення інфляційних процесів у 1992-1993 рр. стали популістські та економічно недостатньо обгрунтовані постанови Верховной ради, які збільшували дефіцит державного бюджету.
Причиною швидкого зростання цін у країнах СНД є також наявність маси посередників між виробниками і споживачами. В Україні їх нерідко буває до п’яти, в результаті чого ціна товару підвищується в 4-5 разів. Зростання інфляції спричинюють значні витрати уряду на управління та інші фактори.
Узагальнюючи розвиток інфляції, слід виділити три її види: 1) „повзуча”, коли ціни зростають у незначному обсязі (до 5% за рік); 2) „галопуюча” – коли ціни зростають за рік на 10% і трохи більше; 3) „гіперінфляція” – коли ціни зростають на 1-2% щоденно.
В Україні ціни у 1992 р. зростали щомісяця в середньому на 170%, що свідчило про супергіперінфляцію.
Крім внутрішніх причин інфляції, про які мовилося вище, існують і зовнішні фактори. Це, по-перше, зростання цін на імпортні товари та послуги. Так, протягом 1992 р. ціни на нафтопродукти, які закуповувала Україна, зросли у 300 разів. По-друге, обмін у банках іноземної валюти на національну, оскільки на депозитних рахунках банків з’являються додатково випущені національні гроші. В Україні замість захисту споживчого ринку (як це проголошувалося з моменту його введення) купоно-карбованець став засобом спустошення і без того мізерного ринку товарів. За цих умов, втративши довіру до купона і, щоб зберегти свої гроші від знецінювання, частина населення навіть за спекулятивними цінами купувала долари, іншу іноземну валюту. По-третє, структурні світові кризи (енергетична, сировинна тощо). Внаслідок комулятивної дії факторів ціни в Україні у 1992-1993 рр. зросли в 2569 разів.