1 2 3 4 5 6 7 8 9

ще А.Сміт.Ним був проголошений принцип “невидимої руки”: кожний

індивід, переслідуючи тільки свої егоїстичні цілі, як би направляючись

чієюсь невидимою рукою в інтересах досягнення найбільшого блага для всіх.При всіх недоліках конкурентної системи вона діє вже не перше сторіччя.Вона задовольняє по меншій мірі першій потребі, предста-

вленому до любого соціального організму: вона здатна вижити.Система

конкурентних ринкових цін являється досить ефективним способом рі-

шення трьох корінних взаємопов'язаних економічних проблем: що, як

і для кого виробляти? Через систему конкурентних ринкових цін вста-

новлюються всі необхідні пропорції суспільного виробництва.

В Західній економічній літературі широке поширення отримала мо-

дель “досконалої конкуренції”. Досконала конкуренція--це абстракт-

на теоретична модель, змальовуючи функціонування ідеальної децент-

ралізованої економічної системи.Господарські зв'язки в цій системі ор-

ганізовуються на принципах вільного обміну між незалежними еконо-

мічними суб'єктами.

Основними ознаками досконала конкуренції являється відсутність можливості зі сторони любого виробника, продавця чи покупця здійс-

нювати будь-який вплив на загальний рівень ринкової ціни певного то-

вару. Досконалий конкурент--це той, хто може продати (чи купити)

все, що він забажає, по існуючій ринковій ціні, але не в змозі помітно

вплинути на ціну в сторону підвищення чи зниження.

Передумови досконалої конкуренції:

наявність в кожній галузі багаточисленних виробників;

виробників так багато, що ні один і них невзмозі самостійно вплинути на параметри ринкової рівноваги-об'єму попиту, пропозиції, ціни;

всі виробники користуються приблизно однаковими технічними за-

собами;

всі виробники випускають приблизно однакові об'єми продукції;

реалізована на ринку продукція ідентична по якості;

наявність багаточисленного контингенту покупців, які купують приблизно рівну кількість продукції;

відсутність обмежень локально-територіального характеру, що пере-

дбачає перш за все розвинуті транспортні та торгівельні зв'язки, розвинуту торгово-банківську систему;

миттєва передача господарської інформації (кінцевий споживач має інформацію про характеристику купуємого товару);

миттєва реакція попиту та пропозиції кожного учасника на ринкові системи. Під зміною попиту та пропозицією ринкова ціна рівноваги відразу змінюється.

Модель досконалої конкуренції на абстрактному рівні показує найбільш загальні властивості ринкового механізму. Однак ця мо-

дель і не претендує на реалізм. В реальному економічному житті до-

сконалоі конкуренції ніколи не було і бути не може. Але її елементи в тій чи іншій мірі завжди мають місце. Практика ділового життя в цілому відповідає умовам “ недосконалої конкуренції”.

“Степінь недосконалості” конкуренції може бути різним. Виділяють три моделі незаконної конкуренції”монополія, олігополія, диференціація продуту.

Монополія-це окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес утворення і привлас-

нюють високі (монопольні) прибутки.

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворень-без-

посереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою мо-

нополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші фо-

рми монополістичних об'єднань-картелі та синдикати.

Конкуренція між декількома потужними фірмами називаються

олігополією. На одному ринку стикаються інтереси декількох поту-

жних фірм, кожна з яких мають певну ринкову владу. Олігополії бувають двох видів. На галузевому ринку господарюють невелика кількість продавців ідентичної продукції. Продукція відрізняється не суттєво. Але на неї можна встановити різну ціну, що привабить чи відштовхне покупців. Виробник, таким чином, має деякий контроль

над цінами. У зручному випадку на галузевому ринку мається неве-

лике число диференційованої продукції ( наприклад, ринок машин).

Третя модель недосконалої конкуренції має місце , коли на ринку богато продавців, але продукція їх ідентична. У продукції є розбіжно-

сті ( реальні чи уявні ), які дозволяють продавцю назначати свою ціну. Це модель “диференціації продуктів”. Під цим терміном розуміють всі фактори, які обумовили відносно стійку перевагу по-

купців, віддаючи одним видам взаємозаміняємій продукції порів-

няно з іншими . Наявність деференціації продукції зменшується значення цінової конкуренції. Покупці реагують в меншій мірі ні зміну цін взаїмозаміняючих товарів, виходячи з власних стійких переваг.

Розрізняють форми нецінової конкуренції, їх ділять на основні групи: конкуренція по продукту та конкуренція по умовах продажу.

Конкуренція по продукту проявляється в бажанні захватити части-

ну галезевого ринку конкурента шляхом випуску нового асортимен-

1 2 3 4 5 6 7 8 9