| Назва: | Економічний ринок |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 37,29 KB |
| Скачувань: | 20 |
Економічний ринок
1. СУТНІСТЬ РИНКУ, ЙОГО ФУНКЦІЇ УМОВИ ФОРМУВАННЯ
ПОНЯТТЯ РИНКУ
З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово «ринок» асоціюється з базаром - місцем обміну вироблених благ. Це правильно лише частково. Ринок - поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є рин¬ки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації). Це фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зер¬но, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покуп¬цями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки. Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробницт¬ва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувало¬ся це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно са¬мостійних, юридичне незалежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку.
У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухиль¬но зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого - роз¬виваються засоби зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися за до-156
'помогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити такий висновок.
Ринок - це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу.
Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у не-ринковій формі - наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.
Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має дося¬гатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.
Як бачимо, ринок - це механізм координації різноманітної діяль¬ності людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринко¬вий механізм, чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг, взуття, продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки, відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?
Розглянемо, як функціонує ринок, який ніхто не створював (рис. 1).
Рис. 1. Схема функціонування ринку
Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти.
1. Що виробляти, які товари, послуги, визначають не парламент чи уряд, а покупці та продавці. Перші платять гроші за певні товари, які представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і приносять прибуток. Адже, якщо немає попиту на якийсь то¬вар, то на його виробництво будуть витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча сила, а отже, і фірма чи виробник матимуть збитки. Ясно і те, що покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже, головну роль у вирішення питання, що виробля¬ти, у ринковому механізмі належить ціні.
2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробника¬ми. Застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію ви¬робництва, суб'єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати виробництва вищі за суспільне необхідні, а отже, продава¬тимуть свої товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва, що мож¬ливо завдяки запровадженню нової техніки, технології, організації виробництва тощо.
3. Для кого виробляти товари, визначає попит. Якщо населен¬ня отримує високі доходи, то воно може купувати різноманітні това¬ри. У тому разі, коли більшість населення країни має обмежені дохо¬ди, вона купуватиме лише предмети першої необхідності. У першо¬му випадку попит стимулюватиме виробництво, а в другому - де-стимулюватиме і зумовлюватиме його згортання.
Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва є підприємства, фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то ку¬пують чинники виробництва (матеріали, сировину, техніку, робочу силу), що сприяє розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.
Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і іноземні фірми, що також визначає спрямованість виробництва.
1. СУТНІСТЬ РИНКУ, ЙОГО ФУНКЦІЇ УМОВИ ФОРМУВАННЯ
ПОНЯТТЯ РИНКУ
З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово «ринок» асоціюється з базаром - місцем обміну вироблених благ. Це правильно лише частково. Ринок - поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є рин¬ки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації). Це фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зер¬но, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покуп¬цями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки. Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробницт¬ва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувало¬ся це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно са¬мостійних, юридичне незалежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку.
У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухиль¬но зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого - роз¬виваються засоби зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися за до-156
'помогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити такий висновок.
Ринок - це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу.
Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у не-ринковій формі - наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.
Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має дося¬гатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.
Як бачимо, ринок - це механізм координації різноманітної діяль¬ності людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринко¬вий механізм, чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг, взуття, продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки, відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?
Розглянемо, як функціонує ринок, який ніхто не створював (рис. 1).
Рис. 1. Схема функціонування ринку
Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти.
1. Що виробляти, які товари, послуги, визначають не парламент чи уряд, а покупці та продавці. Перші платять гроші за певні товари, які представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і приносять прибуток. Адже, якщо немає попиту на якийсь то¬вар, то на його виробництво будуть витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча сила, а отже, і фірма чи виробник матимуть збитки. Ясно і те, що покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже, головну роль у вирішення питання, що виробля¬ти, у ринковому механізмі належить ціні.
2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробника¬ми. Застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію ви¬робництва, суб'єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати виробництва вищі за суспільне необхідні, а отже, продава¬тимуть свої товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва, що мож¬ливо завдяки запровадженню нової техніки, технології, організації виробництва тощо.
3. Для кого виробляти товари, визначає попит. Якщо населен¬ня отримує високі доходи, то воно може купувати різноманітні това¬ри. У тому разі, коли більшість населення країни має обмежені дохо¬ди, вона купуватиме лише предмети першої необхідності. У першо¬му випадку попит стимулюватиме виробництво, а в другому - де-стимулюватиме і зумовлюватиме його згортання.
Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва є підприємства, фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то ку¬пують чинники виробництва (матеріали, сировину, техніку, робочу силу), що сприяє розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.
Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і іноземні фірми, що також визначає спрямованість виробництва.