| Назва: | Природоохоронна діяльність у Вінницькій області |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 123,51 KB |
| Скачувань: | 83 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39
В результаті водної ерозії щорічно в області втрачається 5,9 млн. т ґрунту, який містить 153,5 тис. т гумусу, 8,8 тис. т азоту, 8,1 тис. т фосфору і 81,9 тис. т калію. В перерахунку на еквівалентну кількість добрив ці втрати виражаються втратами 2,3 млн. т гною, 25,2 тис. т аміачної селітри, 43,1 тис. т суперфосфату і 199,6 тис. т калійної солі.
Як бачимо, водна ерозія наносить величезні втрати сільськогосподарському виробництву області.
Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє:
інтенсивне розорювання схилових земель (більше 30) і вирощування на них просапних культур (особливо цукрових буряків);
відсутність комплексів в проведенні протиерозійних заходів;
перенасичення просапними культурами структури посівних площ.
Відповідно нормативів для оцінки ерозійної небезпеки: розораність території області – 65%, сільськогосподарських угідь – 86%, в тому розораність схилів > 20 – 80%, співвідношення ріллі до стабільних земельних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болото) – 2,7, - клас ерозійної небезпеки в області – сильний і катастрофічний.
Для одержання максимального врожаю і високої якості продукції необхідно створити і підтримувати оптимальну реакцію ґрунтового розчину. Більшість сільськогосподарських культур вимагає слабокислу та близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину.
Ґрунти області мають в основному слабокислу, близьку до нейтральної та нейтральну реакцію ґрунтового розчину (1165,8 тис. га – 92,2% від обстеженої площі). Тільки 97,8 тис. га потребують першочергового вапнування (таблиця 5).
Систематичне внесення фосфорних добрив істотно підвищує вміст як загального фосфору, так і його рухомих форм. Інтенсивність нагромадження доступних фосфатів неоднакова на різних типах ґрунтів. 88,2% або 1113,9 тис. га обстежених ґрунтів мають середній, підвищений, високий і навіть дуже високий вміст рухомого фосфору і тільки 149,7 тис. га або 11,8% - низький і навіть дуже низький.
Родючість ґрунтів щодо калію визначається динамічними показниками вмісту його рухомих і фіксованих сполук, зумовлених генетичними властивостями ґрунтів. Збільшення вмісту рухомого калію у ґрунтах пов’язано насамперед із внесенням добрив. Взаємодіючи з ґрунтом, калійні добрива створюють сполуки різної розчинності, рухомості і доступності сільськогосподарським культурам. В межах кожного типу ґрунтів здатність поповнювати запаси обмінного калію в міру його засвоєння культурами різна. Так 879,5 тис. га або 69,6% ґрунтів області характеризуються підвищенням, високим і навіть дуже високим вмістом обмінного калію, 380,4 тис. га (22,5%) – середнім і 3,7 тис. га (0,3%) – низьким.
Перевищення мінеральних добрив над органічними може обумовлювати істотні зміни вбирного комплексу чорноземних ґрунтів. За даними стаціонарних дослідів при такому співвідношенні збільшується рухомість гумусу, з колоїдного комплексу вилуговується кальцій, відбувається підкислення ґрунтового розчину.
Використання підвищених доз мінеральних добрив, може негативно впливати на навколишнє середовище: викликати підкислення ґрунтового розчину, забруднення ґрунтових вод в результаті фільтрації добрив (особливо азотних), нагромадження надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва, забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесу ерозії.
Що ж до радіоактивного забруднення, то найбільше забруднені ґрунти Чечельницького, Тульчинського, Немирівського і Шаргородського районів. 190,5 тис. га земель знаходиться в зоні посиленого радіаційного контролю, що становить 7,2% від загальної площі області. В цій же зоні знаходиться 89 населених пунктів.
Для зменшення доступу радіоактивних речовин в умовах Вінницької області найбільш ефективними заходами є вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення органічних і мінеральних добрив, якісний обробіток ґрунтів з застосуванням оранки на всю глибину орного шару.
Зрошуванням в області охоплено 24,0 тис. га, з яких 4,8 тис. га потребують підвищення технічного рівня гідромеліоративних систем. Води всіх джерел придатні для зрошування. Засолених і солонцюватих ґрунтів в області не виявлено.
Площа осушених земель 57,3 тис. га, з них 56,4 тис. га сільськогосподарські угіддя, з яких на площі 2,8 тис. га необхідно провести реконструкцію відновлення осушної мережі.
Сучасне використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що призвело до деструктивних процесів в агроландшафтах, а в окремих регіонах до екологічної кризи.
Внаслідок незадовільного фінансування знизились темпи робіт з освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно – меліоративною організацією території.
Як бачимо, водна ерозія наносить величезні втрати сільськогосподарському виробництву області.
Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє:
інтенсивне розорювання схилових земель (більше 30) і вирощування на них просапних культур (особливо цукрових буряків);
відсутність комплексів в проведенні протиерозійних заходів;
перенасичення просапними культурами структури посівних площ.
Відповідно нормативів для оцінки ерозійної небезпеки: розораність території області – 65%, сільськогосподарських угідь – 86%, в тому розораність схилів > 20 – 80%, співвідношення ріллі до стабільних земельних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болото) – 2,7, - клас ерозійної небезпеки в області – сильний і катастрофічний.
Для одержання максимального врожаю і високої якості продукції необхідно створити і підтримувати оптимальну реакцію ґрунтового розчину. Більшість сільськогосподарських культур вимагає слабокислу та близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину.
Ґрунти області мають в основному слабокислу, близьку до нейтральної та нейтральну реакцію ґрунтового розчину (1165,8 тис. га – 92,2% від обстеженої площі). Тільки 97,8 тис. га потребують першочергового вапнування (таблиця 5).
Систематичне внесення фосфорних добрив істотно підвищує вміст як загального фосфору, так і його рухомих форм. Інтенсивність нагромадження доступних фосфатів неоднакова на різних типах ґрунтів. 88,2% або 1113,9 тис. га обстежених ґрунтів мають середній, підвищений, високий і навіть дуже високий вміст рухомого фосфору і тільки 149,7 тис. га або 11,8% - низький і навіть дуже низький.
Родючість ґрунтів щодо калію визначається динамічними показниками вмісту його рухомих і фіксованих сполук, зумовлених генетичними властивостями ґрунтів. Збільшення вмісту рухомого калію у ґрунтах пов’язано насамперед із внесенням добрив. Взаємодіючи з ґрунтом, калійні добрива створюють сполуки різної розчинності, рухомості і доступності сільськогосподарським культурам. В межах кожного типу ґрунтів здатність поповнювати запаси обмінного калію в міру його засвоєння культурами різна. Так 879,5 тис. га або 69,6% ґрунтів області характеризуються підвищенням, високим і навіть дуже високим вмістом обмінного калію, 380,4 тис. га (22,5%) – середнім і 3,7 тис. га (0,3%) – низьким.
Перевищення мінеральних добрив над органічними може обумовлювати істотні зміни вбирного комплексу чорноземних ґрунтів. За даними стаціонарних дослідів при такому співвідношенні збільшується рухомість гумусу, з колоїдного комплексу вилуговується кальцій, відбувається підкислення ґрунтового розчину.
Використання підвищених доз мінеральних добрив, може негативно впливати на навколишнє середовище: викликати підкислення ґрунтового розчину, забруднення ґрунтових вод в результаті фільтрації добрив (особливо азотних), нагромадження надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва, забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесу ерозії.
Що ж до радіоактивного забруднення, то найбільше забруднені ґрунти Чечельницького, Тульчинського, Немирівського і Шаргородського районів. 190,5 тис. га земель знаходиться в зоні посиленого радіаційного контролю, що становить 7,2% від загальної площі області. В цій же зоні знаходиться 89 населених пунктів.
Для зменшення доступу радіоактивних речовин в умовах Вінницької області найбільш ефективними заходами є вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення органічних і мінеральних добрив, якісний обробіток ґрунтів з застосуванням оранки на всю глибину орного шару.
Зрошуванням в області охоплено 24,0 тис. га, з яких 4,8 тис. га потребують підвищення технічного рівня гідромеліоративних систем. Води всіх джерел придатні для зрошування. Засолених і солонцюватих ґрунтів в області не виявлено.
Площа осушених земель 57,3 тис. га, з них 56,4 тис. га сільськогосподарські угіддя, з яких на площі 2,8 тис. га необхідно провести реконструкцію відновлення осушної мережі.
Сучасне використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що призвело до деструктивних процесів в агроландшафтах, а в окремих регіонах до екологічної кризи.
Внаслідок незадовільного фінансування знизились темпи робіт з освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно – меліоративною організацією території.