| Назва: | Чорнобильський біосферний заповідник |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,32 KB |
| Скачувань: | 46 |
Клімат Причорноморської низовини теплий, але, незважаючи на приморське положення, континентальний і сухий. Він характеризується відносно низькою вологістю повітря, незначною кількістю опадів і відносно великою добовою та річною амплітудою коливаннь температури повітря. Середньорічна температура 10,8°.
Середня тривалість вегетаційного періода (з середньодобовою температурою 5° і вищє) складає в різних пунктах від 226 до 232 діб. Вегетаційний період починається 15-20 квітня і закінчується 5-10 листопада, іноді значно пізніше (10-15грудня).
Середньорічна кількість опадів складає 235 мм. В окремі роки іх сума різко коливається від 209 до 430 мм. Найбільш інтенсивно опади випадають влітку(червень-липень) у вигляді зливних дощів. Меньш за все опадів приходиться на зиму. Характерною особливістю є весняно - літні роси і сильні тумани, котрі починаються середині листопада і закінчуються в травні.
Заповідна акваторія в 5 разів перевщує по своєму розміру заповідну теріторію. Тендрівська та Ягорлицька затоки завдяки особливостям їх гідрологічного, гідрохімчного та гідробіологічного режимів є унікальними водоймами північно - західної частини Чорного моря. Вони мають велике значення для відтворення і нагула основних промислових видів риб, а багаті кормом мілководдя використовуються великою кількістю гніздящихся, перельотних і зимуючих водно-болотних птахів.
Тендрівська затока площею 630 кілометрів квадратних розташована в найбільш складній по своїй будові береговій області південно - західної частини Чорного моря, відгорожена від моря Тендрівською косою довжиною біля 70км і шириною до 3км. Півострів Білі Кучугури і підводна гряда, яка від нього відходить, розділяють затоку на західну і східну частини. Західна, найбільш глибоководна частина затоки площею 360 кілометрів квадратних і глибиною до 15 метрів примикає до опрісненої Дніпром і Бугом ділянки моря (соленість тут коливається від 13 до 13,5%).
Грунти Тендрівської затоки представлені переважно мулами. Гребні підводних валів часто вкриті крупнозернистим піском і раковинами молюсків.
Ягорлицька затока (площєю біля 350 кілометрів квадратних) з західу ізольована від Чорного моря Покровською косою і островами Круглим і Довгим, з півдня - Ягорлицьким півостровом та Тендрівською косою. Значні ділянки акваторії зайняті прибрежними мілководдями глибиною до 1 м. Перехід від прибрежних мілин до глубоководної котловини доволі різкий. Дно глубоководної котловини покрито товстим слоєм мулу та повністю поросло водоростями. Вони заселяють і всю мілководну частину затоки.
Соленість Ягорлицької затоки змінюється в межах 16-22% для поверхняних і 18-22% для придонних горизонтів.
Температурний режим води затоки доволі постійний. Середньорічні температури коливаються від 10,5 до 12,5°. Весняний перехід температури води через 10° зазвичай спостерігається в квітні. Максимальний прогрів (до 26-30°) вдмічений в серпні. Осінній перехід температури води через 10° відмічений в листопаді.
3. Рослинність.
Флора окремих заповідних ділянок дуже разнорідна.
Лісостепні ділянки знаходяться в межах Івановської пісчаної арени (Івано-Рибальчанська ділянка) і Кінбурнського півострова (ділянки Соленоозерний і Волижин ліс). В рельєфі теріторії сполучені бугристі піски з невеликими холмами і пониженнями. Грунти мають легкий механічний склад, обмежений вміст гумусу, високу водопроникненість і низьку вологоємність, внаслідок чого відрізняються великою рухомістю поживних речовин.
На лісостіпних ділянках зберіглось чимало рослинних асоціацій, характерних в минулому для нижньодніпровських арен і в наш час зникаючих на незаповідних теріторіях. В залежності від характера рельєфа, рівня і засоленості грунтових вод рослинність заповідних лісостепових ділянок можна об'єднати в декілька комплексів.
Особливий інтерес уявляє колкова рослинність на теріторії Нижньодніпровських пісків. Тут, в полосі типчаково-ковильних (сухих) степів, зустрічається цілий комплекс північних древесних і трав'янистих видів. Колкова рослинність представлена формаціями дуба черешчатого, берези дніпровської, рідко береста. В підліску і по опушках зазвичай зустрічаються бузина чорна, крушина ломка, жостер, терен степовий, іноді бересклет європейський, барбарис звичайний. В деяких місцях старі дуби увиті всякими ліанами - диким виноградом, хмелем. Трав'янистий ярус дубових кілків складають ефемери - проліска двулиста, чистяк весняний, купир лісовий та дубравний. Тут зустрічаються ландиш лісовий, купена пахуча, чіна лісова та інші лісові види.
Середня тривалість вегетаційного періода (з середньодобовою температурою 5° і вищє) складає в різних пунктах від 226 до 232 діб. Вегетаційний період починається 15-20 квітня і закінчується 5-10 листопада, іноді значно пізніше (10-15грудня).
Середньорічна кількість опадів складає 235 мм. В окремі роки іх сума різко коливається від 209 до 430 мм. Найбільш інтенсивно опади випадають влітку(червень-липень) у вигляді зливних дощів. Меньш за все опадів приходиться на зиму. Характерною особливістю є весняно - літні роси і сильні тумани, котрі починаються середині листопада і закінчуються в травні.
Заповідна акваторія в 5 разів перевщує по своєму розміру заповідну теріторію. Тендрівська та Ягорлицька затоки завдяки особливостям їх гідрологічного, гідрохімчного та гідробіологічного режимів є унікальними водоймами північно - західної частини Чорного моря. Вони мають велике значення для відтворення і нагула основних промислових видів риб, а багаті кормом мілководдя використовуються великою кількістю гніздящихся, перельотних і зимуючих водно-болотних птахів.
Тендрівська затока площею 630 кілометрів квадратних розташована в найбільш складній по своїй будові береговій області південно - західної частини Чорного моря, відгорожена від моря Тендрівською косою довжиною біля 70км і шириною до 3км. Півострів Білі Кучугури і підводна гряда, яка від нього відходить, розділяють затоку на західну і східну частини. Західна, найбільш глибоководна частина затоки площею 360 кілометрів квадратних і глибиною до 15 метрів примикає до опрісненої Дніпром і Бугом ділянки моря (соленість тут коливається від 13 до 13,5%).
Грунти Тендрівської затоки представлені переважно мулами. Гребні підводних валів часто вкриті крупнозернистим піском і раковинами молюсків.
Ягорлицька затока (площєю біля 350 кілометрів квадратних) з західу ізольована від Чорного моря Покровською косою і островами Круглим і Довгим, з півдня - Ягорлицьким півостровом та Тендрівською косою. Значні ділянки акваторії зайняті прибрежними мілководдями глибиною до 1 м. Перехід від прибрежних мілин до глубоководної котловини доволі різкий. Дно глубоководної котловини покрито товстим слоєм мулу та повністю поросло водоростями. Вони заселяють і всю мілководну частину затоки.
Соленість Ягорлицької затоки змінюється в межах 16-22% для поверхняних і 18-22% для придонних горизонтів.
Температурний режим води затоки доволі постійний. Середньорічні температури коливаються від 10,5 до 12,5°. Весняний перехід температури води через 10° зазвичай спостерігається в квітні. Максимальний прогрів (до 26-30°) вдмічений в серпні. Осінній перехід температури води через 10° відмічений в листопаді.
3. Рослинність.
Флора окремих заповідних ділянок дуже разнорідна.
Лісостепні ділянки знаходяться в межах Івановської пісчаної арени (Івано-Рибальчанська ділянка) і Кінбурнського півострова (ділянки Соленоозерний і Волижин ліс). В рельєфі теріторії сполучені бугристі піски з невеликими холмами і пониженнями. Грунти мають легкий механічний склад, обмежений вміст гумусу, високу водопроникненість і низьку вологоємність, внаслідок чого відрізняються великою рухомістю поживних речовин.
На лісостіпних ділянках зберіглось чимало рослинних асоціацій, характерних в минулому для нижньодніпровських арен і в наш час зникаючих на незаповідних теріторіях. В залежності від характера рельєфа, рівня і засоленості грунтових вод рослинність заповідних лісостепових ділянок можна об'єднати в декілька комплексів.
Особливий інтерес уявляє колкова рослинність на теріторії Нижньодніпровських пісків. Тут, в полосі типчаково-ковильних (сухих) степів, зустрічається цілий комплекс північних древесних і трав'янистих видів. Колкова рослинність представлена формаціями дуба черешчатого, берези дніпровської, рідко береста. В підліску і по опушках зазвичай зустрічаються бузина чорна, крушина ломка, жостер, терен степовий, іноді бересклет європейський, барбарис звичайний. В деяких місцях старі дуби увиті всякими ліанами - диким виноградом, хмелем. Трав'янистий ярус дубових кілків складають ефемери - проліска двулиста, чистяк весняний, купир лісовий та дубравний. Тут зустрічаються ландиш лісовий, купена пахуча, чіна лісова та інші лісові види.