1 2 3 4

Особливе занепокоєння викликає проблема, для якої не існує кордонів - глобальні зміни клімату. Викиди в атмосферу різних газів створюють парниковий ефект, знищують навколо планети озоновий шар. Наслідком цього є всесвітнє потепління - середня глобальна темпе¬ратура в Північній півкулі за останні 100 років підвищи¬лась на 0,5 °С. Якщо така тенденція збережеться, най¬ближчим часом почнеться танення льоду в Арктиці. В су¬купності з іншими екологічними проблемами глобальне потепління може виявитись вирішальним для долі люд¬ства. Безсумнівним є зв'язок цих явищ із життєдіяльні¬стю людини, і не рахуватись з ними неможливо. Досвід показує, що закликів і побажань вчених, які краще інших усвідомлюють, на краю якої прірви ми стоїмо, недос¬татньо. Необхідне пробудження громадських діячів, полі¬тиків, економістів, лікарів, технологів, зрештою - всіх людей. Усі життєві процеси в усіх державах повинні розглядатися насамперед з точки зору екології потрібне не просто екологічне мислення, треба всіма доступними засобами формувати екологічний світогляд.

Природокористування включає об'єктивно зумовлений процес залучення людиною природних ресурсів до вироб¬ничої і невиробничої діяльності, Їх відтворення та охо¬рону.

В сучасних умовах науково-технічного і соціального прогресу поняття природокористування стає дуже містким і не завжди однозначно, розуміється. У «Великій Радян¬ській Енциклопедії» природокористуванням називається сукупність впливів людини на географічну оболонку Землі, що розглядається в комплексі (на відміну від га¬лузевих понять - водокористування, землекористування, лісокористування тощо) (т. 20, с. 595-596). Деякі автори розглядають природокористування як соціальний процес, інші - як соціально-економічний.

Отже, термін «природокористування», адекватно відо¬бражаючи досить складний і багатогранний суспільно-природний процес в об'єктивній реальності, далеко не однозначний - він вживається, як мінімум, у п'яти основ¬них значеннях:

1) людська діяльність щодо використання сил і ре¬сурсів природи з метою виробництва матеріальних благ і різних послуг, тобто як всезагальний процес праці. В (та¬кому розумінні природокористування рівнозначне понят¬тю «суспільне виробництво», а з урахуванням невироб¬ничої сфери людської діяльності - навіть ширше за нього;

2) раціональне використання ресурсів і умов природ¬ного середовища, їх відтворення та охорона;

3) безпосереднє освоєння, експлуатація, відтворення та охорона природних ресурсів і умов конкретної терито¬рії (району, окремої країни, групи країн, всього світу);

4) освоєння та експлуатація окремих видів природних ресурсів у локальному, регіональному і глобальному масштабах; У такому розумінні термін «природокористу-вання» залежно від виду споживання природного ресурсу часто замінюється галузевими синонімами, без сумніву, вужчими за обсягом - водокористування, лісокористу¬вання, землекористування тощо;

5) синтетична прикладна наука, що розробляє загаль¬ні принципи будь-якої діяльності, пов'язаної! з користуван¬ням природою.

Така диференціація досить відносна. В кожному окремому ви¬падку вивчається один і той же об'єкт - процес використання лю¬диною сил і ресурсів природи, але з різних боків і на різних рівнях галузевої, міжгалузевої і територіальної спільності. Серед перелі¬чених значень терміна «природокористування» найширшим за об¬сягом є поняття, що відображає процес праці (суспільне виробниц¬тво), найвужчим - освоєння та експлуатація окремого виду при¬родного ресурсу у вузькотериторіальному (локальному) масштабі.

Класифікація основних видів природокористування можлива з позицій тісно взаємопов'язаних галузевого, компонентного, функціонального (комплексного) підходів.

З галузевої системи народного господарства виді¬ляють галузі природоспоживання (теплоенергетику, видо¬буток мінеральної сировини, лісоексплуатацію, металургію, вугленафтогазо¬переробку тощо), природокористуван¬ня у вужчому розумінні (землеробство, тваринництво, гід¬ро-, вітро-, геліоенергетику, транспорт, будівництво) і природовідтворення (рекультивацію і меліорацію земель, очищення та утилізацію відходів, регулювання стоків, перекидання вод, створення заповідників тощо). За вищо¬го ступеня узагальнення ці види можна об'єднати в по¬няття виробничого (промислового і сільськогосподарсько¬го) і невиробничого природокористування.

Функціональний підхід (комплексний) до класифікації природокористування передбачає виділення п'яти основ¬них блоків найважливіших напрямів природокористуван¬ня: ресурсоспоживання, конструктивного перетворення, відтворення природних ресурсів, охорони природних ресурсів, управління і моніторингу.

1 2 3 4