| Назва: | Службові відрядження |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 1,53 MB |
| Скачувань: | 46 |
Q 10 грн. 80 коп. – у випадку, якщо в розрахунки готелів включені витрати на триразове харчування;
Q 7 грн. 20 коп. – у випадку, якщо в розрахунки готелів включені витрати на триразове харчування.
3.4.2. Граничні норми добових втрат на відрядження за кордон
Ð 280 грн. – у випадку, якщо до рахунків готелів не включено витрати на харчування;
Ð 224 грн. – у випадку, якщо в рахунки готелів включені витрати на одноразове харчування;
Ð 154 грн. – у випадку, якщо в рахунки готелів включені витрати на дворазове харчування;
Ð 98 грн. – у випадку, якщо в рахунки готелів включені витрати на триразове харчування.
Розділ 4. Порядок відряджання в межах України.
Відрядженому працівникові перед від’їздом видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житла, й добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб працівника), норми яких встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 23.04.1999 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».
Керівник підприємства може своїм наказом (розпорядженням) установлювати додаткові обмеження щодо сум коштів, наданих на відрядження.
На працівника, котрий перебуває у відрядженні поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого його відряджено. Замість днів відпочинку, не використаних за період відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівника спеціально відряджено для роботи у вихідні або неробочі й святкові дні, то компенсація за це виплачується відповідно до чинного законодавства.
Якщо працівник від’їжджає у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. За відрядженим працівником зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток за період відрядження (на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи), в тому числі й за час перебування в дорозі.
На прохання відрядженого працівника належна йому заробітна плата переказується поштою за рахунок підприємства, що його відрядило. На період відряджання особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігається на тому підприємстві, що її відрядило. В разі направлення працівника у відрядження водночас з основної роботи й роботи за сумісництвом за ним зберігаються обидва середніх заробітки, а витрати на відрядження розподіляються між підприємствами, що направляли працівника, за погодженням. За кожний день (включаючи дні від’їзду і приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, в тому числі вихідні, святкові й неробочі дня та час перебування в дорозі (разом із вимушеними зупинками), йому виплачуються добові відповідно до граничних норм, установлених Постановою Кабінету Міністрів України №663. Кількість днів відрядження для виплати добових остаточно визначається з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що залічуються як два дні. В разі відряджання працівника строком на один день або до такої місцевості, звідки він може щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Якщо в посвідченні про відрядження немає позначок, то добові не виплачуються.
У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання житла (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) й сплачуються добові протягом усього періоду коли він за станом здоров’я не може виконувати покладене на нього службове доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більш як два місяці. Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання мають бути засвідчені в установленому порядку.
За період хвороби відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються в термін відрядження
4.1. Строки відрядження в межах України
Термін відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів. Термін відрядження працівників, які направляються для виконання в межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, має не перевищувати терміну будівництва об’єктів. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за позначками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до кількох населених пунктів, то позначки про день прибуття й день вибуття працівника завіряються тією печаткою, котрою користуються у своїй господарській діяльності підприємства для засвідчення підпису посадовця, на якого наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов’язки здійснювати реєстрацію осіб, що вибувають у відрядження та прибувають з нього.
Q 7 грн. 20 коп. – у випадку, якщо в розрахунки готелів включені витрати на триразове харчування.
3.4.2. Граничні норми добових втрат на відрядження за кордон
Ð 280 грн. – у випадку, якщо до рахунків готелів не включено витрати на харчування;
Ð 224 грн. – у випадку, якщо в рахунки готелів включені витрати на одноразове харчування;
Ð 154 грн. – у випадку, якщо в рахунки готелів включені витрати на дворазове харчування;
Ð 98 грн. – у випадку, якщо в рахунки готелів включені витрати на триразове харчування.
Розділ 4. Порядок відряджання в межах України.
Відрядженому працівникові перед від’їздом видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житла, й добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб працівника), норми яких встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 23.04.1999 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».
Керівник підприємства може своїм наказом (розпорядженням) установлювати додаткові обмеження щодо сум коштів, наданих на відрядження.
На працівника, котрий перебуває у відрядженні поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого його відряджено. Замість днів відпочинку, не використаних за період відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівника спеціально відряджено для роботи у вихідні або неробочі й святкові дні, то компенсація за це виплачується відповідно до чинного законодавства.
Якщо працівник від’їжджає у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. За відрядженим працівником зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток за період відрядження (на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи), в тому числі й за час перебування в дорозі.
На прохання відрядженого працівника належна йому заробітна плата переказується поштою за рахунок підприємства, що його відрядило. На період відряджання особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігається на тому підприємстві, що її відрядило. В разі направлення працівника у відрядження водночас з основної роботи й роботи за сумісництвом за ним зберігаються обидва середніх заробітки, а витрати на відрядження розподіляються між підприємствами, що направляли працівника, за погодженням. За кожний день (включаючи дні від’їзду і приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, в тому числі вихідні, святкові й неробочі дня та час перебування в дорозі (разом із вимушеними зупинками), йому виплачуються добові відповідно до граничних норм, установлених Постановою Кабінету Міністрів України №663. Кількість днів відрядження для виплати добових остаточно визначається з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що залічуються як два дні. В разі відряджання працівника строком на один день або до такої місцевості, звідки він може щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Якщо в посвідченні про відрядження немає позначок, то добові не виплачуються.
У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання житла (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) й сплачуються добові протягом усього періоду коли він за станом здоров’я не може виконувати покладене на нього службове доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більш як два місяці. Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання мають бути засвідчені в установленому порядку.
За період хвороби відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються в термін відрядження
4.1. Строки відрядження в межах України
Термін відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів. Термін відрядження працівників, які направляються для виконання в межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, має не перевищувати терміну будівництва об’єктів. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за позначками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до кількох населених пунктів, то позначки про день прибуття й день вибуття працівника завіряються тією печаткою, котрою користуються у своїй господарській діяльності підприємства для засвідчення підпису посадовця, на якого наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов’язки здійснювати реєстрацію осіб, що вибувають у відрядження та прибувають з нього.