| Назва: | Службові відрядження |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 1,53 MB |
| Скачувань: | 46 |
Скерування працівника у відрядження пов’язане для підприємства з витратами коштів. Величина цих витрат розраховується виходячи з вартості проїзду, наймання житла, чинних норм добових тощо. Визначення майбутніх витрат на відрядження, як правило, оформляється у вигляді спеціального розрахунку (кошторису). Цей розрахунок здійснює переважно працівник бухгалтерії. Дані для заповнення довідки-розрахунку про тарифи, розцінки тощо становлять «Банк даних для витрат на відрядження» підприємства. Він поповнюється за рахунок інформації про чинні тарифи, розцінок розкладів руху транспорту, фактичні тарифи і ціни з раніше прийнятих до обліку авансових звітів інших працівників тощо. Попередній кошторис (розрахунок) може мати таку форму ( див. додаток № )
При скеруванні у відрядження, умови яких фактично не змінюються й величина витрат є стабільною, розглянутий вище докладний кошторис може не складатися. На підприємстві такі витрати орієнтовно можуть визначатися
однією сумою, наприклад, відрядження на 5 днів до Херсона – 150 грн, відрядження на 7 днів до Мукачевого – 300 грн і т. д.
3.2. Строки подачі до бухгалтерії невикористану готівку та авансовий звіт.
Після повернення з відрядження підзвітна особа зобов’язана протягом трьох робочих днів подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у відрядженні кошти, до якого додаються посвідчення на відрядження з відмітками про вибуття і прибуття, а також в оригіналі документи, що підтверджують вартість витрат (проїздні квитки, рахунки, чеки, квитанції тощо). Залишок невикористаних коштів згідно з авансовим звітом підлягає поверненню до каси установи у валюті, в якій був виданий аванс, але не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження.
У бухгалтерії здійснюється арифметична перевірка авансових звітів, а також перевірка правильності оформлення документів і витрачення коштів за призначенням. Керівник установи зобов’язаний не пізніше трьох робочих днів прийняти рішення щодо затвердження перевірених авансових звітів.
У разі неподання в строк авансових звітів або неповернення в касу невикористаних авансів – бухгалтерія має право здійснювати утримання цієї заборгованості із заробітної платні осіб, які отримали аванси, з дотриманням вимог, встановленим чинним законодавством.
3.3. Заповнення авансового звіту підзвітною особою
Підзвітна особа (за всіх варіантів) видачі їй грошових коштів при скеруванні у службове відрядження у межах України або за кордон зобов’язана заповнити авансовий звіт – про витрачені грошові кошти.
Працівники підприємства, які отримали готівкові грошові кошти на службове відрядження під звіт, як і такі що не отримали їх, забов’язані подати до бухгалтерії звіт про витрачені суми з відповідних виправдних документів про них вже згадувалося в попередніх розділах.
Якщо підзвітній особі одночасно видаються грошові кошти на витрати на відрядження й на виробничі потреби повинна протягом трьох робочих
днів після повернення з відрядження зобов’язана подати одночасно два авансових звіти про витрачені кошти:
1. про кошти витрачені на відрядження;
2. про витрачені кошти на господарські потреби;
До складу витрат на проїзд до місця відрядження і назад включають витрати на попереднє замовлення квитків їх вартість, оренду білизни в поїздах, оплату зборів і аеропорту, перевезення багажу.
При виклику службового транспорту, крім легкового, витрати на паливно-мастильні матеріали відшкодовуються згідно з їх нормативною витратою на затверджений кілометраж.
Під час такої відшкодовують і інші витрати, викликані технічним обслуговуванням, стоянкою, паркуванням, зборами на проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.
Витрати на стоянку, придбання паливно-мастильних матеріалів для легкового автотранспорту не враховуються в складі витрат на закордонне відрядження. Якщо під час відрядження службовий автотранспорт не використовувався, у вагові витрати включаються тільки витрати на проїзд транспортом загального користування.
До інших витрат на відрядження належать:
оплата телефонних розрахунків;
оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд;
комісійні на придбання іноземної валюти;
інші витрати, пов’язані з дотриманням правил в’їзду, або перебуванні у місці відрядження.
Усі нормативно допустимі витрати на відрядження за кордон необхідно класифікувати за двома групами:
оплачувані безпосередньо підприємством, не відшкодовуються підзвітній особі;
які відшкодовуються підзвітній особі;
3.3.1. Граничні норми добових витрат на відрядження в Україні.
Добові витрати не потребують документального підтвердження, але Кабінет Міністрів України встановлює граничні норми добових витрат за кожний повний день відрядження, включаючи день від’їзду і приїзду:
Q 18 грн. – у випадку, якщо до розрахунків готелів не включено витрати на харчування;
Q 14 грн. 40 коп. – у випадку якщо в розрахунки готелів включені витрати на одноразове харчування;
При скеруванні у відрядження, умови яких фактично не змінюються й величина витрат є стабільною, розглянутий вище докладний кошторис може не складатися. На підприємстві такі витрати орієнтовно можуть визначатися
однією сумою, наприклад, відрядження на 5 днів до Херсона – 150 грн, відрядження на 7 днів до Мукачевого – 300 грн і т. д.
3.2. Строки подачі до бухгалтерії невикористану готівку та авансовий звіт.
Після повернення з відрядження підзвітна особа зобов’язана протягом трьох робочих днів подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у відрядженні кошти, до якого додаються посвідчення на відрядження з відмітками про вибуття і прибуття, а також в оригіналі документи, що підтверджують вартість витрат (проїздні квитки, рахунки, чеки, квитанції тощо). Залишок невикористаних коштів згідно з авансовим звітом підлягає поверненню до каси установи у валюті, в якій був виданий аванс, але не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження.
У бухгалтерії здійснюється арифметична перевірка авансових звітів, а також перевірка правильності оформлення документів і витрачення коштів за призначенням. Керівник установи зобов’язаний не пізніше трьох робочих днів прийняти рішення щодо затвердження перевірених авансових звітів.
У разі неподання в строк авансових звітів або неповернення в касу невикористаних авансів – бухгалтерія має право здійснювати утримання цієї заборгованості із заробітної платні осіб, які отримали аванси, з дотриманням вимог, встановленим чинним законодавством.
3.3. Заповнення авансового звіту підзвітною особою
Підзвітна особа (за всіх варіантів) видачі їй грошових коштів при скеруванні у службове відрядження у межах України або за кордон зобов’язана заповнити авансовий звіт – про витрачені грошові кошти.
Працівники підприємства, які отримали готівкові грошові кошти на службове відрядження під звіт, як і такі що не отримали їх, забов’язані подати до бухгалтерії звіт про витрачені суми з відповідних виправдних документів про них вже згадувалося в попередніх розділах.
Якщо підзвітній особі одночасно видаються грошові кошти на витрати на відрядження й на виробничі потреби повинна протягом трьох робочих
днів після повернення з відрядження зобов’язана подати одночасно два авансових звіти про витрачені кошти:
1. про кошти витрачені на відрядження;
2. про витрачені кошти на господарські потреби;
До складу витрат на проїзд до місця відрядження і назад включають витрати на попереднє замовлення квитків їх вартість, оренду білизни в поїздах, оплату зборів і аеропорту, перевезення багажу.
При виклику службового транспорту, крім легкового, витрати на паливно-мастильні матеріали відшкодовуються згідно з їх нормативною витратою на затверджений кілометраж.
Під час такої відшкодовують і інші витрати, викликані технічним обслуговуванням, стоянкою, паркуванням, зборами на проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.
Витрати на стоянку, придбання паливно-мастильних матеріалів для легкового автотранспорту не враховуються в складі витрат на закордонне відрядження. Якщо під час відрядження службовий автотранспорт не використовувався, у вагові витрати включаються тільки витрати на проїзд транспортом загального користування.
До інших витрат на відрядження належать:
оплата телефонних розрахунків;
оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд;
комісійні на придбання іноземної валюти;
інші витрати, пов’язані з дотриманням правил в’їзду, або перебуванні у місці відрядження.
Усі нормативно допустимі витрати на відрядження за кордон необхідно класифікувати за двома групами:
оплачувані безпосередньо підприємством, не відшкодовуються підзвітній особі;
які відшкодовуються підзвітній особі;
3.3.1. Граничні норми добових витрат на відрядження в Україні.
Добові витрати не потребують документального підтвердження, але Кабінет Міністрів України встановлює граничні норми добових витрат за кожний повний день відрядження, включаючи день від’їзду і приїзду:
Q 18 грн. – у випадку, якщо до розрахунків готелів не включено витрати на харчування;
Q 14 грн. 40 коп. – у випадку якщо в розрахунки готелів включені витрати на одноразове харчування;