| Назва: | Українське весілля |
| Розмiр: | 6,75 KB |
| Надіслав(ла): | Алла Музичук |
| Опис: | школа 246 м.Київ, 12 балів |
| Скачувань: | 3278 |
Українське весілля
Чи чули ви таке, що дівчина сама сватається до хлопця? Хай кохає, хай приворожує, але щоб свататись?! Було, було й таке, і великим гріхом вважалося вигнати з хати дівчину з її старостами.
З шаною ставились до чесних дівчат, вони мали право врятувати козака від страти за провину, варто було тільки сказати: «Він одружується зі мною, відпустіть його»,— і життя новоспеченого нареченого врятоване.
Весілля справляли по-різному. Навіть в обрядах сусідніх сіл, хай у дрібницях, але відчувалась різниця. В одних коровай був круглий, в інших квадратний, в тих гільце з ялини, а в тих - із сосни, там викрадали молоду, а там поцупили її речі... Але скрізь було весело, солодко і «гірко».
Тиждень або ж два не вщухали переспіви весільних пісень, і не¬можливо їх вмістити в невелику статтю, але основні моменти— будь ласка.
СВАТАННЯ
У тому випадку, коли сватає парубок, дівчина або погоджується, або виносить гарбуза, який, до речі, має цілющі властивості заспокоювати нервову систему враз¬ливого невдахи. На знак згоди наре¬чена перев'язує старостів рушниками, а молодому закладає хустку за пояс.
ЗАРУЧИНИ
У призначений день збираються два роди. На покутті сідають батьки молодих, майбутня сім'я, по двоє сватів, а далі, по обидві руки — рідня, що співає:
Клади, клади, Марусечко,
білу руку на заруку.
...Положила білу руку
на заруку.
БГАННЯ КОРОВАЮ
У п'ят¬ницю батьки молодих запрошують жінок-коровайниць - господинь, шанованих громадою за подружнє життя Так повелося, що тільки та людина, яка сама вміє ладити в сім'ї, може дати новому подружжю мир і злагоду через випечений хліб.
Благослови, Боже, (2)
і отець і мати,
своєму дитяті
коровай розчиняти...
Ой, як ми коровай бгали,
які ж бо ми квіти клали:
клали васильок,
і всякії квіти,
щоб любились діти.
Староста ллє у діжу горілку, щоб коровай був «веселий». Коровайниці ліплять «підошву» - корж, на який наліплюють зроблені з тіста шишки, фігурки птахів. Староста хрестить дерев'яну лопату, коровайниці хрес¬тять піч. Дрова у вогні потріскують, а жінки співають:
Піч наша регоче,
короваю хоче,
а припічок заливається,
короваю сподівається.
ДІВИЧ-ВЕЧІР
Субота. Дівча¬та - дружки нареченої сходяться на останні вечорниці до своєї подруги, щоб проститись з її дівуванням. Вони прикрашають калиною спечений коровай та співають журливих пісень.
Сосоночка літом і зимой зелена, (2)
Під сосною стоїть дівчина смучена,(2)
У п'ятницю русую косу чесала, (2)
А в суботу ішла до шлюбу й плакала, (2)
А в неділю з милим на рушник ставала. (2)
Устань, устань, моя матінко, раненько (2)
Та й зодягни свою донечку хутенько. (2)
ЗБИТТЯ ГІЛЬЦЯ
Коли у мо¬лодої дівич-вечір, то до нареченого сходяться бояри, старший з них приносить ялинку. Вити гільце - значить будувати нове гніздо молодим. Це символ родинного щастя, краси молодості, відлуння язичеського культу дерев.
Коли світилки звили гільце, молодий сідає на посад і старша зовиця благословляє його:
Благослови, Боже, (2)
і отець і мати,
своєму дитяті
на посаг сідати.
По вечері молодий з боярами може завітати на дівич-вечір.
ШЛЮБ
Неділя. Ранок. Молоду садять на вивернутий кожух, він ніби приносить достаток, і маленький хлопчик починає розплітати косу нареченої. Дружки, одягаючи молодій вінок, співають:
Віночку мій польовий,
Держись близько голови,
Як ти з голови спадеш,
То й навіки пропадеш.
Заходить молодий з боярами й старостами. Молоді кланяються образам, потім батькам, які вручають їм ікони; при цьому, одержавши благословення батьків, молоді бе¬руться за хустку і вирушають до церкви, до шлюбу. В дорозі їх обсипа¬ють хмелем.
ДВІР МОЛОДОГО
Неділя. Обід.
Пообідай, пообідай, молодая паро,
Що ненька зготувала.
Зготувала ненька два голубочки,
Для сина і невісточки.
Зготувала ненька перепелиний
Для рідненького сина.
Після обіду посеред двору моло¬дого влаштовують танці, але згодом дружки від імені молодої починають проситися на своє весілля:
Перед порогом висока гора,
А на тій горі рожа розцвіла,
А на рожі насіння,
Просимо на своє весілля.
З покуття боярин знімає гільце, і за ним увесь весільний поїзд направ¬ляється до хати молодої.
СТОЛОВЕ
Неділя. Вечір. Біля воріт молодої поставлений стіл, що перекриває дорогу. Хлопці з роду нареченої забирають дружечок і молоду до себе, а іншим не дають пройти, вимагаючи «столове». Бояри довго сперечаються, але нічого не вдієш: якщо не вдається викрасти молоду, доведеться платити. Горілку, гроші— все, що скажуть вартові.
ДВІР МОЛОДОЇ
Поки бояри давали викуп, увесь рід зібрався біля хати зустрічати молодих. Мати й батьки з хлібом і сіллю привітали молодих, ввели в хату і посадили на покутті на вивернутий кожух. Почалося обдарування. Молодий дарує родичам молодої різні речі, а молода — рушники родові чоловіка.
ПОКРИВАННЯ
Чи чули ви таке, що дівчина сама сватається до хлопця? Хай кохає, хай приворожує, але щоб свататись?! Було, було й таке, і великим гріхом вважалося вигнати з хати дівчину з її старостами.
З шаною ставились до чесних дівчат, вони мали право врятувати козака від страти за провину, варто було тільки сказати: «Він одружується зі мною, відпустіть його»,— і життя новоспеченого нареченого врятоване.
Весілля справляли по-різному. Навіть в обрядах сусідніх сіл, хай у дрібницях, але відчувалась різниця. В одних коровай був круглий, в інших квадратний, в тих гільце з ялини, а в тих - із сосни, там викрадали молоду, а там поцупили її речі... Але скрізь було весело, солодко і «гірко».
Тиждень або ж два не вщухали переспіви весільних пісень, і не¬можливо їх вмістити в невелику статтю, але основні моменти— будь ласка.
СВАТАННЯ
У тому випадку, коли сватає парубок, дівчина або погоджується, або виносить гарбуза, який, до речі, має цілющі властивості заспокоювати нервову систему враз¬ливого невдахи. На знак згоди наре¬чена перев'язує старостів рушниками, а молодому закладає хустку за пояс.
ЗАРУЧИНИ
У призначений день збираються два роди. На покутті сідають батьки молодих, майбутня сім'я, по двоє сватів, а далі, по обидві руки — рідня, що співає:
Клади, клади, Марусечко,
білу руку на заруку.
...Положила білу руку
на заруку.
БГАННЯ КОРОВАЮ
У п'ят¬ницю батьки молодих запрошують жінок-коровайниць - господинь, шанованих громадою за подружнє життя Так повелося, що тільки та людина, яка сама вміє ладити в сім'ї, може дати новому подружжю мир і злагоду через випечений хліб.
Благослови, Боже, (2)
і отець і мати,
своєму дитяті
коровай розчиняти...
Ой, як ми коровай бгали,
які ж бо ми квіти клали:
клали васильок,
і всякії квіти,
щоб любились діти.
Староста ллє у діжу горілку, щоб коровай був «веселий». Коровайниці ліплять «підошву» - корж, на який наліплюють зроблені з тіста шишки, фігурки птахів. Староста хрестить дерев'яну лопату, коровайниці хрес¬тять піч. Дрова у вогні потріскують, а жінки співають:
Піч наша регоче,
короваю хоче,
а припічок заливається,
короваю сподівається.
ДІВИЧ-ВЕЧІР
Субота. Дівча¬та - дружки нареченої сходяться на останні вечорниці до своєї подруги, щоб проститись з її дівуванням. Вони прикрашають калиною спечений коровай та співають журливих пісень.
Сосоночка літом і зимой зелена, (2)
Під сосною стоїть дівчина смучена,(2)
У п'ятницю русую косу чесала, (2)
А в суботу ішла до шлюбу й плакала, (2)
А в неділю з милим на рушник ставала. (2)
Устань, устань, моя матінко, раненько (2)
Та й зодягни свою донечку хутенько. (2)
ЗБИТТЯ ГІЛЬЦЯ
Коли у мо¬лодої дівич-вечір, то до нареченого сходяться бояри, старший з них приносить ялинку. Вити гільце - значить будувати нове гніздо молодим. Це символ родинного щастя, краси молодості, відлуння язичеського культу дерев.
Коли світилки звили гільце, молодий сідає на посад і старша зовиця благословляє його:
Благослови, Боже, (2)
і отець і мати,
своєму дитяті
на посаг сідати.
По вечері молодий з боярами може завітати на дівич-вечір.
ШЛЮБ
Неділя. Ранок. Молоду садять на вивернутий кожух, він ніби приносить достаток, і маленький хлопчик починає розплітати косу нареченої. Дружки, одягаючи молодій вінок, співають:
Віночку мій польовий,
Держись близько голови,
Як ти з голови спадеш,
То й навіки пропадеш.
Заходить молодий з боярами й старостами. Молоді кланяються образам, потім батькам, які вручають їм ікони; при цьому, одержавши благословення батьків, молоді бе¬руться за хустку і вирушають до церкви, до шлюбу. В дорозі їх обсипа¬ють хмелем.
ДВІР МОЛОДОГО
Неділя. Обід.
Пообідай, пообідай, молодая паро,
Що ненька зготувала.
Зготувала ненька два голубочки,
Для сина і невісточки.
Зготувала ненька перепелиний
Для рідненького сина.
Після обіду посеред двору моло¬дого влаштовують танці, але згодом дружки від імені молодої починають проситися на своє весілля:
Перед порогом висока гора,
А на тій горі рожа розцвіла,
А на рожі насіння,
Просимо на своє весілля.
З покуття боярин знімає гільце, і за ним увесь весільний поїзд направ¬ляється до хати молодої.
СТОЛОВЕ
Неділя. Вечір. Біля воріт молодої поставлений стіл, що перекриває дорогу. Хлопці з роду нареченої забирають дружечок і молоду до себе, а іншим не дають пройти, вимагаючи «столове». Бояри довго сперечаються, але нічого не вдієш: якщо не вдається викрасти молоду, доведеться платити. Горілку, гроші— все, що скажуть вартові.
ДВІР МОЛОДОЇ
Поки бояри давали викуп, увесь рід зібрався біля хати зустрічати молодих. Мати й батьки з хлібом і сіллю привітали молодих, ввели в хату і посадили на покутті на вивернутий кожух. Почалося обдарування. Молодий дарує родичам молодої різні речі, а молода — рушники родові чоловіка.
ПОКРИВАННЯ