| Назва: | Російський модерн |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 38,03 KB |
| Скачувань: | 22 |
Утім, гнучкістю ліній не вичерпується арсенал виразних засобів цього орнаменту. Він знає і заповнення площин густими фактурними брижами прорізного листя каштана або дуба, і навіть твердої геометричної форми. Однак і в геометричні мотиви модерн уміє привнести властиві йому риси неспокійної напруги. Правильні окружності містяться одна в іншу ексцентрично, збиваючи звичну симетрію. Порушується регулярність у сітці трикутників або квадратів, вони начебто нерівномірно, ривками захоплюють поверхню.
При всьому різноманітті довільних орнаментальних форм модерн зберігає усюди ця своя основна стилістична якість: ритмічну експресію, напруженість, емоційну насиченість візерунка. Такий орнамент завжди схильний до експансії, він розтікається, опановуючи доступної йому поверхнею. На відміну від класичного він принципово антитектонічен, тобто не підкреслює структурність, не розділяє, а навпроти, зливає різнорідні частини предмета - стіна з його допомогою плавно перетікає в стелю, горловина і ніжка вази складають нероздільне ціле з її тулубом.
Подібним же чином "заповзає" зовні усередину декоративного панно, звичайно площинного в мистецтв модерну, шукає з живописом колірні і ритмічні зв'язки і навіть подібні мотиви в пейзажному тлі й у візерунку зображених одягів. Він руйнує границю між полем стіни і зображенням, поєднує, підкоряючи своєму ладові і ритмові живопис і архітектуру.
Орнамент модерну не задовольняється роллю декоративного заповнення пауз. У неспокійній настирливості його ритмів, у завзятості, з яким він нав'язує глядачеві свою зламану капризно-нервову збудженість, є претензія самому вести головну тему, бути прямим і повним вираженням мінливих на рубежі століть відчуття світу. Багатозначний, він сам переповнений символами - від проростающого з ґрунту до небес багатовітвистого Світового Древа до Вічної Жіночності, втілюваної в томних масках з текучими пасмами довгого розпущеного волосся.
При усій визначеності своїх художніх тенденцій мистецтво модерну зовсім не було монолітних, позбавлених внутрішніх протиріч. Пошуки йшли в багатьох напрямках, що має разючі розходження. Невтримний орнаменталізм сусідив з повним і принциповим відмовленням від орнаменту. Поруч з орнаментами, що втілювали духовну експресію часу в динаміку абстрактних ліній, з'являлися візерунки з натуралістично точно відтворених рослин, комах, тварин.
У Росії в столярній і керамічній майстернях великі художники вручну розписували посуд і меблі лубочними ликами Ярила - сонця, візерунковими хвостами казкових птахів Сирина й Алконоста. У килимових візерунках майолікових архітектурних панно пишні квіткові мотиви стародавньої парчі впліталися у свавільні-текучі ритми нового орнаменту.
Неоруський стиль
"Романтичне" напрямок, як його звичайно не зовсім точно називають, повніше за все виразив себе в архітектурі і декоративно-прикладній творчості й у меншій мері в живописі, скульптурі і графіку, мало свої досить близькі аналогії в інших національних художніх школах Європи, що звернули тоді увагу на старі, головним чином середньовічні художні традиції і спробувавши з їхньою допомогою знову знайти загальнозначущі естетичні цінності.
Майже із самого ж свого виникнення, приблизно із середини 1880-х років "національно-романтичний", або, як трохи пізніше його стали іменувати, "неоруський" стиль став затверджувати себе активними і цілеспрямованими пошуками в області поетики і стилістики мистецтва, пошуками, знайшовшими логікою художнього процесу набагато більш універсальний зміст, чим мала його сюжетно-змістовна структура. Саме цим, імовірно, порозумівається виняткова популярність найбільшого представника цього напрямку в російському мистецтві Віктора Васнєцова.
Архітектура модерну.
Як уже говорилося, модерн яскраво виразився в роботах зодчих. Так, навіть через десятиліття добре видно, що модерн устиг накласти помітну печатку на архітектурний вигляд багатьох міст Росії - крім Москви і Петербурга і дачного будівництва навколо обох столиць тут можна назвати як приклад південні курортні райони і міста Поволжя, де не тільки будували великі архітектори Москви і Петербурга, але і починали майбутні столичні зодчі, що формувалися по впливом відомих майстрів модерну.
При всьому різноманітті довільних орнаментальних форм модерн зберігає усюди ця своя основна стилістична якість: ритмічну експресію, напруженість, емоційну насиченість візерунка. Такий орнамент завжди схильний до експансії, він розтікається, опановуючи доступної йому поверхнею. На відміну від класичного він принципово антитектонічен, тобто не підкреслює структурність, не розділяє, а навпроти, зливає різнорідні частини предмета - стіна з його допомогою плавно перетікає в стелю, горловина і ніжка вази складають нероздільне ціле з її тулубом.
Подібним же чином "заповзає" зовні усередину декоративного панно, звичайно площинного в мистецтв модерну, шукає з живописом колірні і ритмічні зв'язки і навіть подібні мотиви в пейзажному тлі й у візерунку зображених одягів. Він руйнує границю між полем стіни і зображенням, поєднує, підкоряючи своєму ладові і ритмові живопис і архітектуру.
Орнамент модерну не задовольняється роллю декоративного заповнення пауз. У неспокійній настирливості його ритмів, у завзятості, з яким він нав'язує глядачеві свою зламану капризно-нервову збудженість, є претензія самому вести головну тему, бути прямим і повним вираженням мінливих на рубежі століть відчуття світу. Багатозначний, він сам переповнений символами - від проростающого з ґрунту до небес багатовітвистого Світового Древа до Вічної Жіночності, втілюваної в томних масках з текучими пасмами довгого розпущеного волосся.
При усій визначеності своїх художніх тенденцій мистецтво модерну зовсім не було монолітних, позбавлених внутрішніх протиріч. Пошуки йшли в багатьох напрямках, що має разючі розходження. Невтримний орнаменталізм сусідив з повним і принциповим відмовленням від орнаменту. Поруч з орнаментами, що втілювали духовну експресію часу в динаміку абстрактних ліній, з'являлися візерунки з натуралістично точно відтворених рослин, комах, тварин.
У Росії в столярній і керамічній майстернях великі художники вручну розписували посуд і меблі лубочними ликами Ярила - сонця, візерунковими хвостами казкових птахів Сирина й Алконоста. У килимових візерунках майолікових архітектурних панно пишні квіткові мотиви стародавньої парчі впліталися у свавільні-текучі ритми нового орнаменту.
Неоруський стиль
"Романтичне" напрямок, як його звичайно не зовсім точно називають, повніше за все виразив себе в архітектурі і декоративно-прикладній творчості й у меншій мері в живописі, скульптурі і графіку, мало свої досить близькі аналогії в інших національних художніх школах Європи, що звернули тоді увагу на старі, головним чином середньовічні художні традиції і спробувавши з їхньою допомогою знову знайти загальнозначущі естетичні цінності.
Майже із самого ж свого виникнення, приблизно із середини 1880-х років "національно-романтичний", або, як трохи пізніше його стали іменувати, "неоруський" стиль став затверджувати себе активними і цілеспрямованими пошуками в області поетики і стилістики мистецтва, пошуками, знайшовшими логікою художнього процесу набагато більш універсальний зміст, чим мала його сюжетно-змістовна структура. Саме цим, імовірно, порозумівається виняткова популярність найбільшого представника цього напрямку в російському мистецтві Віктора Васнєцова.
Архітектура модерну.
Як уже говорилося, модерн яскраво виразився в роботах зодчих. Так, навіть через десятиліття добре видно, що модерн устиг накласти помітну печатку на архітектурний вигляд багатьох міст Росії - крім Москви і Петербурга і дачного будівництва навколо обох столиць тут можна назвати як приклад південні курортні райони і міста Поволжя, де не тільки будували великі архітектори Москви і Петербурга, але і починали майбутні столичні зодчі, що формувалися по впливом відомих майстрів модерну.
Новости загрузка новостей...