| Назва: | Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури ХХ ст |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,53 KB |
| Скачувань: | 93 |
Творчість усіх цих мислителів становить "золотий" фонд новітньої філософії, а разом з нею й сучасної куль¬тури, їхні роздуми про трагедію та крах традиційного гу¬манізму, історичну безвихідь, у якій опинилося людство, складний та суперечливий характер спілкування людини з навколишнім світом, її відчуженість від нього ж приму¬сили людство багато в чому переглянути свої погляди на світ і місце людини в цьому світі. Зокрема, в художніх творах, естетичних трактатах та публіцистичних деклара¬ціях модерністів найчастіше порушується проблема абсур¬дності світу, самотності та приреченості людини. Навіть ті твори модерністів, де домінують світлі, елегійні або навіть радісні емоції (наприклад, живописця та графіка Марка Шагала, 1887 - 1985; нідерландського живописця Піта Мондріана, 1872 - 1944; російського композитора та диригента Ігоря Стравинського, 1882 -1971; французького письменника Марселя Пруста, 1871 - 1922; англо-амери¬кан¬ського поета Томаса Еліста, 1888 - 1965; та ін.), просяк¬нуті мотивами втрати зв'язків з реальністю, в них відчу¬вається самотність митця, замкненого в колі своїх фантазій, спогадів та асоціацій.
"Вагомий внесок у розвиток експресіонізму зробив відо¬мий австрійський художник Оскар Кокошка (1886-1980). Він - маляр і графік, драматург і артист-декламатор. Але всі прояви його таланту незмінно свідчать про схильність до експресіоністського світогляду та естетики.
Близьку німецьким експресіоністам доктрину емоційно-колористичного живопису сповідували паризькі фовісти (від франц. - дикі). Вони утверджували свого роду живопис "без правил", за що й отримали від критиків цю іронічну назву. До групи фовістів входили А. Матісс, А. Де¬рен, М. Вламінк, А. Марке та ін. їх об'єднувало прагнен¬ня до створення художніх образів винятково за допомогою яскравої відкритої барви, експресивних, напружених кольо¬рових симфоній. Основні кольорові композиції фовісти брали з природи, максимально посилюючи та загострюю¬чи їх. Від "Мосту" та інших експресіоністів їх відрізняло більш оптимістичне ставлення до життя, прагнення відтво¬рити красу та гармонію, яких так не вистачає світу.
Експресіонізм, який виник у живописі, так чи інакше виявився у всіх видах мистецтва. Він посідав суттєве місце в німецькій та австрійській поезії (Г. Тракль, Ф. Верфель, ранній Й. Бехер). Риси експресіонізму притаманні прозі І. Франка та Ф. Кафки. Одним з провідних жанрів експре¬сіонізму є публіцистична драма, або "драма крику", з її "вселенськими конфліктами", абстрагованим образом людини, уривчастою "телеграфною мовою", різкою плас¬тикою (п'єси В. Хазенклавера, Г. Кайзера, Е. Толлерата ін.).
Розквіт європейського експресіоналізму у цілому завершується на початку 30-х років. Але його ідеї та прийо¬ми продовжують впливати на творчість різних за своїми поглядами діячів культури, адже експресіонізму була вла¬стива найхарактерніша для культури XX ст. риса - загос¬трено-контрастне бачення світу. Експресіонізм і сьогодні має коло своїх шанувальників. Ще одним художнім напря¬мом, який мав довгочасні наслідки та спричинив значний вплив на розвиток модерністського мистецтва, був кубізм (від франц. cube - куб). Він виник у Парижі також на по¬чатку століття. На думку деяких тогочасних теоретиків мистецтва, кубізм зробив "революційний переворот", та¬кий самий, що його зазнав живопис у добу Ренесансу. Так само, як і експресіоністи, кубісти прагнули виразити свій внутрішній світ, вважаючи його єдиним джерелом творчо¬го натхнення. Вони відмовилися від традиційних художніх засобів - передача тривимірного простору, атмосфери, світла, почали розробляти нові форми багатовимірної пер¬спективи, які б дали змогу показати об'єкт усебічно, у вигляді безлічі площин, які перетинаються між собою, ут¬ворюючи напівпрозорі чотирикутники, трикутники, півко¬ла. Все це, на думку кубістів, повинно не лише допомогти глядачеві скласти панорамно об'ємне уявлення про об'єкт, але й показати вихідні форми речей. Конструктивна схожість усіх предметів, їхні взаємозв'язок та взаємодія - ось що в першу чергу цікавило та хвилювало кубістів.
З кубізмом у різні часи пов'язувалася творчість багать¬ох митців, проте найголовнішу роль у становленні нового напрямку відіграли іспанець Пабло Пікассо (1881 - 1973) та француз Жорж Брак (1881 - 1963).
Розквіт сюрреалізму припадає на 1924-1938 рр. Най¬яскравішим представником сюрреалізму по праву вважається відомий іспанський художник Сальвадор Далі (нар. 1904 р.). Його картини являють собою ірраціональні комбінації суто реальних предметів, які мають натуралістичний вигляд або парадоксальним способом деформовані.
"Вагомий внесок у розвиток експресіонізму зробив відо¬мий австрійський художник Оскар Кокошка (1886-1980). Він - маляр і графік, драматург і артист-декламатор. Але всі прояви його таланту незмінно свідчать про схильність до експресіоністського світогляду та естетики.
Близьку німецьким експресіоністам доктрину емоційно-колористичного живопису сповідували паризькі фовісти (від франц. - дикі). Вони утверджували свого роду живопис "без правил", за що й отримали від критиків цю іронічну назву. До групи фовістів входили А. Матісс, А. Де¬рен, М. Вламінк, А. Марке та ін. їх об'єднувало прагнен¬ня до створення художніх образів винятково за допомогою яскравої відкритої барви, експресивних, напружених кольо¬рових симфоній. Основні кольорові композиції фовісти брали з природи, максимально посилюючи та загострюю¬чи їх. Від "Мосту" та інших експресіоністів їх відрізняло більш оптимістичне ставлення до життя, прагнення відтво¬рити красу та гармонію, яких так не вистачає світу.
Експресіонізм, який виник у живописі, так чи інакше виявився у всіх видах мистецтва. Він посідав суттєве місце в німецькій та австрійській поезії (Г. Тракль, Ф. Верфель, ранній Й. Бехер). Риси експресіонізму притаманні прозі І. Франка та Ф. Кафки. Одним з провідних жанрів експре¬сіонізму є публіцистична драма, або "драма крику", з її "вселенськими конфліктами", абстрагованим образом людини, уривчастою "телеграфною мовою", різкою плас¬тикою (п'єси В. Хазенклавера, Г. Кайзера, Е. Толлерата ін.).
Розквіт європейського експресіоналізму у цілому завершується на початку 30-х років. Але його ідеї та прийо¬ми продовжують впливати на творчість різних за своїми поглядами діячів культури, адже експресіонізму була вла¬стива найхарактерніша для культури XX ст. риса - загос¬трено-контрастне бачення світу. Експресіонізм і сьогодні має коло своїх шанувальників. Ще одним художнім напря¬мом, який мав довгочасні наслідки та спричинив значний вплив на розвиток модерністського мистецтва, був кубізм (від франц. cube - куб). Він виник у Парижі також на по¬чатку століття. На думку деяких тогочасних теоретиків мистецтва, кубізм зробив "революційний переворот", та¬кий самий, що його зазнав живопис у добу Ренесансу. Так само, як і експресіоністи, кубісти прагнули виразити свій внутрішній світ, вважаючи його єдиним джерелом творчо¬го натхнення. Вони відмовилися від традиційних художніх засобів - передача тривимірного простору, атмосфери, світла, почали розробляти нові форми багатовимірної пер¬спективи, які б дали змогу показати об'єкт усебічно, у вигляді безлічі площин, які перетинаються між собою, ут¬ворюючи напівпрозорі чотирикутники, трикутники, півко¬ла. Все це, на думку кубістів, повинно не лише допомогти глядачеві скласти панорамно об'ємне уявлення про об'єкт, але й показати вихідні форми речей. Конструктивна схожість усіх предметів, їхні взаємозв'язок та взаємодія - ось що в першу чергу цікавило та хвилювало кубістів.
З кубізмом у різні часи пов'язувалася творчість багать¬ох митців, проте найголовнішу роль у становленні нового напрямку відіграли іспанець Пабло Пікассо (1881 - 1973) та француз Жорж Брак (1881 - 1963).
Розквіт сюрреалізму припадає на 1924-1938 рр. Най¬яскравішим представником сюрреалізму по праву вважається відомий іспанський художник Сальвадор Далі (нар. 1904 р.). Його картини являють собою ірраціональні комбінації суто реальних предметів, які мають натуралістичний вигляд або парадоксальним способом деформовані.
Новости загрузка новостей...