| Назва: | Особливості розвитку культури в епоху Середньовіччя |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,77 KB |
| Скачувань: | 144 |
У 1453 р. внаслідок турецького завоювання Візантійсь¬ка імперія припинила своє існування. Проте вплив її куль¬тури яскраво позначився на мистецтві Західної Європи, південних слов'ян, Київської Русі, Закавказзя.
У період середньовіччя закладаються основи євро¬пейської цивілізації, оскільки в стародавні часи не було Єв¬ропи у сучасному розумінні культурно-історичної спільно¬ти. Позитивний вклад середньовіччя в історію культури людства величезний, він дістав прояв в усіх її галузях - в освіті, філософії, конкретних наукових знаннях, мистецтві.
Для глибшого розуміння змісту і напрямків культурно¬го прогресу середньовіччя необхідно з'ясувати особливості історичних обставин даного періоду.
Крах Західної Римської імперії ознаменував початок нової епохи - епохи Середніх віків, основним змістом якої була трансформація феодальних відносин, насамперед землеволодіння. Розвинута форма феодальної власності являла собою спадкоємну земельну власність представни¬ка панівної верхівки, за яку він мусив відбувати військову чи іншу службу в сеньйора. Політична система феодаль¬ного суспільства відзначалася, перш за все, тим, що влада була безпосередньо пов'язана з земельною власністю, ви¬ступала її атрибутом. Як не дивно, але в часи середньовіч¬чя набрали реальності перші форми демократії в ширшо¬му застосуванні, ніж, наприклад, в античному рабовлас¬ницькому суспільстві.
В XI-XIII ст. стало утверджуватися міське самоврядуван¬ня. Якщо місто повністю звільнялося від влади сеньйора-феодала, воно отримувало статус комуни. Комунальний тип самоврядування міг перетворюватися в місто-державу з республіканською формою правління. Міські республіки мали власну виборну адміністрацію, свої суди, поліцію й армію, чеканили монету. Такий тип самоврядування набув поширення в італійських містах - Венеції, Флоренції, Генуї. На чолі комуни стояла міська рада, яка здійснювала керів¬ництво адміністративно-господарською діяльністю, видавала загальнообов'язкові розпорядження. Радою керували виборні особи: мер (Франція, Англія), бургомістр (Німеччина), кон¬сул (Італія). Міська община, неоднорідна за соціальним складом, включала різні корпорації і стани. Торгове насе¬лення об'єднувалось у гільдії, а ремісники - в цехи. Цех також був політичне спрямованою організацією, очолюва¬ною виборним магістром.
У період середньовіччя закладаються основи євро¬пейської цивілізації, оскільки в стародавні часи не було Єв¬ропи у сучасному розумінні культурно-історичної спільно¬ти. Позитивний вклад середньовіччя в історію культури людства величезний, він дістав прояв в усіх її галузях - в освіті, філософії, конкретних наукових знаннях, мистецтві.
Для глибшого розуміння змісту і напрямків культурно¬го прогресу середньовіччя необхідно з'ясувати особливості історичних обставин даного періоду.
Крах Західної Римської імперії ознаменував початок нової епохи - епохи Середніх віків, основним змістом якої була трансформація феодальних відносин, насамперед землеволодіння. Розвинута форма феодальної власності являла собою спадкоємну земельну власність представни¬ка панівної верхівки, за яку він мусив відбувати військову чи іншу службу в сеньйора. Політична система феодаль¬ного суспільства відзначалася, перш за все, тим, що влада була безпосередньо пов'язана з земельною власністю, ви¬ступала її атрибутом. Як не дивно, але в часи середньовіч¬чя набрали реальності перші форми демократії в ширшо¬му застосуванні, ніж, наприклад, в античному рабовлас¬ницькому суспільстві.
В XI-XIII ст. стало утверджуватися міське самоврядуван¬ня. Якщо місто повністю звільнялося від влади сеньйора-феодала, воно отримувало статус комуни. Комунальний тип самоврядування міг перетворюватися в місто-державу з республіканською формою правління. Міські республіки мали власну виборну адміністрацію, свої суди, поліцію й армію, чеканили монету. Такий тип самоврядування набув поширення в італійських містах - Венеції, Флоренції, Генуї. На чолі комуни стояла міська рада, яка здійснювала керів¬ництво адміністративно-господарською діяльністю, видавала загальнообов'язкові розпорядження. Радою керували виборні особи: мер (Франція, Англія), бургомістр (Німеччина), кон¬сул (Італія). Міська община, неоднорідна за соціальним складом, включала різні корпорації і стани. Торгове насе¬лення об'єднувалось у гільдії, а ремісники - в цехи. Цех також був політичне спрямованою організацією, очолюва¬ною виборним магістром.
Новости загрузка новостей...