1 2

Багато хто з діячів Відродження бачить умовою формування нового типу культури цілковитий розрив з культурою середньовіччя. Досягнення середньовічних наук і культури зазнають часто несправедливої критики в творах філологів та істориків філософів і природознавців. Петро Рамус, критик схоластики й реформатор логіки, впевнено стверджував, що «протягом одного сторіччя ми побачили більші успіхи в науці, ніж наші предки за всі попередні чотирнадцять віків». Не уникла критики класична старовина. Історик Леон Леруа писав про своє XV ст.: «Ніколи в минулому не було сторіччя, коли б культура й вільні мистецтва досягли такої досконалості, як тепер. За останні сто років не тільки стали очевидними речі, перед тим сховані у пітьмі неуцтва, але й відкрито невідомі древнім нові моря, нові землі, нові типи людей, законів, звичаїв, нові трави, дерева, мінерали, зроблено нові винаходи: книгодрукування, артилерія, компас...». Джіроламо Кардано, натурфілософ, математик, лікар, який народився на межі XV та XVI ст., так оцінив винахід книгодрукування: «Створене руками людей, придумане їхнім генієм, воно змагається з божественними чудесами, адже чого ще не достає нам, крім оволодіння небом?» Оволодіння небом почалося з праці польського астронома Миколая Коперніка (1473 - 1543) «Про обертання небесних сфер» (1543), де він обґрунтовував геліоцентричну систему світу. Копернік пояс¬нив видимі рухи небесних світил обертанням Землі навколо осі й обертанням планет (і Землі в тому числі) навколо Сонця. Геліоцентрична система світу стала основою космологічних теорій Джордано Бруно, вона підтверджувалась астрономічними відкриттями Галілео Галілея, але підважувала офіційну церковну доктрину, освячену авторитетом Аристотеля. Тому від 1616 до 1828р. вчення Коперніка було заборонене католицькою церквою (згадаймо судовий процес Галілея в 1633 р.).

Три винаходи визначили обличчя нової епохи: друкарський верстат, компас і артилерія. Результатами їх застосування були поширення й примноження знань, великі географічні відкриття, ріст національних монархій, що за півтора сторіччя створили європейський світ.

Глибокі зміни в змісті й у формах духовної діяльності, збільшення обсягу знань викликали велику суспільну потребу в книзі, й вона була задоволена, коли Гутенберг винайшов друкарський верстат. Протягом XV ст. друкувалися твори отців церкви, середньовічних схоластів, наукові, літературні, філо¬софські дослідження східних (єврейських та арабських) авторів, що вже увійшли до західноєвропейської культури, переклади доробку грецьких і римських учених, літературні твори сучасників. Обсяг церковно-богословської літератури в цей час не перевищує 30 % видань. Наукова продукція становить приблиз¬но 10 % видань - близько 3 тисяч книг; серед них найбільше трактатів із медицини, потім ідуть описи рослинного і тварин¬ного світу, праці з арифметики, алхімії, агрикультури, твори древніх, середньовічних і нових астрономів та астрологів, трак¬тати з фізики та геометрії. Половина наукових книг XV сторіччя надрукована в Італії. Колекція Британського музею налічує не менше 20 тис. назв італійських книг. Усі вони з'явилися протягом перших 135 років італійського книгодруку¬вання. Автори аналогічного каталогу французьких книг цього ж музею (12 тис. назв) вважають, що він охоплює приблизно, сьому частину французьких друкованих книг 1470 -1600 рр.

У Венеції, одному зі світових центрів книгодрукування книжкової торгівлі, у другій половині XVI ст. функціонувало 113 друкарень, які випускали щороку близько 90 книг.

Книгодрукування дозволяло людині далеко повніше пізнати Ойкумену XIV - XV ст. Але її межі стрімко розсувалися, обжитий світ невпізнанно змінювався за життя навіть одного...

1 2