| Назва: | Поняття культурно історичної епохи |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,34 KB |
| Скачувань: | 18 |
Поняття культурно історичної епохи
План:
1. Античний період
2. Середньовіччя
3. Відродження
4. Просвітництво
5. Сучасна культура
6. Використана література
Найдавніші цивілізації землі зародилися в Центральній Азії. Їхній культурний розвиток дав поштовх для розвитку світових цивілізацій.
Античний період
Однією з давніх культур є культура Дворіччя ( Месопотамії ). Саме тут зароджується писемність – як вирішальний чинник культури, яка дає змогу зберігати інформацію. Вийшовши із Дворіччя вона через передню Азію ввійшла в Європу і поширилась там.
На розвиток і становлення культури важливий вплив мав період античності ( VI – V ст. до н.е. – II ст. н.е. ). Греки створили досконалу, для свого часу, систему освіти, що сформувала людину як особистість з чітко визначеними ціннісними орієнтаціями. У них перевагу надавали гуманізму, зверненя уваги на внутрішній світ людини. Ідеали людини стають провідними у культурному процесі. В період античності виділяють такі типи періодів розвитку культури:
1. Гомерівська Греція ( IX – XI ст. до н.е.)
2. Архаїчна Греція ( VII – VI ст. до н.е. )
3. Класична Греція ( V – кінець IV ст. до н.е. )
4. Еллінізм ( кінець IV – I ст. до н.е. )
Гомерівська та Архаїчна Греція ставили провідною метою гуманітарну практику виховання: дитина вчилась читати, писати, опановувати літературу обов’язково було вивчення музики та фізична культура.
В період античності ( так званий афінський період ) великий вплив мають Платон і Аристотель. Платон з його поглядами на життя, що вся що існує в природі змінюється. Все що є матеріальним воно тим чи іншим чином підлягає руйнації, тільки ідеї вічні як душа. Через розум пізнає світ.
Аристотель – засновник 20 наук ( логіка, фізика, біологія, гуманітарні науки ).
В класичний період ( 480 - 320р. до н.е. ) найбільшого розвитку досягли жанри комедії і драматургії. Твори Фукідіта «Історія Пилопонеської Війни», Сократ – родоначальник діалектики.
В період еллінізму ( 320 - 220р. до н.е. ) . В період імперій ( Єгипту, Сирії, Нової Азії, Македонії ) відбувається поширення грецької культури, занепад філософської думки і зростає практичність наукових знань.
Середньовіччя
Епоха середньовіччя поділяється на:
1. Темні віки ( IV- VIII ст. )
2. Раннє середньовіччя ( VIII- XII ст. )
3. Пізнє середньовіччя ( XIII- XV ст. )
Цей період характеризується великим впливом церкви на все життя людини, боротьбою держави з церквою.
1.Темні віки – це IV ст., переселення народів, розпад Західної Римської Імперії, криза в економіці та політиці. Занепад культури та освіти, безграмотність.
2. В кінці VIII ст. це період так званого каролінгського відродження пов’язаного з ім’ям Карла Великого який провів реформу письма.
3. В XII ст. набувають розвитку міста, таким чином вони стають культурними центрами. Хоча і є під сильним впливом церкви яка критикує античність. Популярними стають різні вчення серед них і схоластика, яка виникає ще в ранньому середньовіччі – це середньовічна християнська філософія, яка говорить проте що шлях до розуміння Бога є у роздумах.
Містицизм зародився у XII ст. Основним представником був Бернард Клеверський. Сенс людського життя є пізнання Бога, нерозум веде до Бога, а любов.
Якщо говорити про середні віки не можна не згадати Тома Аквінського (1225 – 1274 ) – вихованець Бернардинського монастиря, монах домінікан, магістр теології який говорив, що розум людині дається Богом, а віра іде з розуміння того, що дав тобі Бог. Віру можна досягти через розум. Його теологія стає священною наукою.
Формування середньовічної картини світу під впливом і тиском теології. Світ є реальним Богом задуманим, головна риса картини світу його завершеність:
1. Віра в авторитет та символи.
2. Святе Письмо та праці отців церкви були авторитетом.
3. Все нове вважається гріхом.
4. Віра в дива
5. Фанатична віра в Бога.
6. Служіння Богу – єдина мета.
У цей період широкого поширення набуває:
1. Освіта. Зароджуються латинські міська та сільська література.
2. Лицарська поезія.
3. Поезія трубадурів
4. Готичний стиль в архітектурі
5. Університетська освіта
Змінення середньовічних міст, поступове переростання ремесла в мануфактуру, накопичення багатства у міської знаті, вимога появи вільної робочої сили – створили передумови формування нової культурної епохи, яка дістала назву Відродження ( XIII – XVII ).
Відродження
Ця епоха започаткована фундаментальними відкриттями в природничих науках, гуманізму в суспільних відносинах. Це був період не простого відродження чогось вже досягнутого античним світом, а період своєрідного способу життя, мислення, світобачення.
Виділяють 2 регіони Відродження:
v Італія
v Англія і Франція
Італійське Відродження поділяється на:
1. Проторенесанс ( XIII – поч. XIVст. )
2. Раннє Відродження ( кінець XIV – XVст. )
3. Високе Відродження ( кінець XV - поч. ХVIст. )
4. Пізнє Відродження ( кінець XVI – поч. XVIIст. )
План:
1. Античний період
2. Середньовіччя
3. Відродження
4. Просвітництво
5. Сучасна культура
6. Використана література
Найдавніші цивілізації землі зародилися в Центральній Азії. Їхній культурний розвиток дав поштовх для розвитку світових цивілізацій.
Античний період
Однією з давніх культур є культура Дворіччя ( Месопотамії ). Саме тут зароджується писемність – як вирішальний чинник культури, яка дає змогу зберігати інформацію. Вийшовши із Дворіччя вона через передню Азію ввійшла в Європу і поширилась там.
На розвиток і становлення культури важливий вплив мав період античності ( VI – V ст. до н.е. – II ст. н.е. ). Греки створили досконалу, для свого часу, систему освіти, що сформувала людину як особистість з чітко визначеними ціннісними орієнтаціями. У них перевагу надавали гуманізму, зверненя уваги на внутрішній світ людини. Ідеали людини стають провідними у культурному процесі. В період античності виділяють такі типи періодів розвитку культури:
1. Гомерівська Греція ( IX – XI ст. до н.е.)
2. Архаїчна Греція ( VII – VI ст. до н.е. )
3. Класична Греція ( V – кінець IV ст. до н.е. )
4. Еллінізм ( кінець IV – I ст. до н.е. )
Гомерівська та Архаїчна Греція ставили провідною метою гуманітарну практику виховання: дитина вчилась читати, писати, опановувати літературу обов’язково було вивчення музики та фізична культура.
В період античності ( так званий афінський період ) великий вплив мають Платон і Аристотель. Платон з його поглядами на життя, що вся що існує в природі змінюється. Все що є матеріальним воно тим чи іншим чином підлягає руйнації, тільки ідеї вічні як душа. Через розум пізнає світ.
Аристотель – засновник 20 наук ( логіка, фізика, біологія, гуманітарні науки ).
В класичний період ( 480 - 320р. до н.е. ) найбільшого розвитку досягли жанри комедії і драматургії. Твори Фукідіта «Історія Пилопонеської Війни», Сократ – родоначальник діалектики.
В період еллінізму ( 320 - 220р. до н.е. ) . В період імперій ( Єгипту, Сирії, Нової Азії, Македонії ) відбувається поширення грецької культури, занепад філософської думки і зростає практичність наукових знань.
Середньовіччя
Епоха середньовіччя поділяється на:
1. Темні віки ( IV- VIII ст. )
2. Раннє середньовіччя ( VIII- XII ст. )
3. Пізнє середньовіччя ( XIII- XV ст. )
Цей період характеризується великим впливом церкви на все життя людини, боротьбою держави з церквою.
1.Темні віки – це IV ст., переселення народів, розпад Західної Римської Імперії, криза в економіці та політиці. Занепад культури та освіти, безграмотність.
2. В кінці VIII ст. це період так званого каролінгського відродження пов’язаного з ім’ям Карла Великого який провів реформу письма.
3. В XII ст. набувають розвитку міста, таким чином вони стають культурними центрами. Хоча і є під сильним впливом церкви яка критикує античність. Популярними стають різні вчення серед них і схоластика, яка виникає ще в ранньому середньовіччі – це середньовічна християнська філософія, яка говорить проте що шлях до розуміння Бога є у роздумах.
Містицизм зародився у XII ст. Основним представником був Бернард Клеверський. Сенс людського життя є пізнання Бога, нерозум веде до Бога, а любов.
Якщо говорити про середні віки не можна не згадати Тома Аквінського (1225 – 1274 ) – вихованець Бернардинського монастиря, монах домінікан, магістр теології який говорив, що розум людині дається Богом, а віра іде з розуміння того, що дав тобі Бог. Віру можна досягти через розум. Його теологія стає священною наукою.
Формування середньовічної картини світу під впливом і тиском теології. Світ є реальним Богом задуманим, головна риса картини світу його завершеність:
1. Віра в авторитет та символи.
2. Святе Письмо та праці отців церкви були авторитетом.
3. Все нове вважається гріхом.
4. Віра в дива
5. Фанатична віра в Бога.
6. Служіння Богу – єдина мета.
У цей період широкого поширення набуває:
1. Освіта. Зароджуються латинські міська та сільська література.
2. Лицарська поезія.
3. Поезія трубадурів
4. Готичний стиль в архітектурі
5. Університетська освіта
Змінення середньовічних міст, поступове переростання ремесла в мануфактуру, накопичення багатства у міської знаті, вимога появи вільної робочої сили – створили передумови формування нової культурної епохи, яка дістала назву Відродження ( XIII – XVII ).
Відродження
Ця епоха започаткована фундаментальними відкриттями в природничих науках, гуманізму в суспільних відносинах. Це був період не простого відродження чогось вже досягнутого античним світом, а період своєрідного способу життя, мислення, світобачення.
Виділяють 2 регіони Відродження:
v Італія
v Англія і Франція
Італійське Відродження поділяється на:
1. Проторенесанс ( XIII – поч. XIVст. )
2. Раннє Відродження ( кінець XIV – XVст. )
3. Високе Відродження ( кінець XV - поч. ХVIст. )
4. Пізнє Відродження ( кінець XVI – поч. XVIIст. )