| Назва: | Тетрациклін |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,31 KB |
| Скачувань: | 32 |
Тетрациклін
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,6,10,12,12а-пентаокси-6-метил-1,11 -діоксонафтацен-2-карбоксамід
У медичній практиці застосовується у вигляді основи або, гідрохлориду (Tetracyclini hydrochloridum).
Доксицикліну гідрохлорид (Doxycyclini hydrochloridum)
Вібраміцин
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,5,10,12,12а- пентаокси-6-метил-1,11-діоксо-2-нафтаценкарбоксаміду гідрохлориду геміетинолату гемігідрат
Метацикліну гідрохлорид (Methacyclini hydrochloridum)
Рондоміцин
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,5,1012,12а-пентаокси-6-метилен-1,11 -діоксонафтоцен-2-карбоксаміду гідрохлорид
Відомі також комбіновані лікарські засоби:
- олететрин (тетрациклін+олеандоміцин) або сигмаміцин;
- вітациклін (тетрациклін+вітаміни С, В1; В2).
Властивості. За фізичними властивостями тетрацикліни - це кристалічні речовини жовтого або світло-жовтого кольору, без запаху, гіркі на смак, їх розчини в хлороводневій кислоті обертають площину поляризованого променя вліво.
Тетрацикліни-основи малорозчинні у воді, а солі - добре роз¬чинні. У спирті всі лікарські речовини групи тетрациклінів важко¬розчинні, але, завдяки амфотерним властивостям, легкорозчинні . в розведених мінеральних кислотах і розчинах лугів. Основні влас¬тивості зумовлені наявністю диметиламіногрупи в положенні 4, а кислі - фенольного гідроксилу в положенні 10 і енольних у поло¬женнях 3 і 12.
Тотожність. 1. Реакції з концентрованою сульфатною кисло¬тою - утворюються ангідропохідні тетрацикліну, які мають спе¬цифічне забарвлення:
2. УФ-спектрофотометрія. Визначають максимуми і мінімуми поглинання і розраховують питомий показник поглинання.
3. Визначення питомого обертання.
4. Утворення забарвлених комплексних солей у спиртовому середовищі з феруму (III) хлоридом - коричневе або червоно-коричневе забарвлення (фенольний гідроксил у положенні 10).
5. Утворення забарвлених комплексів із солями купруму (II), цинку.
6. Хлороводневі солі тетрациклінів дають позитивну реакцію на хлорид-іони.
7. Метод ТШХ у порівнянні зі стандартом.
8. Утворення в певних умовах флуоресціюючих продуктів.
9. В експрес-аналізі лікарських засобів тетрациклінового ряду використовують кольорові реакції з натрію нітропрусидом, n-диметиламінобензальдегідом, реактивом Несслера, діазореактивом.
Утворення азобарвника можливе за рахунок наявності феноль¬ного гідроксилу:
Кількісне визначення. 1. Антибіотики тетрациклінового ряду кількісно визначають біологічним методом дифузії в агар. При цьому 1 мкг = 1 ОД, відтак 1,0 г речовини =1 000 000 ОД.
2.Спектрофотометрія в УФ-області, фотоколориметрія і флуо-риметрія.
Зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі, у банках із темного скла.
При зберіганні антибіотиків групи тетрацикліну спостерігаєть¬ся зміна кольору - потемніння в результаті утворення домішок ангідротетрацикліну і 4-епіангідротетрацикліну та продуктів їх перетворення. Ці речовини більш токсичні, ніж вихідні лікарські засоби.
Водні розчини солей лікарських речовин тетрациклінового ряду поступово мутніють внаслідок випадіння основ.
У слабокислому середовищі розчини гідрохлоридів відносно стійкі, але в розчинах кислот і лугів вони легко руйнуються. На¬приклад, у лужному середовищі утворюються ізотетрациклінові похідні.
Застосування. Лікарські засоби тетрациклінового ряду викорис¬товуються як антибіотики широкого спектра дії при пневмонії, дизентерії, гонореї, тифі та інших інфекційних захворюваннях.
Призначають зазвичай усередину у вигляді таблеток, капсул, суспензій, рідше для внутрішньом'язових ін'єкцій. Зовнішньо - у вигляді мазей для лікування опіків, флегмон і очних захворювань.
Метацикліну гідрохлорид краще всмоктується при перораль-ному прийомі (капсули), довше зберігається в крові й ефективний при лікуванні гонореї. Доксицикліну гідрохлорид високоефектив¬ний при інфекціях верхніх дихальних шляхів (бронхіт, плеврит, пневмонія), має пролонговану дію (1-2 прийоми на добу). Слід відзначити, що хоча антибіотики цієї групи викликають перехрес¬ну стійкість, все ж мікроорганізми до них звикають менше, ніж до пеніцилінів.
Побічна дія. Утворюють комплекси з іонами кальцію, феруму і тому можуть відкладатися в кістках, емалі зубів. Через це не ре¬комендують прийом тетрациклінів дітям і вагітним жінкам.
При прийомі цих лікарських засобів не слід вживати молочні продукти, препарати феруму й антациди, які містять солі АІ, М§, Са.
Напівсинтетичні тетрацикліни менш токсичні, бо швидше всмоктуються і швидше виводяться з організму.
Левоміцетин (Laevomycetium)
Хлорамфенікол (Chloramphenicolum)
D-(-)-тpео-1-n-Нітрофеніл-2-дихлорацетиламінопропандіол-1,3
Молекула левоміцетину має 2 асиметричних атоми карбону і тому можливе існування чотирьох ізомерів: D- і L-трео-, D- і L-еритро-, які відрізняються просторовим розташуванням функ¬ціональних груп:
Цей вид ізомерії спостерігається також в ефедрині.
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,6,10,12,12а-пентаокси-6-метил-1,11 -діоксонафтацен-2-карбоксамід
У медичній практиці застосовується у вигляді основи або, гідрохлориду (Tetracyclini hydrochloridum).
Доксицикліну гідрохлорид (Doxycyclini hydrochloridum)
Вібраміцин
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,5,10,12,12а- пентаокси-6-метил-1,11-діоксо-2-нафтаценкарбоксаміду гідрохлориду геміетинолату гемігідрат
Метацикліну гідрохлорид (Methacyclini hydrochloridum)
Рондоміцин
4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,5,1012,12а-пентаокси-6-метилен-1,11 -діоксонафтоцен-2-карбоксаміду гідрохлорид
Відомі також комбіновані лікарські засоби:
- олететрин (тетрациклін+олеандоміцин) або сигмаміцин;
- вітациклін (тетрациклін+вітаміни С, В1; В2).
Властивості. За фізичними властивостями тетрацикліни - це кристалічні речовини жовтого або світло-жовтого кольору, без запаху, гіркі на смак, їх розчини в хлороводневій кислоті обертають площину поляризованого променя вліво.
Тетрацикліни-основи малорозчинні у воді, а солі - добре роз¬чинні. У спирті всі лікарські речовини групи тетрациклінів важко¬розчинні, але, завдяки амфотерним властивостям, легкорозчинні . в розведених мінеральних кислотах і розчинах лугів. Основні влас¬тивості зумовлені наявністю диметиламіногрупи в положенні 4, а кислі - фенольного гідроксилу в положенні 10 і енольних у поло¬женнях 3 і 12.
Тотожність. 1. Реакції з концентрованою сульфатною кисло¬тою - утворюються ангідропохідні тетрацикліну, які мають спе¬цифічне забарвлення:
2. УФ-спектрофотометрія. Визначають максимуми і мінімуми поглинання і розраховують питомий показник поглинання.
3. Визначення питомого обертання.
4. Утворення забарвлених комплексних солей у спиртовому середовищі з феруму (III) хлоридом - коричневе або червоно-коричневе забарвлення (фенольний гідроксил у положенні 10).
5. Утворення забарвлених комплексів із солями купруму (II), цинку.
6. Хлороводневі солі тетрациклінів дають позитивну реакцію на хлорид-іони.
7. Метод ТШХ у порівнянні зі стандартом.
8. Утворення в певних умовах флуоресціюючих продуктів.
9. В експрес-аналізі лікарських засобів тетрациклінового ряду використовують кольорові реакції з натрію нітропрусидом, n-диметиламінобензальдегідом, реактивом Несслера, діазореактивом.
Утворення азобарвника можливе за рахунок наявності феноль¬ного гідроксилу:
Кількісне визначення. 1. Антибіотики тетрациклінового ряду кількісно визначають біологічним методом дифузії в агар. При цьому 1 мкг = 1 ОД, відтак 1,0 г речовини =1 000 000 ОД.
2.Спектрофотометрія в УФ-області, фотоколориметрія і флуо-риметрія.
Зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі, у банках із темного скла.
При зберіганні антибіотиків групи тетрацикліну спостерігаєть¬ся зміна кольору - потемніння в результаті утворення домішок ангідротетрацикліну і 4-епіангідротетрацикліну та продуктів їх перетворення. Ці речовини більш токсичні, ніж вихідні лікарські засоби.
Водні розчини солей лікарських речовин тетрациклінового ряду поступово мутніють внаслідок випадіння основ.
У слабокислому середовищі розчини гідрохлоридів відносно стійкі, але в розчинах кислот і лугів вони легко руйнуються. На¬приклад, у лужному середовищі утворюються ізотетрациклінові похідні.
Застосування. Лікарські засоби тетрациклінового ряду викорис¬товуються як антибіотики широкого спектра дії при пневмонії, дизентерії, гонореї, тифі та інших інфекційних захворюваннях.
Призначають зазвичай усередину у вигляді таблеток, капсул, суспензій, рідше для внутрішньом'язових ін'єкцій. Зовнішньо - у вигляді мазей для лікування опіків, флегмон і очних захворювань.
Метацикліну гідрохлорид краще всмоктується при перораль-ному прийомі (капсули), довше зберігається в крові й ефективний при лікуванні гонореї. Доксицикліну гідрохлорид високоефектив¬ний при інфекціях верхніх дихальних шляхів (бронхіт, плеврит, пневмонія), має пролонговану дію (1-2 прийоми на добу). Слід відзначити, що хоча антибіотики цієї групи викликають перехрес¬ну стійкість, все ж мікроорганізми до них звикають менше, ніж до пеніцилінів.
Побічна дія. Утворюють комплекси з іонами кальцію, феруму і тому можуть відкладатися в кістках, емалі зубів. Через це не ре¬комендують прийом тетрациклінів дітям і вагітним жінкам.
При прийомі цих лікарських засобів не слід вживати молочні продукти, препарати феруму й антациди, які містять солі АІ, М§, Са.
Напівсинтетичні тетрацикліни менш токсичні, бо швидше всмоктуються і швидше виводяться з організму.
Левоміцетин (Laevomycetium)
Хлорамфенікол (Chloramphenicolum)
D-(-)-тpео-1-n-Нітрофеніл-2-дихлорацетиламінопропандіол-1,3
Молекула левоміцетину має 2 асиметричних атоми карбону і тому можливе існування чотирьох ізомерів: D- і L-трео-, D- і L-еритро-, які відрізняються просторовим розташуванням функ¬ціональних груп:
Цей вид ізомерії спостерігається також в ефедрині.