| Назва: | Місцеві збори |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 66,39 KB |
| Скачувань: | 85 |
У той же час майже у всіх країнах місцеві органи керування не мають права податкової ініціативи. Види податків затверджуються центральним урядом ( у США - це прерогатива штатів ), а питання про ставки вирішує міста. У деяких країнах центральний уряд формально дозволяє місцевим органам самим встановлювати податки. Але в цьому випадку воно лишає за собою контроль за їх ставками та сумами.
Самостійною ланкою місцевих фінансів є фінанси підприємств, підпорядкованих муніципалітетам. Звичайно це підприємства транспорту, енергетичного господарства, водопостачання, житлового господарства, водоочистные і каналізаційні спорудження, дорожні підприємства. У місцевих бюджетах враховуються тільки прибутки або збитки від їхньої діяльності і лише в окремих країнах включаються валові прибутки, а у видаткову частину бюджету - усі витрати на їх поточну діяльність.
Прибутковими є, як правило, морські і повітряні порти, енергетичні господарства, водопостачання. Але прибуток відповідних підприємств звичайно не вилучається в міський бюджет, а використовується на їх власний розвиток. У бюджеті ж міст він просто враховується. Збитковою галуззю майже всюди стає міський пасажирський транспорт.
Структура прибутків місцевих бюджетів, у %
США Англія Франція ФРН Японія
Місцеві податки 65 36 60 45 33
Субсидії уряду 23 30 25 24 40
Неподаткові прибутки 12 34 15 31 27
З них від:
- місцевих підприємств 6 7 8 6 6
- місцевої власності 2 14 2 4 4
- штрафів, зборів, послуг, добровільних внесків 4 13 5 21 17
Державні і місцеві фінансові системи через податки роблять сильніший вплив на розвиток економіки.
Підводячи результати, визначимо основні цілі сучасного податкової політики держав із ринковою економікою. Вони орієнтовані на такі основні вимоги :
податки, а також витрати на їхнє стягування повинні бути по можливості мінімальними. Ця умова найбільше тяжко дається законодавцям і урядам у їх прагненні збалансувати бюджети. Але так дуже легко зводити податкову систему лише до чисто фіскальних функцій, забув про необхідність розширення податкової бази, про функції стимулювання виробничої і підприємницької діяльності, підтримки вільної конкуренції;
податкова система повинна слугувати більш справедливому розподілу прибутків, не припускається подвійне обкладення платників податків;
податкова система повинна відповідади структурній економічної політика, мати чітко окреслені економічні цілі;
порядок стягування податків повинний передбачати мінімальне втручання в приватне життя платника податків;
обговорення проектів законів про оподатковування повинно носити відкритий і гласний характер.
4. Удосконалення системи місцевого оподаткування в Україні [Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації.// Фінанси України.-1998.-№10.-С.23-32.; Василенко Л.І.,Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність.// Фінанси України.-1998.-№8.-С.112-117.; Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави //Фінанси України.-1998.-№6.-С.101-103.]
Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.
У Законі "Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування" передбачено право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори.
Практика запровадження їх протягом 1991—1993 рр. пов'язана з неодноразовими правовими конфліктами між органами місцевого самоврядування і прокуратури, викликаними неврегульованістю цього питання в спеціальному законодавчому акті. Давня ж нормативна база не відповідала новим реаліям.
Питання місцевого оподаткування розв'язано в Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р., за яким встановлено 17 місцевих податків і зборів. Серед них:
готельний збір,
ринковий збір,
збір за парковку автомобілів,
збір за видачу ордера на квартиру,
збір з власників собак,
курортний збір,
збір за участь у бігах на іподромі,
збір за виграш на бігах,
збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі,
податок з реклами,
збір за право використання місцевої символіки,
збір за право проведення кіно- і телезнімань,
збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей,
комунальний податок,
збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон,
збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
У декреті визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а також максимальні ставки місцевих податків і зборів.
Самостійною ланкою місцевих фінансів є фінанси підприємств, підпорядкованих муніципалітетам. Звичайно це підприємства транспорту, енергетичного господарства, водопостачання, житлового господарства, водоочистные і каналізаційні спорудження, дорожні підприємства. У місцевих бюджетах враховуються тільки прибутки або збитки від їхньої діяльності і лише в окремих країнах включаються валові прибутки, а у видаткову частину бюджету - усі витрати на їх поточну діяльність.
Прибутковими є, як правило, морські і повітряні порти, енергетичні господарства, водопостачання. Але прибуток відповідних підприємств звичайно не вилучається в міський бюджет, а використовується на їх власний розвиток. У бюджеті ж міст він просто враховується. Збитковою галуззю майже всюди стає міський пасажирський транспорт.
Структура прибутків місцевих бюджетів, у %
США Англія Франція ФРН Японія
Місцеві податки 65 36 60 45 33
Субсидії уряду 23 30 25 24 40
Неподаткові прибутки 12 34 15 31 27
З них від:
- місцевих підприємств 6 7 8 6 6
- місцевої власності 2 14 2 4 4
- штрафів, зборів, послуг, добровільних внесків 4 13 5 21 17
Державні і місцеві фінансові системи через податки роблять сильніший вплив на розвиток економіки.
Підводячи результати, визначимо основні цілі сучасного податкової політики держав із ринковою економікою. Вони орієнтовані на такі основні вимоги :
податки, а також витрати на їхнє стягування повинні бути по можливості мінімальними. Ця умова найбільше тяжко дається законодавцям і урядам у їх прагненні збалансувати бюджети. Але так дуже легко зводити податкову систему лише до чисто фіскальних функцій, забув про необхідність розширення податкової бази, про функції стимулювання виробничої і підприємницької діяльності, підтримки вільної конкуренції;
податкова система повинна слугувати більш справедливому розподілу прибутків, не припускається подвійне обкладення платників податків;
податкова система повинна відповідади структурній економічної політика, мати чітко окреслені економічні цілі;
порядок стягування податків повинний передбачати мінімальне втручання в приватне життя платника податків;
обговорення проектів законів про оподатковування повинно носити відкритий і гласний характер.
4. Удосконалення системи місцевого оподаткування в Україні [Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації.// Фінанси України.-1998.-№10.-С.23-32.; Василенко Л.І.,Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність.// Фінанси України.-1998.-№8.-С.112-117.; Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави //Фінанси України.-1998.-№6.-С.101-103.]
Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.
У Законі "Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування" передбачено право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори.
Практика запровадження їх протягом 1991—1993 рр. пов'язана з неодноразовими правовими конфліктами між органами місцевого самоврядування і прокуратури, викликаними неврегульованістю цього питання в спеціальному законодавчому акті. Давня ж нормативна база не відповідала новим реаліям.
Питання місцевого оподаткування розв'язано в Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р., за яким встановлено 17 місцевих податків і зборів. Серед них:
готельний збір,
ринковий збір,
збір за парковку автомобілів,
збір за видачу ордера на квартиру,
збір з власників собак,
курортний збір,
збір за участь у бігах на іподромі,
збір за виграш на бігах,
збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі,
податок з реклами,
збір за право використання місцевої символіки,
збір за право проведення кіно- і телезнімань,
збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей,
комунальний податок,
збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон,
збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
У декреті визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а також максимальні ставки місцевих податків і зборів.