1 2

Тарас Григорович Шевченко

Тарас Григорович Шевченко – український народний письменник, а також і гарний художник, народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях, колишнього Звенигородського повіту на Київщині, в родині кріпака. Батьки його були власністю поміщика Енгельгардта.

Коли Тарасу сповнилося два роки, його родина поверта-лась у село Кирилівку ( Черкаси ).

У вісім років батько віддав Тараса до дяка на ,, науку ”.

Недовго тривала його ,,наука” у дяка. На сороковому році життя помирає Тарасова мати. Батько одружується вдруге, узяв удову з трьома дітьми.

Мачуха виявилась сварливою, недоброю. Вона ненавиділа в сім’ї чужих дітей, особливо Тараса.

Коли Тарасу було одинадцять років, 21 березня 1825 року помер батько.

І згадуючи тяжке своє дитинство, поет з болем писав:

За що, не знаю, називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози!..

Тарас дуже хотів навчитися малювати. Він шукав маляра у якого міг би вчитися, але дяки – ,,богомази” та попи не дуже хотіли зв’язуватися з кріпаком. Тарас повернувся в рідне село пасти громадську череду

Це було влітку 1827 року. Важкі спогади спливали потім у його віршах. Одним з яких є прекрасна поезія:

Мені тринадцяте минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?..

Тарасові йшов п’ятнадцятий рік і хлопця приписують до панського двору, працювати на пана.

Та до Тараса повернула доля, його пану треба було їхати до Вільно. І в далеку дорогу треба було готувати багато возів.

Почали підбирати людей. До списку челядників, що мали супроводжувати пана, управитель вписав і Тараса з приміткою «Здатний на кримінального живописця» щоб звернути увагу пана на здібного козачка.

Прибувши у Вільно, Тарас знов став робочим. Коли пан виїжджав з дому, хлопець намагався не потрапляти на очі дворових. Він малював картини, що висіли в покоях. За це його покарали різками.

Тарас за всяку ціну намагався вирватись з ганебного становища панського козачка. Він багато малює і заводить знайомства серед людей, близьких до ,,майстра живописного цеху” Василя Ширяєва, колишнього кріпака. Тараса законтрактували на чотири роки к Ширяєву.

Важко було на новому місці. Доводилась працювати не покладаючи рук, але робота у Ширяєва давала якусь перспективу в житті, розширювалось коло знайомств. Тараса шанували як здібного молодого художника. У 1835 році Товариство заохочення ознайомилось з його роботами і дало їм позитивну оцінку. Шевченко намалював багато картин та портретів: ,,Хата батьків” 1843, ,,Портрет невідомої ” 1830, ,,Катерина” 1843, ,,Новопетровське укріплення” та багато інших.

Тараса намагались не раз визволити, но Енгельгардт згодний був віддати Шевченка не менш як за суму – дві тисячі карбованців.

І тоді Брюллов вирішив написати портрет Жуковського і розіграти його в лотерею щоб викупити Тараса. 2 квітня 1837 році він починає малювати. 22 квітня 1838 Енгельгард одержав гроші і підписав відпускну.

Отже, 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова Тарасові було вручено відпускну. То був найсвітліший день у житті двадцятирічного Художника і поета.

Нарешті прийшла жадана воля. Шевченко починає з захопленням працювати.

В 1840 року в Петербурзі вийшла невеличка книжка його поезій під назвою ,,Кобзар”. Тут було всього вісім віршів: ,,Думи мої, думи мої”, ,,Перебендя”, ,,Катерина”, ,,Тополя”, ,,Думка”, ,,До Основ’яненка”, ,,Іван Підкова”, ,,Тарасова ніч”. 1841 року - ,,Гайдамаки”.

1843 року Шевченко відвідав Рідні місця на Україні, побував у Києві, Яготині, Березані, Існівцях, Кирилівці та в околишніх селах.

1845 року Шевченко закінчує Академію художеств и знов їде на Україну.

Протягом трьох років ( 1843 – 1845 ) Шевченко написав багато нових творів, які склалися потім в рукописну знамениту збірку ,,Три літа”.

У грудні 1845 року Шевченко гостював у друга поміщика – декабриста С. Самойлова и захворів запаленням легенів. Прийшла невесела думка що це його останні години життя. Тоді Шевченко написав ,,Заповіт”.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі…

Насправді ж вірш був викликаний суспільно – політични-ми мовами життя країни в 30 – 40 роках ХІХ ст., сповнений глибокого революційного змісту. Це вірш – гімн.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте

Багато віршів не сподобались царю, бо Шевченко висловлює всю образу не тільки до царя Миколи, а й до всіх царів, які були, є і будуть, і називає їх ,,розпинателями народними”. Т. Шевченко було відправлено у заслання на Урал у військову фортецю Орськ, в Оренбург, на узбережжя Каспію. Йому було заборонено писати й малювати

Заганяючи поета в заслання, цар намагався викоренити в країні навіть згадку про Шевченка. У всі кінці імперії пішли таємні розпорядження збирати й знищувати його твори. Навіть ім’я поета не можна було згадувати.

Та всі ці заходи були марні. Арешт Шевченка викликав гнів і обурення передової громадськості Росії.

1 2