| Назва: | Центральний банк та його роль у національній економіці |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 16,95 KB |
| Скачувань: | 189 |
Центральний банк та його роль у національній економіці
Нам уже відомо, що розуміють під монетарною політикою, що її проводить центральний банк. У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце - він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та ре¬гулювання пропозиції грошей у країні. Окрім цієї, центральний банк виконує низку інших функцій - випускає в обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни та обов'язкові резерви комер¬ційних банків, виступає міжбанківським розрахунковим центром, здій¬снює касове обслуговування уряду тощо. Крім того, центральний банк може бути покупцем і продавцем на міжнародних грошових ринках та координувати зарубіжну діяльність комерційних банків. Ще одна фун¬кція - "кредитора останньої надії"- полягає в тому, що централь¬ний банк забезпечує резервами банківську систему, коли масові банкрутства банків можуть спричинити банківську і фінансову па¬ніку, що веде до банківської кризи.
У різних країнах існують різні моделі побудови центральних бан¬ків та їхньої організаційної структури. У більшості країн центральні банки є державними. В окремих випадках центральний банк не на¬лежить державі (наприклад Федеральна резервна система СІЛА, На¬ціональний банк Швейцарії) або держава володіє лише частиною капіталу (наприклад у Банку Японії - 55%). Центральний банк країни, незалежно від того, в чиїй власності він перебуває, керує грошовим обігом та кредитною системою країни. З населенням та діловими підприємствами центральний банк жодних операцій не здійснює.
Центральним банком України є Національний банк (НБУ). Оскільки на нього покладено відповідальність за стан грошового обігу й кредитної системи країни, НБУ не підпорядковується урядо¬ві, а належить до безпосереднього відання Верховної Ради України.
У США роль центрального банку виконує Федеральна резервна система (ФРС). Вона складається з двох організаційних ланок - Ра¬ди керуючих та 12 федеральних резервних банків. Останні викону¬ють функції центральних банків для округів, на території яких вони розташовані. Крім цих банків, членами ФРС є близько 6 тис. комер¬ційних банків. Банки - члени ФРС є найбільшими приватними ко¬мерційними банками. До того ж вони є клієнтами одного з резерв¬них банків і користуються його послугами, в тому числі отримують необхідні суми позик.
Рада керуючих ФРС здійснює контроль і нагляд за функціону¬ванням грошової та банківської систем країни. Сімох членів цієї Ради призначає Президент США за згоди Сенату. Термін їхніх повнова¬жень тривалий (14 років) і розведений у часі: відтак один член Ради змінюється кожні два роки. Членів Ради саме призначають, а не ви¬бирають, щоб відокремити монетарну політику від політики партій.
Оскільки монетарну політику здійснює центральний банк краї¬ни, доцільно розглянути суть його балансу. Як і баланс комерційних банків, баланс центрального банку складається з активів і пасивів.
Основними видами активів центрального банку е цінні папери, позики комерційними банкам, золотовалютні резерви та ін.
Цінні папери - це головно державні облігації, куплені централь¬ним банком. Ці цінні папери уряд випускає для фінансування мину¬лого і поточного дефіциту державного бюджету, тому вони є части¬ною державного боргу. Центральний банк купує державні цінні папери на відкритому ринку у населення чи комерційних банків або безпосередньо у міністерства фінансів. Купівля-продаж державних цінних паперів дає змогу центральному банкові впливати на резерви комерційних банків і, отже, на їхню здатність створювати гроші че¬рез надання позик.
Позики комерційним банкам - це кредити, які центральний банк надає комерційним банкам. Рівень облікової ставки впливає на ве¬личину цих позик.
Золотовалютні резерви містять вартість монетарного золота, ва¬люту інших країн та СДР.
Інші активи - це облігації, що поіменовані в іноземних валютах, а також такі матеріальні товари, як комп'ютери, устаткування при¬міщень або будівлі, що перебувають у власності центрального банку.
У підрозділі "Пасиви" основними є такі статті: резерви комерцій¬них банків, депозити скарбниці (казначейства), банкноти центрально¬го банку та інші його зобов'язання.
Резерви комерційних банків - це обов'язкові резерви, які комер¬ційні банки зберігають у центральному банку.
Депозити казначейства - це кошти від податкових надходжень та гроші, отримані з продажу облігацій населенню чи банкам. Для казначейства ці вклади є активами, а для центрального банку - па¬сивами.
Банкноти Національного банку України визначають пропозицію грошей в державі. Ці паперові гроші е вимогами на активи НБУ. Тільки банкноти, що перебувають у обігу, є зобов'язаннями цент¬рального банку, оскільки ті, що містяться у його касі, не є ні акти¬вом, ні пасивом.
Ознайомившись із балансом центрального банку, можемо тепер розглянути знаряддя, за допомогою яких цей банк може впливати на здатність банківської системи створювати гроші.
Нам уже відомо, що розуміють під монетарною політикою, що її проводить центральний банк. У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце - він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та ре¬гулювання пропозиції грошей у країні. Окрім цієї, центральний банк виконує низку інших функцій - випускає в обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни та обов'язкові резерви комер¬ційних банків, виступає міжбанківським розрахунковим центром, здій¬снює касове обслуговування уряду тощо. Крім того, центральний банк може бути покупцем і продавцем на міжнародних грошових ринках та координувати зарубіжну діяльність комерційних банків. Ще одна фун¬кція - "кредитора останньої надії"- полягає в тому, що централь¬ний банк забезпечує резервами банківську систему, коли масові банкрутства банків можуть спричинити банківську і фінансову па¬ніку, що веде до банківської кризи.
У різних країнах існують різні моделі побудови центральних бан¬ків та їхньої організаційної структури. У більшості країн центральні банки є державними. В окремих випадках центральний банк не на¬лежить державі (наприклад Федеральна резервна система СІЛА, На¬ціональний банк Швейцарії) або держава володіє лише частиною капіталу (наприклад у Банку Японії - 55%). Центральний банк країни, незалежно від того, в чиїй власності він перебуває, керує грошовим обігом та кредитною системою країни. З населенням та діловими підприємствами центральний банк жодних операцій не здійснює.
Центральним банком України є Національний банк (НБУ). Оскільки на нього покладено відповідальність за стан грошового обігу й кредитної системи країни, НБУ не підпорядковується урядо¬ві, а належить до безпосереднього відання Верховної Ради України.
У США роль центрального банку виконує Федеральна резервна система (ФРС). Вона складається з двох організаційних ланок - Ра¬ди керуючих та 12 федеральних резервних банків. Останні викону¬ють функції центральних банків для округів, на території яких вони розташовані. Крім цих банків, членами ФРС є близько 6 тис. комер¬ційних банків. Банки - члени ФРС є найбільшими приватними ко¬мерційними банками. До того ж вони є клієнтами одного з резерв¬них банків і користуються його послугами, в тому числі отримують необхідні суми позик.
Рада керуючих ФРС здійснює контроль і нагляд за функціону¬ванням грошової та банківської систем країни. Сімох членів цієї Ради призначає Президент США за згоди Сенату. Термін їхніх повнова¬жень тривалий (14 років) і розведений у часі: відтак один член Ради змінюється кожні два роки. Членів Ради саме призначають, а не ви¬бирають, щоб відокремити монетарну політику від політики партій.
Оскільки монетарну політику здійснює центральний банк краї¬ни, доцільно розглянути суть його балансу. Як і баланс комерційних банків, баланс центрального банку складається з активів і пасивів.
Основними видами активів центрального банку е цінні папери, позики комерційними банкам, золотовалютні резерви та ін.
Цінні папери - це головно державні облігації, куплені централь¬ним банком. Ці цінні папери уряд випускає для фінансування мину¬лого і поточного дефіциту державного бюджету, тому вони є части¬ною державного боргу. Центральний банк купує державні цінні папери на відкритому ринку у населення чи комерційних банків або безпосередньо у міністерства фінансів. Купівля-продаж державних цінних паперів дає змогу центральному банкові впливати на резерви комерційних банків і, отже, на їхню здатність створювати гроші че¬рез надання позик.
Позики комерційним банкам - це кредити, які центральний банк надає комерційним банкам. Рівень облікової ставки впливає на ве¬личину цих позик.
Золотовалютні резерви містять вартість монетарного золота, ва¬люту інших країн та СДР.
Інші активи - це облігації, що поіменовані в іноземних валютах, а також такі матеріальні товари, як комп'ютери, устаткування при¬міщень або будівлі, що перебувають у власності центрального банку.
У підрозділі "Пасиви" основними є такі статті: резерви комерцій¬них банків, депозити скарбниці (казначейства), банкноти центрально¬го банку та інші його зобов'язання.
Резерви комерційних банків - це обов'язкові резерви, які комер¬ційні банки зберігають у центральному банку.
Депозити казначейства - це кошти від податкових надходжень та гроші, отримані з продажу облігацій населенню чи банкам. Для казначейства ці вклади є активами, а для центрального банку - па¬сивами.
Банкноти Національного банку України визначають пропозицію грошей в державі. Ці паперові гроші е вимогами на активи НБУ. Тільки банкноти, що перебувають у обігу, є зобов'язаннями цент¬рального банку, оскільки ті, що містяться у його касі, не є ні акти¬вом, ні пасивом.
Ознайомившись із балансом центрального банку, можемо тепер розглянути знаряддя, за допомогою яких цей банк може впливати на здатність банківської системи створювати гроші.
